1515 р.
Станіслав Гурський
| 1 | CDXXXIII. Annus hic millesimus quingentesimus quindecimus | CDXXXIII. Цей рік тисяча п’ятсот п’ятнадцятий |
| 2 | Partim jucundus, partim molestus Sigismundo, regi, regnoque Polonie evenerat magnorumque regum congressu ac Sigismundi regis Polonie cum Maximiliano, cesare, reconciliatione illustris, que sive fatali necessitate, sive dei ordinatione, sive cupiditate regnandi in Hungaria acciderat. | Стався почасти приємний, почасти прикрий для короля Сигізмунда і королівства Польського з’їзд великих королів і славетне примирення Сигізмунда, короля польського, з цісарем Максиміліаном, що відбулося чи то через непереборну необхідність, чи то з волі Божої, чи то через жадання царювати в Угорщині. |
| 3 | Maximilianus siquidem cesar, credens liabere, sese jus quoddam vetustum ad regnum Hungarie post Fridericum, cesarem romanum, ac post Mathiam, regem Hungarie steriliter defunctum, magno studio idque crebro egit cum Vladislao, Hungarie et Bohemie rege, regis Sigismundi fratre, ut hoc ipsum jus, affinitate mutua inter liberos regis ipsius Vladislai et inter nepotes Maximiliani firmaretur. | Імператор Максиміліан, який вважав, що він пов’язаний певним давнім правом з королівством Угорським після Фрідріха, римського цісаря, і після Матіаша, короля Угорщини, який помер бездітним, з великим завзяттям і часто мав справи з Владиславом, королем угорським і чеським, братом короля Сигізмунда, стосовно того, щоб зміцнити це саме право взаємним спорідненням між дітьми того короля Владислава та між онуками Максиміліана. |
| 4 | Erant enim regi Vladislao Ludovicus filius unus, rex jam coronatus, et unica Anna filia, erant et cesari duo nepotes, Carolus et Ferdinandus, et Maria neptis una ex fratre Philippo, duce Burgundie, omnes adhuc tum minorennes. | У короля Владислава був один син Людовик, уже коронований королем, і єдина донька Анна, а в цісаря два онуки, Карл і Фердинанд, і Марія, онука, разом із братами від Філіпа, герцога Бургундського, які всі були ще неповнолітніми. |
| 5 | Condicta quidem res erat, sed non perfecta pendebat, tum quod pueris istis nondum nubilis etas accesserat, tum quod consiliarii tam Hungari quam Bohemi, eam affinitatem cum cesare ex nullo usu esse censerent, preterea quod cesar ipse bella adversus Sigismundum, inito cum hostibus ejus federe ac societate, sine ulla causa commoverat. | Хоча справді це було погоджено, але не втілювалось у життя, тому що ці діти ще не досягли шлюбного віку, а також тому, що радники, як в Угорщини, так і в Чехії, вважали, що від родичання з цісарем немає ніякої користі, тим більше, що сам імператор розпочав війну проти Сигізмунда й уклав дружбу та союз з його ворогами без жодної причини. |
| 6 | Post aliquantulam intermissionem Maximilianus misit oratores ad Vladislaum, qui de matrimoniis liberorum rem certo tandem fine concluderent, quod tamen Vladislaus sine Sigismundi regis fratris assensu detrectabat: | Після недовгої перерви Максиміліан знов послав до Владислава речників, які мали нарешті завершити справу шлюбів між нащадками із певним кінцем, що, однак, Владислав відмовлявся зробити без згоди брата короля Сигізмунда. |
| 7 | non licere sibi, inquiens, cum eo federa affinitatis jungere, qui fratrem ejus injusto odio et alienis subornatis bellis persequeretur. Maximilianus ex usu esse ratus, Sigismundum reconciliari sibi institit. | Він не дозволив би собі, сказав він, вступити в родинний зв’язок із тим, хто переслідував його брата несправедливою ненавистю і війнами під впливом чужинців. Вважаючи це корисним Максиміліанові, він наполіг, щоб він примирився із Сигізмундом. |
| 8 | Res agi cepta est in curia Vladislai regis per Cuspinianum, urbis Vienennsis prefectum, Maximiliani oratorem, cum sub id quoque tempus venisset illuc Christophorus de Schidlowyecz, castellanus sandomiriensis, a Sigismundo rege aliis de rebus orator missus. | Справою при дворі короля Владислава почав займатися Куспініан, намісник міста Відня, речник Максиміліана, адже в той час туди прибув Христофор з Шидловець, каштелян сандомирський, посланий королем Сигізмундом як речник з інших питань. |
| 9 | Uterque horum oratorum, communicato inter se et cum rege Vladislao consilio, ad suos principes reversi de reducendis eis in gratiam magno studio egerunt. Res dilata fuit, tum, quod eodem tempore Sigismundus bello moscitico intendebat, tum quod Hungaria a crucesignatis latronibus bello domestico affligebatur. | Коли обидва ці речники, порадившись між собою і з королем Владиславом, повернулися до своїх государів для поновлення цього, їм за великі зусилля було висловлено подяку. Справа ж затягувалася, як тому, що в тоді Сигізмунд був налаштований на московитську війну, так і тому, що Угорщина була вражена громадянською війною з хрестоносцями-розбійниками. |
| 10 | Quibus tandem deletis Vladislaus rex conventum regni Hungarie in mense Novembre Bude indixerat, ad quem et Cuspinianus et Christophorus Schidlovicius a principibus suis advenerant. Ubi constitutum est, ut reges ad medium Quadragesime Posonii cum cesare convenirent. | Коли вони були остаточно знищені, король Владислав призначив сейм королівства Угорщини в листопаді місяці в Буді, на який від своїх государів прибули й Куспініан, і Христофор Шидловецький. Там було призначено, щоб королі зустрілися з цісарем в Пожоні в середині Великого посту. |
| 11 | Rex Sigismundus post cesos magna strage Moscos, ex Lithuania ad congressum regum iter suum accelerans, dispositis per arces Lithuanie presidiis et reliquo exercitu in locis opportunis collocato rebusque Lithuanicis constitutis, cum regina Barbara IV Februarii Cracoviam venit, ubi generali conventu regni habito rebusque aliis commode transactis, cancellariatum Christophoro Schidlovicio, vicecancellariatum vero Petro Tomiczki, epo. premisliensi, contulit, Joannem Konarski, epm. cracoviensem, rebus domesticis, militaribus vero ac bellicis negotiis Nicolaum de Kamieniecz, palatinum et capitaneum cracoviensem, cum ceteris rei bellice peritis prefecit, | Король Сигізмунд, після великої поразки, завданої московитам, поспішаючи з Литви на з’їзд королів, розмістив в литовських замках залоги, а решту війська розташував у підхожих місцях, і залишивши литовські справи влаштованими, прибув з королевою Барбарою до Кракова 4 лютого, де відбувся загальний сейм королівства, щоб належним чином впорядкувати інші справи, і він віддав канцлерство Христофору Шидловецькому, віце-канцлерство ж – Петру Томіцькому, біскупу перемиському. Яну Конарському, біскупу краківському, він доручив внутрішні справи, а військові та переговори про війни – Миколаю Кам’янецькому, воєводі і старості краківському, разом з іншими справами стосовно воєн. |
| 12 | et senatu regni approbante iter ad congressum regum ingressus est, quamvis non deessent ex Hungaris et Bohemis, qui eum congressum detestarent instarentque, ut aut ne fieret, aut saltem Bude fieret, tum quod non fiderent cesari, tum quod amicitia et affinitas ejus, quam moliebatur, perniciosa regnis eorum esset futura. | І за схвалення сенату королівства він вирушив на з’їзд королів, хоча було чимало угорців і чехів, які зневажливо поставилися до з’їзду і наполягали на тому, щоб він або зовсім не відбувся, або, принаймні, щоб він мав відбутися в Буді, адже вони не довіряли цісарю, і тому, що дружба і спорідненість з ним, які він замислив, були б згубними для їхніх королівств у майбутньому. |
| 13 | Nonnulli etiam ex Polonis cesarem uti inimicum suspectum habebant, cui sese cum rege crederent; rex contra Sigismundus magno animo iter suscepit cum comitatu suorum non multo, quem ex claris familiis hi insignes viri secuti fuere: Mathias de Drewicza, eps. vladislaviensis, Joannes de Lubbrancz, eps. posnaniensis, Petrus Tomiczki, eps. premisliensis, regni vicecancellarius, Christophorus de Schidlowyecz, castellanus sandomiriensis regni cancellarius, Nicolaus Firley, palat. sandomiriensis, Nicolaus Radivil, pal. vilnensis, Andreas de Thenczin, palat. lublinensis, Georgius de Baysen, palat. marienburgensis, Lucas de Gorka, castel. posnaniensis et idem Majoris Polonie capit. generalis, Nicolaus de Schidlowyecz, castel. radomiensis, Stanislaus de Ostrorog, castel. calissiensis, Andreas de Kosczielyecz, castel. voynicensis, thesaurarius regni, Stanislaus de Chodecz, marschalcus regni Polonie, Joannes Pileczki, capit. lublinensis, Joannes comes ac dominus in Tharnow. | Дехто з поляків також підозрював цісаря у зловорожості, про що вони довірилися своєму королеві. Але натомість король Сигізмунд вирушив у подорож з великою відвагою, з нечисленним почетом своїх людей, серед яких йшли ці видатні мужі зі славетних родин: Мацей Древицький, біскуп влоцлавецький, Ян із Любранця, біскуп познанський, Петро Томіцький, біскуп перемиський, віце-канцлер королівства, Христофор із Шидловець, каштелян сандомирський, канцлер королівства, Миколай Фірлей, воєвода сандомирський, Миколай Радивил, воєвода віленський, Анджей з Тенчина, воєвода люблінський, Георг фон Байсен, воєвода марієнбурзький, Лукаш з Горки, каштелян Познані та головний староста всієї Великої Польщі, Миколай з Шидловець, каштелян радомський, Станіслав з Остророга, каштелян каліський, Анджей з Косцельця, каштелян войницький, підскарбій королівства, Станіслав з Ходеча, маршалок Королівства Польського, Ян Пілецький, староста люблінський, Ян, граф і пан у Тарнові. |
