1512 р.
Станіслав Гурський
| 1 | Annus Domini Millesimus Quingentesimus Duodecimus | Рік Господень тисяча п’ятсот дванадцятий |
| 2 | Commentarius. | Нотатки |
| 3 | Annus Dni. MDXII. nuptiis Serenissimi principis Sigismundi, regis Polonie, celebris fuit, que ordinatione divina conciliate fuerant. Erat in Hungaria Stephanus de Zapola, dominus in Threnczin, comes perpetuus Scepusiensis, idem palatinus Transilvanie, amplissimo patrimonio dives, possessionibus, arcibus, civitatibus, thesauris diu repositis, rebus etiam feliciter gestis clarus, clientelis virorum militarium circumfusus; cujus nomen, conditio, potentia par prope regio statui erat. | Рік Господень 1512 уславився шлюбом найяснішого государя Сигізмунда, короля польського, укладеним за промислом Божим. Був в Угорщині Іштван із Заполья, пан Тренчина, довічний коміт Спиша, а так саме воєвода Трансильванії, багатий величезними статками, маєтками, замками, містами, скарбницею, що здавна накопичувалися, і відомий також славетними вчинками, оточений підлеглими мужами-вояками, чиї ім’я, стан і міць були близькі до королівських. |
| 4 | Is accepta in conjugium illustri virgine Hedvigi, filia Casimiri, ducis Thessnensis, susceperat ex ea Georgium et Janussium filios, ad belli gloriam natos, filiam vero unicam Barbaram. | Узявши заміж славетну діву Ядвігу, дочку Казимира, герцога Цешинського, він мав від неї синів Георгія і Яноша, народжених для військової слави, і свою єдину доньку Барбару. |
| 5 | Que cum singulari nature indulgentia et corpore pulcerrima esset et sanctis virtutibus ornatissima, digna visa est Vladislao, regi Hungarie, quam fratri suo Sigismundo, regi, conjugii federe conjungeret. Post mortem enim Stephani patris, capto cum ejus vidua matre consilio, ac misso deinde doctore Hanel, archipresbytero Budensi, una cum Casimiro duce Thessnensi, avunculo virginis, egit apud Sigismundum regem, ut puellam hanc nobilissimam, etiam bene dotatam, sociam sibi vite regnique sumeret, ex qua genus suum ad posteritatem propagaret, quod fortunante Deo diu ac late regnaret. | Через те, що вона була виключно співчутливої вдачі, найвродливіша тілом і прикрашена святими чеснотами, вона здалася Владиславу, королю Угорщини, гідною укласти шлюб із його братом, королем Сигізмундом. Бо після смерті батька Іштвана, порадившись із її матір’ю-вдовою, а потім пославши доктора Ганеля, архіпресвітера Буди, разом із Казимиром, князем Цешинським, дядьком дівчини, він звернувся до короля Сигізмунда, щоб той прийняв цю найшляхетнішу дівчину, до того ж щедро обдаровану, в якості супутниці в житті та королюванні, через нащадків від якої він продовжив би свій рід, і вони, з благословіння Божого, царювали б довго і на великому обширі. |
| 6 | Sed et id in hoc matrimonio spectabatur, ut hac Threnczinensi familia, cujus magna in Hungaria potentia erat, per hanc affinitatem sibi adjuncta, status regis Vladislai et liberorum ejus tutior ac firmior esset in Hungaria, quum plerique Hungarici proceres et inter se ipsos discordes essent et in fide fluxi, nec regi suo obedientes et horum nonnulli ambitu regni laborarent. | Але в цьому шлюбі також розраховували на те, що через цей рід Тренчинських, чия сила в Угорщині була великою, і який вони цим спорідненням прив’яжуть до себе, становище короля Владислава та його дітей в Угорщині буде безпечнішим та міцнішим, адже більшість угорських вельмож ворогували між собою, і були мінливої вірності, не слухалися свого короля, і деякі з них докладали зусиль, прагнучи королівської влади. |
| 7 | Qua in re habito assensu Sigismundi rogis conclusum fuit de matrimonio ad diem secundam Decembris in fine anni MDXI. Non defuerunt tamen in Polonia et Hungaria, qui matrimonium hoc uti impar, non probarunt. Erant contra, qui ei matrimonio bene affecti erant, cum propter sanctitatem amborum conjugum felix ac fortunatum illud futurum non dubitarent. | У цій справі за згодою Сигізмунда шлюбний договір було укладено наприкінці 1511 року, 2 грудня. Не бракувало, проте, у Польщі та Угорщині тих, хто не схвалював цей шлюб як нерівний. Натомість були й ті, кого його шлюб дуже зворушив, оскільки, через святість обох із подружжя, вони не сумнівалися, що він матиме благополучне і щасливе майбутнє. |