| 14 | Aderant ex Lithuanis et Prussiis plurimi propter tractanda negotia cum Cruciferis per regem assumpti, multi preterea ex nobilitate polona, cum patricii, tum equestris ordinis, opibus, militia, industria juventus clarissima. Quorum omnium plus minus duo milia erant preter eos, qui in quadrigis ad laborem militarem et ad officia necessaria obeunda assumpti erant. | Була присутня велика кількість литовців і пруссів через переговори стосовно справи з хрестоносцями, які взяв на себе король, і набагато більше польської шляхти, як магнати, так і шляхетського стану, молодь, найвідоміша багатством, військовою службою та завзяттям. Всього їх було більше-менше двох тисяч перед ним, і вони були залучені у загони для військової роботи та для виконання необхідної служби. |
| 15 | Quum rex Cracovia egressurus esset, Mathias de Miechow, doctor medicine idem astrorum peritus, predixit ei, frustra eum festinare, cum cesarem non nisi ad medii Julii dies visurus esset, et ecce, affertur nuncius: cesarem Matheum S. Angeli cardinalem, epm. gurcensem, ad reges loco sui designasse; fuereque ex Polonis, qui dicerent: futurum esse cum indignitate regis, si ad alium quam ad cesarem eundum foret. | Коли король збирався від’їжджати з Кракова, Мацей з Міхова, доктор медицини і знавець зірок, сказав йому, що даремно йому поспішати, адже він побачить цісаря лише в середині липня. І ось був відправлений посланець від цісаря Матеус, кардинал Святого Янгола, біскуп гурценський, якого той призначив до королів замість себе; і були деякі з поляків, які казали, що було б приниженням короля, якби він пішов до когось іншого, крім цісаря. |
| 16 | Ea tamen regem Sigismundum non permoverunt, qui decreverat non mutare sententiam et fidem cesari datam servare fratremque Vladislaum regem et liberos ejus revisere. | Однак вони не переконали короля Сигізмунда, який вирішив не змінювати своєї думки і зберегти довіру, проявлену до цісаря, а також відвідати свого брата короля Владислава та його дітей. |
| 17 | Egressus itaque est Cracovia die V Martii. Quem ad oppidum Thyrnava venientem Georgius, eps. quinqueecclesiensis et Georgius, marchio Brandenburgensis, regum nepos, Vladislai nomine exceperunt et Posonium XXIV Martii deduxerunt. | Отже, він виїхав з Кракова 5 березня. До нього у містечко Тирнаву прибули Дьєрдь, біскуп печський, і Георг, маркграф бранденбурзький, небіж короля, які зустріли його від імені Владислава і привели до Пожоні 24 березня. |
| 18 | Cui prodiit obviam rex Vladislaus una cum Ludovico, filio rege, et cum piis lacrimis pre gaudio atque amore manantibus humanissime excepit. | Король Владислав прийшов назустріч йому разом із Людвіком, королівським сином, і прийняв його з благочестивими сльозами, що лилися від радості та любові, в найбільш людяний спосіб. |
| 19 | Venit deinde Posonium XXIX Martii Matheus S. Angeli card. eps. gurcensis, legatus a cesare, una cum ceteris consiliariis cesaris, cui adventanti Ludovicus, rex, puer, cum consiliariis tam Hungaris quam Polonis, spiritualibus et secularibus et cum ceteris proceribus obviam processit et amborum regum nomine excepit. | Потім до Пожоні 29 березня прибув Матеус, кардинал Святого Янгола, біскуп гурценський, посол цісаря, разом із рештою цісарських радників, зустрічати яких прийшов Людвік, король, хлопець, із радниками як з Угорщини, так і з Польщі, духовними та світськими, і з рештою вельмож він пішов назустріч їм і прийняв їх від імені обох королів. |
| 20 | Ea gratulatio facta est inter eos equis insidentes. His in campis peractis ventum est in urbem, secularibus precedentibus, ecclesiasticis vero sequentibus, rexque Ludovicus cardinalem honoris causa in dextro latere sociatum ad hospitium deduxit. | Його привітання відбувалося серед тих, хто був верхи на конях. Коли воно було завершено в полі, вони прибули до міста, світські люди попереду, а духовні за ними, і король Людвік повів кардинала, який, заради честі, йшов праворуч, до місця проживання. |
| 21 | Eadem etiam die XXIX Martii Thomas S. Martini in Montibus cardinalis, archieps. strigoniensis, patriarcha constantinopolitanus, apostolice sedis de latere legatus, Posonium venit, quem Ludovicus, rex, obviaь progressus cum consiliariis et proceribus Polonis excepit et ad ecclesiam deduxit, ubi post sacras cantiones et post benedictionem per eum ad populum datam, rex ipse Ludovicus cum cardinali Gurcensi cumque consiliariis Hungaris Bohemis et Polonis cardinalem, archiepum. strigoniensem, ab ecclesia ad hospitium ei designatum deduxit. | Того ж дня, 29 березня, до Пожоні прибув Томаш, кардинал Сан-Мартін-ін-Монтібус, архібіскуп естергомський, патріарх константинопольський, легат з боку апостольського престолу, якого король Людвік разом із польськими радниками і високодостойниками вийшов прийняти і повів його до церкви, де після священних співів і благословення, яке той дав народові, сам король Людвік з кардиналом гурценським та радниками з угорців, чехів і поляків, відвів кардинала архібіскупа естергомського з церкви до призначеної для нього оселі. |
| 22 | Penes reges Hungarie hi proceres et consiliarii fuere. | З королями Угорщини цими вельможами та радниками були: |
| 23 | Thomas, card. archieps. strigoniensis; archiepiscopus Colocensi, Georgius, episcopus quinqueecclesiensis, Stanislaus, episcopus olomucensis, Ladislaus, episcopus vaciensis, Michael, eps. bossnensis, Georgius, marchio brandenburgensis, Bartholomeus, dux mynsterbergensis, Joannes, comes de Canissa, Ladislaus de Sternbergk, cancellarius regni Bohemie. Preter hos multi alii, insignes genere et divitiis Hungari et Bohemi interfuere. | Томаш, кардинал архібіскуп естергомський; архібіскуп калочський, Дьєрдь, біскуп печський, Станіслав, біскуп оломоуцький, Ладіслав, біскуп вацський, Михаїл, біскуп Боснії, Георг, маркіз Бранденбурга, Бартоломій, герцог Мюнстерберга, Іоан, граф Канісси, Ладіслав із Штернберга, канцлер Чеського королівства. Крім них, було багато інших угорців і чехів, які визначалися походженням і багатством. |
| 24 | Actum deinde fuit de commodis regnorum Hungarie, Polonie, Bohemie deque his tuendis et conservandis, de principum gratia reconcilianda, de unione, affinitate et federe. Verum cum reges cesarem videre summe cuperent, cum quo presente facilius omnia quam per legatos confici et firmari possent, confectis datisque hinc inde pacis et affinitatis conditionibus, Gurcensis XII die Aprilis Posonio Viennam abiit, inde consiliarios cesaris, Vilhelmum de Rogendorf et Laurentium Zaurer, vice dominum Austrie ad cesarem Augustam usque cum tractatis et condictis negotiis misit. | Потім вони заходилися обговорювати інтереси королівств Угорського, Польського і Чеського, їхній захист і збереження, примирення з ласки князів, про унію, породичання та віру. Але оскільки насправді королі дуже бажали бачити цісаря, з яким всього цього можна було досягти й підтвердити простіше, ніж з послами, уклавши й надавши від обох сторін умови миру й породичання, [кардинал] гурценський 12 квітня відправився з Пожоні до Відня, а звідти по черзі послав радників імператора, Вільгельма фон Рогендорфа і Лаврентія Заурера, намісника Австрії, до августійшого цісаря з угодами й підготовленими умовами. |
| 25 | Per quos cum Maximilianus que constituta essent cognovisset, Gurcensemque de omnibus, que vellet et que opus essent, instruxisset, Gurcensis ipse ex voluntate cesaris, ut et expectationem tediosam regum leniret et rebus ceptis firmitatem adderet, iterum ad reges ex Vienna secundo Danubio Posonium venit. | Через це Максиміліан, коли дізнався, що домовленостей досягнуто, передав гурценському приписи стосовно всього, що він хотів би і що слід було зробити, і сам гурценський з волі цісаря, щоб пом’якшити стомлююче очікування королів та додати впевненості щодо досягнутого, удруге прибув з Відня по Дунаю у Пожонь до королів. |
| 26 | Cum quo aliquot dierum consiliis habitis tandem XX d. Maji conclusum fuit matrimonium inter Annam, virginem, reginulam, Vladislai filiam, et inter Ferdinandum aut Maximilianum, cesarem, item aliud matrimonium inter regem Ludovicum et Mariam, ducis Burgundie filiam, conditionesque matrimoniorum ac pacis manibus regum ac legatorum subscripte, firmate et in consilio publicate fuerunt. | Через це після кількох днів переговорів 20 травня був укладений шлюб між Анною, незайманою, королівною, дочкою Владислава, і Фердинандом або Максиміліаном, цісарем, а також інший шлюб між королем Людвіком і Марією, дочкою герцога Бургундського, і умови шлюбу та миру були підписані руками королів і послів, підтверджені та оголошені в раді. |
| 27 | Hec cum cardinali Gurcensi ex animi sui et cesaris sententia apud reges successisent, mox Posonio ad cesarem celeriter profectus, cum consilio et suasione sua ad celerem cum regibus congressum excitavit accinxitque. | Після того як кардинал гурценський, за власним розсудом і приписами цісаря домігся успіху з королями, то негайно пішов з Пожоні до цісаря, і завдяки своїм порадам та переконанням швидко спонукав і підготував зустріч із королями. |
| 28 | Ceterum cum remoraretur cesar tam propter negotia belli cum Gallis et Venetis, quam propter apparatum ad futurum congressum, colligendo duces, consiliarios, equites et pedites; mora hec tamen diuturna cesaris et longa expectatio tediosa jam ac molesta regibus cum esset, negotiaque domestica et bellice actiones eos ad regna sua revocarent, miserunt iidem reges primum Balbum, Italum, postea Bretislaum Szwihowski, Bohemum, Nicolaum Czakel, Hungarum, et Petrum Kmitam de Visznicze, Polonum, rogatum cesarem, ut ad reges, qui magno videndi ejus desiderio tenerentur et finem negotiis debitum imponi cuperent, omissis quibusvis remoris, adventum suum acceleraret. | Крім того, оскільки цісар затримувався як через справи війни з галлами і венеціанцями, так і у зв’язку із підготовкою до майбутнього з’їзду, він зібрав воєначальників, радників, вершників і піхотинців. Однак ця довга затримка цісаря та довге очікування вже втомили та стали обтяжливими для королів, і внутрішні справи та воєнні дії відкликали їх до їхніх королівств, і ті королі послали спочатку Бальба, італійця, потім Бржетислава Цвіховського, чеха, Міклоша Чакеля, угорця, і Петра Кміту з Вишниці, поляка, прохати цісаря, чи не міг би він прискорити свій прихід до королів, які мали велике бажання побачити його і бажали привести до належного кінця перемовини, усунувши будь-які сумніви. |
| 29 | Qui per eosdem nuncios et verbis et literis amanter scriptis regibus respondit, se post paucos dies eis exhibiturum. Venitque Viennam X d. Julii. | Той відповів королям через тих саме посланців люб’язними словами та листами, що з’явиться перед ними за кілька днів. І він прибув до Відня 10 дня липня. |
| 30 | Ad quem suo nomine salutandum miserant reges nuncios suos, rex Vladislaus Georgium, epm. quinqueecclesiensem Ladislaum de Stemhergk, regni Bohemie cancellarium, Moysen Buslay, curie sue magistrum: Sigismundus vero, rex misit Joannem de Lubbrancz epm. Posnaniensem, Lucam de Gorka, castellanum Posnaniensem, Christophorum de Schidlowyecz, cast. sandom. regni cancellarium, qui XI d. Julii mandata regum suorum coram cesare frequenti principum senatu exposuerunt, Georgio epo. quinqueecclesiensi verba faciente. – Quibus Motta, Hispanus, grata ac eleganti brevitate a cesare respondit. | І до нього королі послали своїх гінців, щоб привітати його: від імені короля Владислава – Дьєрдя, біскупа печського, Ладіслава зі Штернберга, канцлера королівства Чехія, і Мойсея Буслая, управителя його двору. Сигізмунд же король послав Яна з Любранця, біскупа познанського, Лукаша з Горки, каштеляна познанського, Христофора з Шидловець, каштеляна сандомирського, канцлера королівства, який 11 дня липня виклав накази своїх королів у присутності цісаря багатолюдному сенату князів, а Дьєрдь, біскуп печський, виголосив промову. На що іспанець Мотта з вишуканою стислістю відповів за цісаря. |
| 31 | Ad eundem modum misit cesar consiliarios suos salutatum reges; ad Vladislaum et Ludovicum, archiepm. bremensem ex Brunsviciensum familia, Casimirum, marchionem brandeb., regum ex sorore nepotem, Vilhelmum de Rogendorf et Cuspinianum; ad Sigismundum vero misit Gvilhelmum, Bavarie ducem, cesaris ex germana sorore nepotem, Christophorum, epm laybacensem, Baltazarum, prepositum de Veltkyrchen et Mrakxi, Bohemum. | Таким же чином і цісар послав своїх радників вітати королів Владислава і Людвіка: архібіскупа бременського, з роду Брауншвейгів, Казимира, маркграфа бранденбурзького, племінника королів від їхньої сестри, Вільгельма Рогендорфа і Куспініана; але до Сигізмунда він послав Вільгельма, герцога Баварії, племінника імператора від рідної сестри, Христофора, біскупа лайбахського, Бальтазара, війта Фельткірхена та Мракеша, чеха. |
| 32 | Locus congressui regum cum cesare in campo maximo inter Brugkum et Haynburgum oppida designatus erat, pyra accensa fumo locum designante. Comitabantur cesarem: Matheus, S. Angeli cardinalis, eps. feltrensis, Leonis pape legatus, Petrus Urrea, regis Hispaniarum legatus, Robertus, regis Anglie legatus, archieps. bremensis, dux genere Brunsviciensis, Joannes, eps. ratisbonensis, palatinus Rheni, Vigelius, eps. pataviensis, Christophorus, eps. laybacensis Bertholdus, eps. chyniensis, Georgius, eps. viennensis. Ex secularibus: Gvilhelmus et Ludovicus fratres, duces Bavarie, Casimirus, marchio brandeb., Albertus, dux mekkelburgensis, Ulricus, dux wirtembergensis, Bartoldus, princeps de Hennenbergk, Georgius, comes de Montffortt, Carolus, comes de Oethingk, Georgius comes de Szonberg, Joannes et Udalricus, comites de Hardeck, cetera nobilitas, satrape proceres et aulici plurimi etiam una aderant et peditatus multus. Quinque milia omnium fuisse censebantur. | Місце зустрічі королів з імператором було визначено на великій рівнині між містами Брюгк і Гайнбург, це місце було позначено димом запаленого вогнища. Цісаря супроводжували: Матеус, кардинал Св. Ангела, біскуп Фельтре, легат папи Лева, Педро Урреа, посол короля Іспанії, Роберт, посол короля Англії, архібіскуп Бременський з роду герцогів Брауншвейгських, Йоган, біскуп Ратісбона, палатин рейнський, Вігелій, біскуп Пассау, Христофор, біскуп лайбахський, Бертольд, біскуп Кімзее, Георг, біскуп віденський. Зі світських: брати Вільгельм і Людвіг, герцоги Баварії, Казимир, маркграф Бранденбурга, Альбрехт, герцог Мекленбурга, Ульріх, герцог Вюртемберга, Бартольд, князь Генненберга, Георг, граф Монтфорта, Карл, граф Етінгена, Георг, граф Шонберга, Іоан і Удальрик, графи Гардегга, решта шляхетства, очільники областей та численні двораки були присутні разом, а також багато піхотинців. Загалом їх було п’ять тисяч. |
| 33 | Cesar XV d. Julii Vienna cum hoc tanto comitatu digressus postridie h. e XVI d. Julii cum regibus convenit, re tamen prius de modo excipiendi per Cuspinianum constituta, ne tam cesar quam Vladislaus lecticis, quibus, ferebantur, ne Sigismundus et Ludovicus equis, ne Anna virgo reginula e quadriga sua descenderent. | Цісар 15 липня залишив Відень із цим великим товариством, а наступного дня, тобто, 16 липня узгодив із королями спосіб прийому, попередньо розроблений Куспініаном, щоб цісар як і Владислав спустилися не інакше як на ношах, які несли б, а Сигізмунд і Людвік – на конях, а королівна-дівчина Анна на своєму візку. |
| 34 | Vladislaus ex Brugk cum liberis, Sigismundus ex Haynburgo, ubi pernoctaverant, priores ad locum, quem pyra fumans demonstrabat, venere, cesar posterior ex jugo dumetis aliquamdiu inumbratus in planitiem descendit. | Владислав зі своїми дітьми з Брюгка, а Сигізмунд з Гайнбурга, де вони ночували, першими прибули до місця, на яке вказувало димляче вогнище, а потім і цісар спустився заростей на гребені гори на рівнину. |
| 35 | Dictu scriptuve non est facile variarum illic nationum mores, ritus, apparatum, splendorem explicare, constat singulas suo more ut in tanto magnorum regum populorumque conspectu, cultu, splendore, fama excellerent, summam operam contulisse: Germani armis et apparatu belli excellebant, contra Sarmate, Poloni, Pannones, Bohemi gentium varietate, equorum numero, miro pretiosarum vestium splendore anteibant. | Нелегко описати ані словами, ані письмово звичаї, обряди, спорядження та пишноту різних тамтешніх народів; очевидно, що кожен із них у свій спосіб докладав найбільших зусиль, щоб виділитися перед стількома великими правителями та народами виглядом, вихованням, блиском та славою: німці вирізнялися зброєю та обладунками, у той час як литовці, поляки, угорці та чехи передували у різноманітності людей, кількості коней і чудовій пишноті свого коштовного одягу. |
| 36 | Fuere in eo regum comitatu Pannones, Rasciani, Ceculi, Poloni, Sarmate, Roxolani, Daci, Tartari, Lithuani, Mosci, Turci, Bohemi, Moravi, Slezite, Prutheni. In tot tamen linguis populisque eadem mens, eadem voluntas ac summa concordia erat. | Були на тому зібранні королів угорці, серби, цекули, поляки, сармати, русини, волохи, татари, литовці, московити, турки, чехи, морави, слезяни і пруссаки. Проте в багатьох мовах і націях був однаковий розум, та сама воля і найбільша злагода. |
| 37 | Cesar ad reges in lectica constitit, quem Ludovicus rex primo loco uti alterum parentem ac dnum. salutavit, inde Anna reginula successit, postea Vladislaus verba ad cesarem fecit. Postremo Sigismundum regem cesar humanissime exceptum hec ad eum verba locutus est: «Hec est dies, quam fecit dominus, exultemus et letemur in ea». Sigismundus etiam: | Цісар зупинився перед королями в ношах, і король Людвік у першу чергу привітав його як свого другого батька та пана, а потім за ним послідувала королівна Анна, а після цього Владислав звернувся до цісаря з промовою. Нарешті цісар найлюдянішим чином прийняв короля Сигізмунда і промовив до нього такі слова: «Це день, що його створив Господь, – радіймо та тішмося в нім!». |