| 8 | Posteaquam autem matrimonium hoc conclusum esset invitatique ad nuptias essent excellentis status homines, venit a cesare Maximiliano nuncius, per quem Sigismundo regi offerebat virginem Italici generis in conjugium. Responsum ei fuit: regem agere gratias cesari pro tam propensa erga se voluntate, verum condiсto jam ante alio matrimonio rem integram non esse. Nuncius honoratus ac muneratus discessit. | Після того, як цей шлюбний договір було укладено, і на весілля були запрошені люди високого становища, прибув посланець від імператора Максиміліана, через якого той запропонував королю Сигізмунду одружитися з дівчиною італійського походження. Йому відповіли, що король висловлює подяку цісарю за таке прихильне до себе побажання, проте слід зазначити, що вже напередодні іншого шлюбу справа не може бути здійснена. Посланець пішов з пошаною та подарунками. |
| 9 | Acerbe id tulit Maximilianus et hostilem animum adversus Sigismundum regem induit, contra quem Cruciferos de Prussia cum eorum magistro Alberto, marchione Brandeburgense, instigabat, et cum duce Moscovie fedus iniit ad societatem belli Sigismundo regi inferendi. – Sed de hoc alias. | Максиміліанові це дошкулило, і він став вороже ставитися до короля Сигізмунда, проти якого підбурював прусських хрестоносців разом із їхнім магістром Альбрехтом, маркграфом Бранденбурзьким, а з князем Московії уклав союз, щоб спричинити війну з королем Сигізмундом. – Але про це іншим разом. |
| 10 | Ceterum ut celebrior actus hic nuptiarum fieret, rex comitia regni sub id tempus Cracovie instituit. Convenerantque cum proceres et consiliarii multaque nobilitas Polona, tum etiam hospites externi invitati, quorum catalogus infra est subscriptus. Venerat etiam Staphileus, legatus Julii pape, qui regem ad concilium ac ad generalem in Turcos expeditionem cohortatus est. | Крім того, щоб зробити цей шлюб більш славетною подією, король у той час скликав сейм королівства у Кракові. І зібралися високодостойники та радники, і багато польської шляхти, а також запрошені іноземні гості, перелік яких наведено нижче. Він також вшанував Стафілея, легата папи Юлія, який заохочував короля та раду до загального походу проти турків. |
| 11 | Missi a rege fuere consiliarii in Hungariam, qui et sponsalia vigore mandati in Threnczinio confecerunt et sponsam in regnum Polonum adduxerunt: Joannes Lubranski, eps. Posnaniensis; Christophorus de Schidlowyecz, castellanus Sandomiriensis; Lucas de Gorka, castellanus Landensis, Majoris Polonie capitaneus generalis. | Від короля до Угорщини були відправлені радники з дорученням завершити заручини та привезти наречену до королівства Польського: Ян Любранський, біскуп познанський; Христофор з Шидловця, каштелян сандомирський; Лукаш з Горки, каштелян льондський, генеральний староста Великої Польщі. |
| 12 | Comitati autem sunt sponsam: Hedvigis, dux vidua, mater ejus, et Casimirus, dux Thessnensis, avunculus sponse regie cum octingentis equitibus. Venerantque VI Februarii die ad pagum Morawicza, duobus milliariis a Cracovia situm, ubi eo die et nocte sequenti quieverunt. | Наречену супроводжували також Ядвіга, удова княгиня, її мати, і Казимир, князь Цешинський, дядько молодої, з вісьмома сотнями вершників. І 6 лютого вони прибули до села Моравиці, розташованого за дві милі від Кракова, де відпочивали того дня та наступної ночі. |
| 13 | Postridie mane, qui dies Veneris erat, Sigismundus, rex cum multo equitatu, ipse in vehiculo – alte nives et gelua erant – obviam sponse prodiit cum hospitibus invitatis, oratoribus ac legatis principum. Soror etiam regis, virgo Elisabetha; Anna, dux Masovie, vidua, alie item plurime procerum uxores ac virgines, femine primarie, una cum rege ad excipiendam novam reginam, dominam suam, prodierant. | Наступного ранку, це була п’ятниця, Сигізмунд, король, з багатьма кінними, сам на візку – був глибокий сніг і мороз – виїхав зустрічати молоду із запрошеними гостями, речниками та послами государів. Також сестра короля, незаймана Єлизавета, мазовецька княгиня Анна, удова, та багато інших дружин і доньок вельмож, шляхетних жінок, прибули разом із королем, щоб прийняти нову королеву, свою пані. |