| 38 | «Serenissime, – inquit, – cesar, utinam hic conventus noster sit felix et faustus nobis, regnis et subditis nostris et universe reipublice christiane!» | Сигізмунд же: «Найясніший цісарю, – сказав він, – нехай ця наша зустріч буде щасливою і благополучною для нас, для наших королівств і підданих і для всієї християнської спільноти!». |
| 39 | Absolutis gratulationibus mutuis factoque pauculo intervallo, illustres viri ac principes dextras cesaris et regum osculati sunt. Interea cesar reges Viennam ingredi per cardinalem gurcensem hortabatur. Deliberatum est ea de re aliquamdiu, cum id senatus Hungaricus non probaret, at Sigismundus per cardinalem nomine cesaris rogatus, ut et ipse ad hospitem amicum descenderet et Vladislaum fratrem cum natis ejus secum adduceret, hec verba dixit: | Через невеликий час після того, як вони взаємно привіталися, шляхетні мужі та князі поцілували правиці цісаря та королів. Тим часом цісар через кардинала гурценського закликав королів перейти до Відня. Справа обговорювалася деякий час, проте угорський сенат її не схвалив, але Сигізмунд, отримавши від імені цісаря прохання кардинала, щоб він і сам пройшов до оселі свого друга, і привів із собою свого брата Владислава разом з його дітьми, сказав наступні слова: |
| 40 | «Ego relicto patrio regno, ut sacram ces. Mtem. viderem huc veni, itaque non modo Viennam, verum quocunque ejus Majestas voluerit, sequar libenter, etenim non aliam de ejus Mte. fidem unquam habui, quam que de integerrimo et sanguine mihi conjuncto principe animo meo insedit, fratrem cum liberis mecum ducam, ceteri, qui velint, nos sequantur». | «Я залишив моє батьківське королівство, щоб його священна цісарська величність побачила, що я прибув сюди, отже не тільки до Відня, але куди забажає його величність, я з радістю послідую за ним; справді, я ні до кого іншого не маю такої довіри як до його величності, найдосконалішого і пов’язаного зі мною кров’ю государя, що зайняла мою душу. Отож, я візьму з собою брата з дітьми, а інші, хто хоче, послідують за нами». |
| 41 | Referri hoc cesari jussit, quod ei gratum mirifice accidit, ferturque dixisse: «Nunquam hunc regem tante sue fidei penitentiam habiturum». | Він звелів повідомити цісарю, що його чудово винагороджено, і кажуть, що той сказав: «Колись цей король чимало каятиметься за свою довіру». |
| 42 | Ceterum cum Sigismundo regi, ut eatur, assensum tandem ab omnibus esset, soluto illo conventu, ad ea loca, in quibus pernoctatum fuit, reditum est, postridie vero Viennam ventum fuit, sepe autem doctoris Miechovite, mathematici Cracoviensis, vaticinium usurpabatur: reges ante XVI d. Julii cesarem non visuros. | Крім того, після того, як вони з королем Сигізмундом нарешті про все погодилися, щоб він міг піти, і те зібрання розійшлося, то повернувся до місця, де ночував, наступного ж дня відбув до Відня; отже пророцтва доктора Меховіти, краківського математика, часто справджувалися: королі не побачать цісаря до 16 липня. |
| 43 | Excepti laute reges a cesare fuere rebus omnibus necessariis liberaliter subministratis. | За винятком розкоші королів щедро забезпечували від цісаря всім необхідним. |
| 44 | Post ad XIX d. Julii cesar et reges eorumque consiliarii in arcem convenerant, rebusque dato silentio cesar ad eos longam ac disertam orationem latinam dixit, cujus hec summa fertur fuisse. | Потім, 19 липня цісар, королі та їхні радники зібралися в цитаделі, і коли все закінчилося і настала тиша, цісар звернувся до них з довгим та красномовним виступом латиною, зміст якого, як повідомляють, був таким. |
| 45 | Primum adventus sui tardioris necessariam moram excusavit, deinde ea, que ad communem pacem ac ad futuram affinitatem visa sunt necessaria exposuit, postremo ad bellicam expeditionem in Turcos hortatus est, ad quam suscipiendam optaverit semper, eam sibi ab immortali deo dari et temporis et fortune commoditatem, sub qua se autore atque duce regna christiana ab Infidelibus eripi et recuperari possent, | По-перше, він вибачився за необхідну затримку зі своїм прибуттям, потім він виклав те, що здавалося необхідним для спільного миру та майбутнього породичання, і, нарешті, він закликав до воєнного походу проти турків, за який він завжди мав намір взятися, якщо це буде йому дано безсмертним богом і сприянням часу та долі, і під його владою та проводом християнські королівства могли б бути врятовані від невірних та відновлені, |
| 46 | s. verum ab hoc animi sui instituto per Ludovicum X per Carolum VIII per alterum Ludovicum XI et per alia gravia bella avocatum se fuisse, nunc vero oblata a deo opt. max. rerum recte gerendarum hac felici occasione, se rei christiane non defuturum, modo ceteris quoque regibus ac principibus christianis eadem sit mens, eadem volunta. | «Щоправда, Людовик X, Карл VIII, інший Людовик, XI-й, та інші тяжкі війни відволікали його від цього задуму; проте зараз Бог найкращий і найвеличніший дав мені цю щасливу нагоду зробити все правильно, щоб справи християнства не зневажалися б, але нехай інші християнські королі та князі мають те саме розуміння й те саме бажання. |
| 47 | Quibus de rebus cum regibus ipsis cumque legatis presentibus tam sumini pontificis quam ceterorum regum consilia inire velle. | Стосовно цих питань я хочу приєднатися до думок понтифіка, а також інших королів разом із самими королями та присутніми послами». |
| 48 | Ad eam cesaris orationem nomine regum per cardinalem Strigoniensem responsum quidem fuit, sed responsi ejus nec scriptum nec memoria extat. Gurcensis insuper jussu cesaris plura verba fecit. Sic ille totus dies consultationibus consumptus est, eaque omnia, que per Gurcensem cum regibus Posonii condicta et constituta erant, per cesarem approbata fuere. Quorum mentio infra facta est. | На цю промову цісаря від імені королів була справді відповідь кардинала Естергомського, але його виступу не залишилося ні письмово, ні в пам’яті. Крім того, за наказом цісаря промовив кілька слів гурценський. Таким чином цілий день минув у обговореннях, і все, що було узгоджено та постановлено Гурценом із королями в Пожоні, було схвалено цісарем. Про що йдеться нижче. |
| 49 | Die XXII Julii, que dive M. Magdalene sacra est, cesar cum regibus et reginulis cumque principibus et principum legatis ad templum divi Stephani convenit, ubi sacris religiosissime peractis, cesar ipse cesareo habitu indutus in suggesto seu throno ad id preparato cinctus regibus, Annam reginulam, Vladislai filiam, per cardinalem strigoniensem pro se aut pro alterutro ex nepotibus, Carolo aut Ferdinando, Philippi regis filiis, in matrimonium accepit, seu accipere ac desponsari promisit, et corona illi imposita, reginam eam salutavit; Mariam vero virginem, reginulam, ejusdem Philippi filiam, Ludovico, regis Vladislai filio, Hungarie regi jam coronato desponsari curavit. | У 22-й день липня, який є днем свята Марії Магдалини, цісар разом із королями та королівнами, князями та послами государів зібралися у храмі Святого Стефана, де після виконання найурочистіших релігійних обрядів, сам цісар, одягнений у цісарські шати, на узвишші або престолі, підготовленому для цієї мети, в оточенні королів, кардиналом Естергомським був одружений з королівною Анною, донькою Владислава, за себе чи за будь-кого з його онуків, Карла або Фердинанда, синів короля Філіпа, чи пообіцяв прийняти та заручитися, і, поклавши на неї корону, він привітав її як королеву. Але він подбав про те, щоб заручити дівчину Марію, королівну, доньку того ж Філіпа, з Людвіком, сином короля Владислава, який уже був коронований на короля Угорщини. |
| 50 | Inde post creatos a regibus milites et post datam a cardinali strigoniensi benedictionem ad convivium cesaris in arcem itum est ad epulandum. | Звідти після присвячення королями лицарів та після благословення, що його дав кардинал Естергомський, він пішов до замку на цісарську учту бенкетувати. |
| 51 | Reliqui dies conviviis, hastarum ludis ac torneamentis impensi fuere. Preterea cesar regibus et consiliariis eorum munera dedit, rex vicissim Sigismundus cesarem et eos, qui vel chari illi vel a secretis erant, regalibus donis datis honoravit. | Залишок дня минув у бенкетах, турнірах і змаганнях. Крім того, цісар обдаровував королів та їхніх радників, а король Сигізмунд, у свою чергу, вшановував королівськими дарами а цісаря та тих, хто був йому дорогий або посвячений у таємниці. |
| 52 | Die autem XXVIII Julii fedus inter reges constitutum, Cuspiniano dicente, in consilio cesaris et regum publicatum est. | 28 липня договір, укладений між королями, згідно з Куспініаном, був оголошений за рішенням цісаря та королів. |
| 53 | Rebus sic constitutis cesar volens erga hospites reges omnem animi gratitudinem declarare, invitavit eos ac duxit ad venationes suas ad Novam Civitatem, ubi, tribus diebus jucunde absum[p]tis, cesar cum regibus et cardinalibus privato consilio nonnihil temporis impendit, eisque cum deinceps visurus eos non esset, extremum atque amicum vale cum lacrimis dixit et abiit. | Коли все було влаштовано, цісар, бажаючи висловити всю вдячність свого серця прибулим королям, запросив їх і повів на полювання до Нового Міста, де після трьох щасливо проведених днів цісар витратив деякий час на приватну нараду з королями та кардиналами, і оскільки він віднині не мав бачити їх, то зі сльозами висловив останній та дружній привіт і пішов геть. |
| 54 | Reges etiam ad regna sua reversuri abierunt et ad XIX Augusti Sigismundus Cracoviam venit. | Поїхали й королі, повертаючися до своїх королівств, і 19 серпня Сигізмунд прибув до Кракова. |
| 55 | Hec summatim in eo regum conventu acta et transacta fuere. | Ось стисло те, що було зроблено й завершено на тій зустрічі королів. |
| 56 | Primum reconciliata gratia inter eos, odia et simultates animorumque offensiones deposite et perpetua oblivione dedelete, fedus perpetuum initum, matrimonia alterna seu reciproca inter liberos regum et affinitas contracta; | По-перше, між ними було досягнуто благодатне примирення, ненависть і подібні образи душ були відкладені та стерті вічним забуттям, була започаткована постійна довіра, були укладені обопільні або взаємні шлюби між дітьми і родичами королів; |
| 57 | fedus cum Mosco non ita pridem initum per cesarem revocandum aut pax inter Sigismundum regem et Moscovie ducem per legatos componenda; | цісар мав відкликати союз з Москвою, якщо через послів не буде укладено мир між королем Сигізмундом і московським князем; |
| 58 | magister et ordo Cruciferorum in Prussia, ut Sigismundo regi et regno Polonie homagium intra certum tempus prestet, per cesarem inducendus aut ab eo deserendus, hostes unius communes omnium fore. | щоб магістр і орден хрестоносців у Пруссії були протягом певного часу приведені цісарем до того, щоб принести васальну присягу королю Сигізмунду і королівству Польському, або були покинуті ним, і щоб вороги одного були б спільними для всіх. |
| 59 | Expeditio contra Turcos decreta assistentibus ceteris regibus ac potentatibus christianis; que ut commodius suscipi posset, visum erat regibus agi de pace inter cesarem et Venetos et Gallos. | Було постановлено про похід проти турків за сприяння інших християнських королів і князів; і для того, щоб зручніше за це взятися, передбачалося, що королі працюватимуть задля миру між цісарем, венеціанцями та французами. |
| 60 | Ad quod munus obeundum, legati a Vladislao et Sigismundo regibus designati fuere; verum cum per exhaustum thesaurum pannonicum legati Hungarici ad sumptus itineris faciendos non providerentur, et ob id presto esse non possent, soli duntaxat regis Sigismundi oratores: Mathias Drevicius, eps. Vladislav., Raphael Leszczinski, cap. szlochoviensis et Joannes Flachsbinder Dantiscus, secretarius, ad Venetos missi fuere. | Для виконання цього завдання були призначені посли від королів Владислава і Сигізмунда; але оскільки угорські посли не були забезпечені витратами на дорогу через виснажену паннонську скарбницю, і з тієї причини вони не могли підготуватися, тільки речників короля Сигізмунда: Мацея Древіцького, біскупа влоцлавецького, Рафаїла Лещинського, старосту члуховського та Яна Флахсбіндера Дантишека, секретаря, було відправлено до венеціанців. |
| 61 | Sed renuentibus Venetis ac exitum cesariani gallicique belli spectantibus, legati Poloni, rebus infectis, ad cesarem, inde ad Poloniam reversi fuere, relicto apud cesarem Dantisco, secretario, ut ejus opera pro rerum exigentia uteretur. | Але оскільки венеціанці відмовилися, в очікуванні наслідку війни між цісарем і французами, польські посли, ображені цією справою, повернулися до цісаря, а звідти до Польщі, залишивши Дантишека з цісарем як секретаря, щоб використовувати його службу за надзвичайних обставин. |
| 62 | Qui, cum arbitrio cesaris pacem aliquoties apud Venetos tentasset, nec profecisset, per unum fere annum in curia cesaris manere jussus ad regem Sigismundum rediit. | Той за дорученнями цісаря кілька разів намагався укласти мир з венеціанцями, але не мав успіху, отримав наказ залишатися при дворі цісаря майже рік, і потім повернувся до короля Сигізмунда. |
| 63 | Ultra graviora regum facta libuit ea etiam minutiora, que circa reges ipsos in eorum conventu acciderant, literis mandare. Qui cum in Posonio adventum cesaris prestolarentur, pridie cal. Maji subito incendio media ferme pars oppidi exusta est, regia etiam domus Vladislai tota incendio illa absumpta, edes vero Sigismundi regis et altera dimidia pars oppidi, defendentibus Polonis, salva conservata, Quumque Vladislaus, rex, deficeret pecunie et ob id aulici deserere eum vellent, rex Sigismundus donavit illi duodecim milia florenorum. | Крім серйозних вчинків королів, він із задоволенням виклав письмово менші [події], які сталися, про самих королів та на їхніх зборах. Отже, через тих, хто вітав прибуття цісаря до Пожоні, за день до травневих календ [1 травня] у раптовій пожежі згоріла майже половина міста, згорів у тому ж вогні і королівський дім Владислава, але будинок короля Сигізмунда і друга половина міста врятувалися завдяки захисту від поляків. А оскільки Владислав, король, був без грошей, і через те двораки хотіли його покинути, король Сигізмунд дав йому дванадцять тисяч флоринів. |
| 64 | Dux mynsterburgensis Bartholomeus eodem etiam tempore a cesare ad reges missus casu fortuito in Danubio submersus est. | У той же час Бартоломій, герцог мюнстербурзький, посланий цісарем до королів, припадком утопився в Дунаї. |
| 65 | Preterea Janussius comes scepusiensis, palatinus Transilvanie sub id tempus in ditionem Turcorum ingressus parum feliciter cum his pugnavit, fugatusque castris exutus est. | Крім того, Янош, граф Списький, воєвода Трансільванії, увійшовши у той час у володіння турків, воював з ними без успіху, був звернутий у втечу та позбавлений свого табору. |
| 66 | Ceterum in eo ipso regum conventu inter diversas illas nationes ex provocatione mutua varia certamina erant, partim congressu hastiludiorum, partim cursu equorum pernicium jam singulari lucta, jam alio vario ludorum genere, vel ostentandarum virium causa, vel glorie cupidine, vel amore lucri, vel ex vafre factis illudendi studio, vel invidie contemptusve gratia; sed pretermissis ceteris aliqua sunt commemoranda. | Крім того, на тій самій зустрічі королів між цими різними націями відбувалися різноманітні змагання, за взаємними підбурюваннями, частково як збірні турніри на списах, частково як кінські перегони, іноді як окремі двобої, іноді як інші різного роду ігри, чи то для того, щоб показати свою силу, чи то з жадання слави, чи то з любові до наживи, чи то з охоти поглузувати над хоробрими вчинками, чи то через заздрість чи презирство; але, оминувши решту, є деякі речі, які слід згадати. |
| 67 | Erat inter Bohemos nobilis homo Szthibicz, vir robustus et ob id elata mente, quod in lucta singulari antea semper victor ubique extiterit. Is quoscunque ad ejusmodi luctam provocabat proposito centum florenorum branio, quod putaret, neminem se fortiorem esse. Erat tum in curia Sigismundi regis ex aulicis Polonis Baltazar Radziminski ex nobilitate Masovie, juvenis imberbis adhuc annos circiter XXIV natus, admiranda ac herculea vi corporis, qui singulas laminas ejusmodi, que quadrigarum rotis applicantur, intra manus complicatas et rursum diductas diffringebat, equorum etiam soleas ferreas novas manibus distrahens rumpebat, viros preterea simul quatuor, duos videlicet in manu altera, in altera alios duos insidentes portabat. Is, cum nemo alius ex aliqua natione cum Bohemo superbe provocante congredi vellet, prodiit in arenam. | Був серед чехів один шляхетний чоловік Штібіч, чоловік міцний і тому самовпевнений, бо раніше він завжди всюди перемагав у єдиноборстві. Він викликав будь-кого на таку боротьбу, приносячи сто флоринів, бо вважав, що ніхто не сильніший за нього. Був тоді при дворі короля Сигізмунда серед польських двораків Бальтазар Радзімінський із мазовецької шляхти, безбородий ще юнак, близько двадцяти чотирьох років, з чудовим і геркулесової сили тілом, який трощив окремі пластини того роду, якими оббито колеса возів, складені в нього в руках та знову розділені, навіть кінські підкови він ламав руками на шматки; він ніс чотирьох чоловіків одночасно, двох на одній руці, а двоє інших сиділи в іншій. Оскільки ніхто інший з будь-якої нації не схотів зустрітися із зарозумілим чехом богемою, вийшов на арену. |
| 68 | Dies lucte statutus, fit ad spectandum hominum concursus maximus. Nudi ambo procedunt toto uncti corpore preter volas manuum cera piceque illitas. In prehensando alter alterum, qua apprehenderat, sanguinem ex corpore exprimebat. | У день змагань сталося велике зібрання людей, щоб спостерігати. Обидва вони йдуть голі з тілами, геть вимазаними воском і смолою. Схопивши один одного, коли вони зчепилися, він вичавив кров з тіла. |
| 69 | Bohemus apprehensum et sub halis circumplexum Polonum suffocare intra manus nitebatur, Polonus contra elatis in altum cubitis tam valido nixu Bohemum in lacertos percussit, ut se e manibus ejus excusserit, subitoque Bohemum altera manu per jugulum altera subter femur intra pedes ad nates correptum ac in sublime elatum circumferens prostravit et abjecit et arreptum pede protraxit: «Da, – inquiens, -pactam, da Boheme pecuniam». Tulitque branium plaudentibus aliis, aliis indignantibus cum fama virtutis sue ac fortitudinis. | Чех зчепився й, обхопивши поляку поперек, намагався задушити того в своїх руках, поляк натомість високо здійняв лікті і так потужно вдарив чеха спереду у плечі, що вирвався з його рук, і раптом він схопив чеха однією рукою за горло, а другою під стегно, між ніг, за гомілки, і піднявши його високо, повалив, кинув убік і потягнув за ногу. «Здавайся, – сказав він, – віддавай, чех, гроші» І він заспівав під оплески одних і обурення інших, зі славою своєї доблесті та мужності. |
| 70 | Ad hec aulici germani, Polonis licet splendide vestitis, velut tamen in opibus illudentes, equum suum frisiensem magnum et pinguem crebrius ad Polonos venum producebant, centum florenis estimatum. Poloni contra ut egre his facerent artem arte aulica eluserunt. | При цьому німецькі придворні, хоч поляки були пишно вдягнені, ніби збиткуючись з їхнього багатства, часто приводили до поляків свого великого й вгодованого фризького коня, оціненого в сто флоринів. Поляки натомість, щоб зробити дотепну витівку, покепкували з них із придворною вишуканістю. |
| 71 | Symbolo facto equum emunt, invitant Almanos ad convivium, equum arte coquorum pro bovilla et cervina carne opipare coctum, assum, frixum, inter cetera cibaria eis apponunt, laute tractant, ad epulandum provocant, inquientes, se non habere alias carnes nec meliores nec pretiosiores, quam que apposuissent. Esitur, bibitur, luditur, tandem cum postremis cibariis in disco maximo caput et pedes equi una cum soleis in mensa apponunt. Agnoverunt, se equum suum comedisse et sibi contra illusum esse, ubi cum aliter non liceret, in stomacho licet irascebantur, tamen statuentes id aliqua vicissim illusione compensare. – Obmitto cetera ridicula | Удавши, мов вони купили коня, вони запросили німців на бенкет; а коня майстерні кухарі приготували як яловичину та оленину, посмажили, потушкували серед різних доданих приправ, розкішно оздобили, і, запрошуючи до бенкетування, казали, що немає м’яса ані кращого, ані дорожчого, ніж те, яке подали. Їдять, п’ють, розважаються і, нарешті, з останньою переміною на великій тарелі кладуть на стіл голову й ноги коня разом із підковами. Ті визнали, що з’їли свого коня, і що обманулися, але, оскільки не личило б учинити інакше, хоча шлунки їхні були повні злістю, вони все ж вирішили винагородити себе якимсь іншим розіграшем. Я залишаю інші кумедні випадки. |
| 72 | Sed jam ad res Polonas redeat oratio. Rege Sigismundo Posonii cesarem expectante, conducte interim fuerant per consiliarios regni ad presidia Russie contra leves Tartarorum incursus septingenti equites, quibus conveniendi locus in oppido Trębowla designatus erat. | Але тепер повернемося до польських справ. Очікуючи на короля Сигізмунда з Пожоні від цісаря, радники королівства привели сімсот вершників у залоги на Русі проти нападів легко озброєних татар, для яких було призначено місце зустрічі в місті Теребовля. |
| 73 | Verum cum tardius agendo vix dimidia pars eorum illuc convenisset, inopinato insultu a bis mille mille Tartaris dormientes noctu XXIII Martii invasi sunt. Mox Joannes Tworowski milites ad arma cogit et summa vi Tartaros ex oppido ejicit. Illi scientes nostros paucos esse, ut omnes vivos comprehenderent, oppidum circumsistunt et incendere parant. | Але коли, неквапливо рухаючись, ледве половина з них прибула, на них, сплячих, у ніч на 23 березня несподіваним ударом напали дві тисячі татар. Тоді Ян Творовський негайно змусив вояків взятися за зброю і вигнав з міста чималі сили татар. Ті, знаючи, що наших мало, щоб захопити всіх живих, оточили місто і приготувалися його спалити. |
| 74 | Hic prefectus videns, spem nullam defensionis ac salutis in oppido restare, milites illinc per pontem abducit, duobus tandummodo ex suis amissis. Et pro ipso ponte tota die dimicatum fuit. Itaque Tartari, cum optati compotes non essent, metuentes eos, qui regiis ad succurrendum adventabant, celeriter inde discesserant, quos nostri agglomerati usque ad Miedzibosz insecuti sunt, ubi hostes nacti latissimos campos ternis itineribus ingressi, per manipulos divisi clandestina fuga dilapsi sunt. | Коли цей командир побачив, що в місті немає надії на захист і безпеку, то повів жовнірів через міст, втративши лише двох своїх. А за самий міст боровся цілий день. І тому татари, не отримавши задоволення, на яке сподівалися, з побоювання тих, хто прийде на допомогу королівським людям, швидко відійшли звідти, і наші з’єднання переслідували їх аж до Меджибожа, де на ширшій рівнині зустріли ворога, який трьома шляхами, розділившись на загони, вислизнув таємною втечею. |
| 75 | Veris tempore hujus anni cesar Precopensis in gratiam regis Sigismundi absentis, ut dicebat, numerosissimo exercitu Tartarorum Moscoviam populatus non nisi XIV milliariis a Mosqua oppido reversus est, ferturque gemino incursu ad LX milia hominum inde abduxisse. | Навесні цього року Перекопський цісар, на користь відсутнього короля Сигізмунда, як він казав, з дуже численним військом татар поплюндрував Московію і повернувся лише за 14 миль від міста Москви, і повідомляється, що він упродовж двох нападів угнав звідти 60 000 чоловік. |
| 76 | Hac occasione oblata, Janussius Swierczewski, dux stipendiarii exercitus, qui ad presidia in confiniis Moscovie relictus fuit, Moscis, qui ei se opposuerant, partim cesis, partim fugatis, Velkieluki, Torlopocz et aliis oppidis minus insignibus exustis, cum multa preda ex hostili terra salvus cum suis reversus est. | При цій нагоді Януш Сверчевський, очільник найманого війська, залишеного залогою на кордонах Москви, московитів, які знаходилися напроти нього, частково перебив, частково змусив тікати, спаливши Великі Луки, Торопець та інші, менш значні, містечка, і з великою здобиччю, взятою з ворожої землі, зі своїми людьми повернувся. |
| 77 | Paulo post Nicolaus de Camenecz, de Submontanis Hungarie, palatinus et capit cracov. et exercituum regni Polonie dux generalis XII Aprilis extremum vite diem finivit. | Трохи пізніше Миколай Кам’янецький, з підгірської Угорщини, воєвода і староста краківський, головнокомандувач військом Королівства Польського 12 квітня закінчив свій останній день життя. |
| 78 | Pro magistratibus et officiis morte ejus vacantibus magno studio laboratum est. Contendebant siquidem duo magni viri et ambo de rege eque bene meriti: Christophorus de Schidlowyecz, cast. sandom. et regni Polonie cancellarius, et Andreas de Kosczielecz, cast. vojnicensis, regni Polonie thesaurarius idem salinarum regiarum et magne procurationis cracoviensis prefectus, idem etiam scepusiensis, oswietimensis, et zatoriensis capitaneus. | І сталася велика борня за уряди та посади, що звільнилися з його смертю. Дійсно, змагалися два великі мужі, і обидва з рівними заслугами перед королем: Христофор із Шидловець, каштелян сандомирський і канцлер Королівства Польського, і Анджей Косцелецький, каштелян войницький, скарбник Королівства Польського, а також керівник королівських соляних копалень і великого намісництва краківського, і так саме староста списький, освенцимський і заторський. |
| 79 | Sed Christophorus, juvante cesare, optatum tulit, et accepit a rege palatinatum et capitaneatum Cracov., quem cum cancellariatu regni et cum siradensi, gostinensi, sochaczoviensi, lukoviensi prefecturis adversus statuta regni, reclamante semper in singulis comitiis ordine equestri, tamen, donec vixit, continuit. | Але Христофор, за сприяння цісаря, узяв бажане і отримав від короля воєводство і староство краківське, якими продовжував володіти, доки жив, разом з канцлерством королівства та серадзьким, гостинським, сохачевським і луківським староствами всупереч статутам королівства і попри постійні протести шляхетського стану на кожному сеймі. |
| 80 | Kosczieliecius, qui solam duntaxat prefecturam cracoviensem petebat, adeo graviter repulsam hanc tulit, ut propter suminum animi angorem in egritudinem incidisse et mortem sibi accelerasse putatus sit. | Косцелецький же, який домагався лише намісництва у Кракові, настільки важко сприйняв відмову, що гадали, що він захворів і прискорив свою смерть через душевні страждання. |
| 81 | Cui eodem simul tempore alter vehemens dolor ex morte filii accesserat, sic duplicato malo vivendi finem fecit, vir magnus et suis majorumque suorum virtutibus ac meritis clarissimus. Is salinas regias, cum esset earum prefectus, industria sua et erga regem amore, cetera item vectigalia tam publica quam privata in optimam ac ordinatam administrationem, predecessores suos in hoc superans, redegit. | Аже водночас до нього прийшло інше велике горе від смерті його сина, і таким чином він закінчив своє життя з подвійним злом, великий чоловік і найславетніший своїми видатними чеснотами і заслугами. Коли він був керівником королівських соляних копалень, то через свою старанність і любов до короля поновив доходи, як державні, так і приватні, завдяки доброму та впорядкованому управлінню, перевершивши в цьому своїх попередників. |
| 82 | Mensas quadratas et munditiem cultumque mensis ministrandi primus in Poloniam intulit, palatia regalia ad eum ornatum ac splendorem, qui etiamnum cum externorum admiratione cernitur, restituit; officium etiam thesaurariatus regni cum utilitate publica adeo magnifice gessit, ut splendor et decus curie appellaretur. Qui cum fatum ad exitum vite urgeretur in discessu regis a Vienna ad Poloniam dissenteria correptus est ac ad oppidum Iczin delatus, testamentum condidit. | Він перший запровадив у Польщі квадратні престоли і вишуканість у щомісячних богослужіннях; він повернув королівським палацам той блиск і пишноту, які й досі з захопленням спостерігають сторонні; він також виконував обов’язки скарбника королівства з незначною користю для себе, але з покликанням до пишноти та честі двору. І оскільки доля примушувала його до кінця життя, під час поїздки до короля з Відня до Польщі він захворів на дизентерію і привезений у місто Ічин, склав свій заповіт. |
| 83 | Inde Cracoviam devectus invalescente morbo medicis nequidquam proficientibus VI Novembris mortuus est et in arce cracoviensi in ecclesia magna in capella a se adornata ac dotata sepultus requiescit. Unicam filiam Beatam supersititem reliquit, que tandem ex gyneceo Bone, regine Polonie, duci Elie de Ostrogk, clarissimi ac victoriosi Constantini ducis filio, nupserat. | Звідти його хворого привезли до Кракова, і лікарі нічого не могли вдіяти, і він помер 6 листопада. І він похований у краківському замку, у великому костелі, у каплиці, яку він сам прикрасив і облаштував. В нього вижила єдина донька Беата, яка за сватанням Бони, королеви Польщі, зрештою вийшла заміж за князя Іллю Острозького, сина відомого і переможного князя Костянтина. |
| 84 | Relique prefecture morte Kosczieleczii vacantes sic distribute fuere: thesaurariatus regni Nicolao Schidlovicio, cast. sandom., officium magne procurationis cum prefecturis scepusiensi, oswetimensi, zatoriensi, Nicolao Jordano date sunt, Joanni vero Bonero, consuli cracoviensi, viro industrio, saline cracovienses a rege commisse. | Уряди, що звільнилися після смерті Косцелецького, мали бути розподілені таким чином: скарбниця королівства – Миколаю Шидловецькому, каштеляну сандомирському, посаду великого намісника зі староствами спиським, освенцимським і заторським було передано Миколі Йордану, але Яну Бонеру, краківському війту, старанному чоловікові, – краківські соляні копальні за дорученням короля. |
| 85 | Prima die Julii in nocte sequenti, cum Sigismundus rex esset adhuc Posonii, Serenissima, Barbara, regina Polonie, secundam filiam, Annam nominatam, peperit Cracovie, quam rex domum reversus ex ipso puerperio non bene salvam invenit, cum interim ex aquarum et imbrium inundationibus et ceteris corruptis exhalationibus, vel vi potius celesti pestilens contagio enata multos mortales Cracovie tum perimebat. – Regina ipsa morbo sensim invalescente secunda Octobris extincta est, magno regis, magno omnium dolore. | Наступної ночі після першого дня липня, коли король Сигізмунд ще був у Пожоні, найясніша Барбара, королева Польщі, народила в Кракові другу доньку на ім’я Анна, яку король, повернувшись додому, не знайшов добре збереженим немовлям, а тим часом від повеней і дощів, та інших хвороботворних випарів, або ж радше силою небес, народилася заразна пошесть, і тоді у Кракові загинуло багато смертних. Сама королева померла 2 жовтня від хвороби, що повільно набирала силу, на превелику скорботу короля і всіх. |
| 86 | Funus ejus regali plane sumptu ductum. Ossa ejus in capella, quam rex ipse Sigismundus ex lapide secto conjugis et suoque cineri arte italica construi curavit, condita sunt. | Її похорон відбувся цілком за королівські кошти. Рештки її були поховані в каплиці, яку сам король Сигізмунд подбав збудувати для дружини і свого праху з різьбленого каменю, в італійському дусі. |
| 87 | Plurimis animi et corporis dotibus ac virtutibus christianis hec domina decorata fuit, religione ac pietate erga deum, erga maritum observantia, humanitate et comitate erga subditos, liberalitate in egenos, compassione erga afflictos etatem ac vitam suam jejuniis ac eleemosynis insistendo innocenter et sancte peregit. Que quanto sanctior, quanto cunctis gratior, tanto magis mors ejus tristior, acerbiorque omnibus fuit. | Ця жінка була прикрашена багатьма дарами розуму й тіла та християнськими чеснотами, вірою та благочестям стосовно Бога, повагою до свого чоловіка, людяністю та добротою до своїх підданих, щедрістю до нужденних, співчуттям до стражденних, і вона прожила своє життя невинно та свято, наполягаючи на пості та милостині. Що святішою вона була, чим улюбленішою всіма, тим сумнішою була її смерть, і тим болючішою для всіх. |
| 88 | Secutus est heram suam curie ejus marschalcus Stanislaus Jaroczki, qui X d. Octobris mortuus est. Magnanimus hic vir erat forma corporis decorus, in ludis hastarum ac torneamentis semper victor, et quod mirandum ac rarum esse solet, inditum illi a natura erat in valido ac robusto corpore sanum ac rectum judicium, subtilitas intellectus et ad res gerendas sapientia singularis. | Услід за нею пішов його надвірний маршалок Станіслав Яроцький, який помер 10 жовтня. Це був чоловік великої душі та красень тілом, який завжди перемагав у іграх зі списами та на турнірах, і, що зазвичай дивно і рідко, природа дала йому і міцне тіло, і здоровий і правильний розсуд, і гострий розум, і рідкісну мудрість у справах, які він робив. |
| 89 | Intra hos lugubres dies ac mortes sublimium personarum, soror Sigismundi regis, Elisabetha reginula, nuptui data est. De cujus matrimonio paulo ante per fratres ejus Vladislaum ac Sigismundum reges in conventu Posoniensi cum Friderico, duce lignicense, in conjugium eam poscente, constitutum fuit. | У ці дні жалоби та смерті шляхетних осіб видали заміж сестру короля Сигізмунда, королівну Єлизавету. Шлюб із Фрідріхом, князем легницьким, який попрохав її заміж, був влаштований трохи раніше її братами королями Владиславом і Сигізмундом, під час з’їзду в Пожоні. |
| 90 | Venit ab ipso duce legnicense Joannes Thurzo, eps. Vratislaviensis, Cracoviam ad regem ad finem pactis matrimonii imponendum ac ad diem sponse traducende constituendum. Re constituta et omnibus, que ad expeditionem Elisabethe pertinebant, ordinatis VI die Novembris eam ad maritum ducem honorifice deduci curavit. | Від самого князя Легниці до Кракова прибув Ян Турзо, біскуп Вроцлавський, щоб остаточно укласти з королем шлюбний договір і визначити дату передачі нареченої. Коли справа була вирішена, і все, що належало до подорожі Єлизавети, влаштовано, 6 листопада він подбав про те, щоб з честю відвезти її до князя-нареченого. |
| 91 | Ipse vero rex eadem etiam die pestem Cracovie grassantem fugiens, sumptis secum filiabus Sandomiriam concesserat; quibus illic relictis, DC equites ad presidia Russie contra leviores irruptiones Tartarorum (fedus cum his erat) ex senatus sententia scribi jussit; ad majores vero insultus vimque eorum reprimendam generalem regni expeditionem fieri precepit. Hisque et ceteris rebus Sandomirie cum consiliariis constitutis et presidibus terrarum demandatis ad Lithuaniam se contulit. | Але сам король того ж дня, рятуючись від мору, що лютував у Кракові, відбув до Сандомира, взявши з собою дочок; залишивши їх там, він згідно з письмовою постановою сенату наказав послати 100 вершників до залог у Русі проти набігів легко озброєних татар (з якими мав угоду); але ж для відвернення більш істотних кривд з їхнього боку він наказав провести загальний похід королівства. Після ци та інших справ з призначеними радниками та викликаними високодостойниками земель він рушив із Сандомира до Литви. |
| 92 | Quo tempore Joannes Laski, archieps. gnesnensis, Roma a concilio Lateranensi in Poloniam rediit, impetrata illic sibi a sede apostolica legatione nata, in provincia sua gnesnensi perpetuo duratura, h. e. ut deinceps omnes archiepiscopi gnesnenses, initio ab eo sum[p]to, legati nati haberentur atque ducerentur. | У той час Ян Ласький, архібіскуп гнезненський, повернувся до Польщі з Рима, з Латеранського собору, отримавши там для себе від апостольського престолу звання легата, щоб воно завжди перебувало в його провінції Гнезно, таким чином з цього часу всі архібіскупи гнезненські, починаючи з нього, мають призначатися та відправлятися легатами. |
| 93 | Eo rerum Polonarum cursu annus MDXV leta tristibus miscendo exactus fuit. | Отож, перебіг польських справ у 1515 році був наповнений сумішшю сумного та зваженого. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1853, , p. 309 – 318.
Фрідріх (, 1415 – 1493) – імператор Священної Римської імперії (1452 – 1493).
Матіаш (, 1443 – 1490) – угорський король (1458 – 1490).
Анна (1503 – 1547) – дочка угорського короля Владислава Ягеллона.
Карл (, 1500 – 1558) – син кастільського короля Філіпа Вродливого, майбутній імператор Священної Римської імперії (1519 – 1556).
Фердинанд – (1503 – 1564) Карла, майбутній імператор Священної Римської імперії (1556 – 1564).
Марія (, 1505 – 1558) – майбутня королева Угорщини (1516 – 1526).
Філіп, герцог Бургундський (, 1478 – 1506) – син Максиміліана, герцог Бургундії (від 1482 р.), король-консорт Кастилії (від 1504 р.).
Куспініан (, 1473 – 1529) – австрійський історик і дипломат.
Пожонь (Pozsony) – сучасна Братислава, столиця Словаччини.
Миколай Кам’янецький (, 1460 – 1515) – краківський генеральний староста (1495 – 1515), краківський воєвода (1507 – 1515).
Анджей з Тенчина (, 1480? – 1536) – люблінський воєвода (1515 – 1519).
Георг фон Байсен – поляки звуть його Jerzy Bażyński, воєводою Мальборка (Марієнбурга) він був у 1512 – 1546 рр.
Миколай з Шидловець (, 1480 – 1532) – радомський каштелян (1509 – 1515).
Ян Пілецький – люблінський староста, помер у 1527 р.
як магнати, так і шляхетського стану – С. Гурський досить механічно переносить на Польщу 16 ст. становий устрій стародавнього Риму, в якому існували патриції («patricii») та стан вершників («equestris ordinis»), тоді як у Польщі юридичної різниці між різними прошарками шляхти не було. Прим. В. Т.
Мацей з Міхова (, 1457 – 1523) – польський вчений, придворний лікар і астролог короля Сигізмунда.
Матеус Ланг фон Велленбург (, 1469 – 1540), колишнього (від 1501 р.) особистого секретаря цісаря Максиміліана, біскуп Гурка (1505 – 1522 р.), кардинала Сант-Анджело-ін-Пескара (з 1511 р.). Біскупство Гурцен (Dioecesis Gurcensis) знаходилось на території сучасної Австрії з центром в м. Клагенфурт.
Тирнава – , місто на заході Словаччини, у 42 км на північний схід від Братислави.
Георг, маркграф бранденбурзький (, 1484 – 1543) – маркграф Ансбаху (з 1515 р.), син бранденбурзького маркграфа Фридерика та Софії, сести короля Сигізмунда, брат маркграфа Бранденбург-Кульмбахського Казимира і магістра Тевтонського ордену Альбрехта. З 1506 р. жив при дворі короля Владислава, був призначений вихователем його сина. Прим. В. Т.
хлопець – Людовику 1 липня 1515 р. виповнилося 9 років. Прим. В. Т.
архібіскуп калочський – в 1503 – 1520 рр. ним був Гергей II Франкопан.
Станіслав, біскуп оломоуцький (, 1470? – 1540) – оломоуцький єпископ в 1497 – 1540 рр.
Ладіслав, біскуп вацський (, 1475 – 1526) – (1513 – 1522).
Михаїл, біскуп Боснії (, † 1534) – боснійський біскуп (1502 – 1534).
Бартоломій, герцог Мюнстерберга – це князівство (по-німецьки Herzogtum Münsterberg, по-польськи ) знаходилось у Нижній Сілезії. Його правителем в 1498 – 1536 рр. був . Бартоломія (, 1478 – 1515) також називають князем зембицьким; він був братом у других Карла 1-го.
Іоан, граф Канісси. Canissa – італійська форма назви угорського міста Надьканіжа (). Про графів цього міста відомостей не знайшлося.
Ладіслав із Штернберга (, † 1521) – канцлер Чеського королівства (1510 – 1521).
Вільгельм фон Рогендорф (, 1481 – 1541) – австрійський воєначальник.
Петро Кміта (, 1477 – 1553) – польський державний діяч, на той час – перемиський староста (від 1511 р.).
архібіскуп бременський – на той час (від 1511 р.) ним був (Christopher the Spendthrift of Brunswick and Lunenburg, 1487 – 1558).
Вільгельм, герцог Баварії (, 1493 – 1550) – баварський герцог від 1508 р.
Христофор, біскуп лайбахський (, 1478 – 1536) – біскуп Лайбаха () в 1488 (!) – 1536 рр.
Фельткірхен () – нині місто в землі Карінтія (в Австрії).
Мракеш – можливо, це був Петер Мраксі фон Носкау (Petrus Mraxi), дипломат на службі імператора Максиміліана. У 1516 р. він був призначений товаришем С. Герберштейна у посольстві до Москви, але доїхав тільки до Кракова де помер у січні 1517 р. Але в нього був брат на ім’я Іоан [Герберштейн С. . – М.: 2008 г., т. 2, с. 469].
Брюгк – мабуть сучасне місто в австрійській землі Штірія, у 30 км від Братислави.
Гайнбург – мабуть сучасне місто , у землі Нижня Австрія. Між цими містами 17 км, і обидва лежать на правому березі Дунаю, в Австрії (тоді як Братислава – на лівому березі, у тодішній Угорщині).
Фельтре () – місто на півночі Італії, центр єпархії.
Йоган, біскуп Ратісбона (, 1488 – 1538) – архібіскуп Регенсбурга (1507 – 1536).
Вігелій, біскуп Пассау (, 1445 – 1517) – князь-архібіскуп Пассау (1500 – 1517).
Бертольд, біскуп Кімзее (, 1465 – 1543) – біскуп Кімзее (1508 – 1543). знаходилось при кордоні сучасних Німеччини (Баварії) та Австрії.
Георг, біскуп віденський (, 1456 – 1522) – віденський біскуп (1513 – 1522).
Вільгельм (, 1493 – 1550) – князь Баварії (1508 – 1550).
Людвіг (, 1495 – 1545) – княжив у Баварії спільно зі своїм старшим братом Вільгельмом.
Ульріх, герцог Вюртемберга (, 1487 – 1550) – князь Вюртемберга (1498 – 1550).
Бартольд, князь Генненберга – на той час правителем графства Геннеберг був Вільгельм 4-й (, Princely count of Henneberg-Schleusingen, 1478 – 1559, правив у 1480 – 1559). Ім’я Бертольд було дуже поширеним у домі , і в той час діяв Бертольд 16-й (1493 – 1549), але він правив у 1535 – 1549 рр. Можливо, в даному випадку princeps у С. Г. означає не правителя, а члена графського дому.
Георг, граф Монтфорта – граф Георг 2-й († 1544), правив у в 1482 – 1544 рр.
Карл, граф Етінгена – мабуть Карл Вольфганг (, 1484 – 1549), син правлячого на той час графа (1455 – 1522).
Георг, граф Шонберга – можливо, (1477 – 1546), радник саксонського герцога Георга (, 1471 – 1539). Але цей рід не був графським.
Іоан і Удальрик: (1483 – 1535) здається, був старшим братом, бо у 1524 р. він продав своє графство своєму молодшому брату Іоану.
цекули – секеї, мадяри Трансільванії. Див. Мацей Меховський «Трактат про дві Сарматії» (I, 2, 5):
«Qui in Gotthiam per Paludes Meotidas transierunt, tria vero milia ex ei inter eundum de Pannonia segregaverunt se ab eis et in Transsiluania manserunt et, ne a vicinis impeterentur, Siculos, in vulgari eorum Czakle, se nominaverunt» («І вони перейшли у Готію через меотійські болота, три ж тисячі з них, коли вони йшли з Панонії, відокремилися від них, і оселилися в Трансільванії, і, щоб на них не напали сусіди, назвалися сикулами, а їхньою говіркою – чакле»). Прим. В. Т.
сармати – імовірно, жемайти (samogittae), яких польські автори XVI ст. (наприклад, М. Меховський) відрізняли від литовців. Прим. В. Т.
він – здається, цісар Максиміліан? Прим. В. Т.
доктора Меховіти (, 1457 – 1523) – професор Краківського університету, автор «Хроніки Польщі» (1519, 1521). З його твори дечим скористався і С. Г.
Людовик, XI-й – Гурський вживає нумерацію французьких королів Людовиків на одиницю меншу, ніж прийнята сучасними істориками, йдеться про (1461 – 1483) та (1498 – 1515). Прим. В. Т.
за себе чи за будь-кого з його онуків – пречудове весілля! Про вінчання за представництвом я читав багато разів, але щоб ще з альтернативним нареченим – це вперше. Прим. В. Т.
Рафаїл Лещинський (, 1480 – 1527) – був старостою (на Помор’ї) до 1518 р., потім робив духовну кар’єру.
він – Дантишек.
Ічин – , місто на півночі сучасної Чехії.
Беата (, 1515 – 1576) – 29 грудня 1538 р. вийшла заміж за князя Іллю Острозького, який помер 19 серпня 1539 р. В цьому шлюбі народилась їх дочка Єлизавета (Гальшка).
Ілля Острозький (1510 – 1539) – князя Костантина Івановича Острозького.
Миколай Шидловецький (, 1480 – 1532) – молодший брат славного Христофора Шидловецького, сандомирський каштелян в 1515 – 1532 рр.