| 14 | Cum his omnibus rex in tentoriis in campo ad suburbanam villam Lobsow adventum sponse prestolabatur. Que in quadriga, a rege Vladislao ei donata, ad regem sponsum veniens, excepta ac salutata est oratione Polona a Joanne de Lasko, archiepo. Gnesnensi, primate regni. | З усім цим короля як нареченого зустрічали в наметах у полі біля приміського містечка Лобзова. Коли на четвірці, подарованій королем Владиславом, під’їхала наречена короля, її прийняв і зустрів польською промовою архібіскуп гнезненський Ян Ласький, примас королівства. |
| 15 | Peractis gratulationibus, rex accepta ad se in vehiculum suum sponsa urbem Cracoviensem est ingressus, ubi ab gymnasiarchis atque a senatu populoque Cracoviensi honorata, inde in ecclesia cathedrali in arce nomine episcopi [et pastoris. Op.] Joannis Konarski, senis ac valetudinarii, per Matthiam Drevicium, epm. Premisliensem, solenni cerimonia excepta et gratiis Deo illic peractis in regiam ad habitacula et thalamos adornatos deducta est. | Після того, як завершилися привітання, король узяв свою наречену в карету і в’їхав до міста Кракова, де її вшанували керівники університету, сенат і мешканці Кракова, а потім в кафедральному костелі в цитаделі від імені біскупа [та настоятеля] Яна Конарського, старого і хворого, Мацей Древицький, біскуп перемиський здійснив урочистий обряд і подяку Богові, та її ввели в королівський палац, до прикрашених чертогів і шлюбних покоїв. |
| 16 | Dehinc tertio post die in dominica Septuagesime, que fuit octava Februarii coronata, Joanne Laskio archiepo. munus consecrationis obeunte ac peragente. | Тоді, на третій день після неділі Семидесятниці [неділі за 70 днів до Великодня], а це було восьмого лютого, вона була коронована архібіскупом Яном Лаським, який здійснив і виконав обряд посвячення. |
| 17 | Affuerunt in ea coronatione et in nuptiis, illma. dna. dux Hedvigis, mater, dux Casimirus, avunculus regine, Elisabetha virgo, soror regis, Joannes Staphileus, legatus apostolicus, qui in laudem et felicitatem matrimonii regii elegantem dixit orationem. Aderant Joannes Thurzo, eps. Vratislaviensis, Ambrosius Sarkan, Hungarus ejus collega, legati a Vladislao rege missi, Fridericus, dux Legnicensis, Joannes Laski, archieps. Gnesnensis, Bernardus eps. Leopoliensis, Joannes de Lubrancz, eps. Posnaniensis, Erasmus Ciolek eps. Plocensis, Lucas, eps. Varmiensis, Matthias Drzewiczki, eps. Premisliensis, regni cancellarius, Nicolaus Koscieleczki, eps. Chelmensis, Joannes Amicinus, eps. Laodicensis, idem suffraganeus Cracoviensis, et plurimi abbates insulati, Job, eps. Pomesaniensis cum collega nomine Cruciferorum in Prussia, Bartholomeus, dux Slesie, Anna, vidua, dux Masovie cum filio, Anna vidua, dux Ratiboriensis, legati etiam duo a Thoma cardinali, archiepo. Strigoniensi, patriarcha Constantinopolitano [ab epo. Varadiensi legati duo, ab epo. Olomuncensi legati duo, a Georgio, duce Saxonie legati duo. Op. R.], a Georgio epo. Quinqueecclesiensi legati duo, a Friderico, marchione, legati duo, a Nadherspano [Nardespano. R.] palatino Hungarie, legati duo, a Bohdano, vojevoda Valachie, legatus unus. | На тій коронації і на весіллі були присутні: найясніша пані княгиня Ядвіга, мати, князь Казимир, дядько королеви, Єлизавета, діва, сестра короля, Іоанн Стафілей, апостольський легат, який виголосив вишукану промову на хвалу та щастя королівського шлюбу, Янош Турзо, біскуп вроцлавський, Амвросій Саркан, його угорський колега, посли, направлені королем Владиславом, Фрідріх, князь легницький, Ян Ласький, архібіскуп гнезненський, Бернард, біскуп львівський, Ян з Любранця, біскуп познанський, Еразм Ціолек, біскуп плоцький, Лука, біскуп вармійський, Мацей Древицький, біскуп перемиський, канцлер королівства, Микола Косцелецький, біскуп холмський, Іоанн Аміцин, біскуп лаодикійський, той самий суфраган Кракова, і багато окремих абатів, Йов, біскуп Помезанії з колегою від імені прусських хрестоносців, Бартоломій, князь Сілезії, Анна, вдова, княгиня Мазовії зі своїм сином, Анна, вдова, княгиня Ратиборська, а також два посли від кардинала Томаса, архібіскупа Естергомського, патріарха константинопольського, [два посли від біскупа варадинського, два посли від біскупа Оломоуца, два посли від Георга, герцога Саксонського], два посли від Дьєрдя, біскупа печського, два посли від маркграфа Фрідріха Маркіза, два посли від Надьєрспана, палатина угорського, один посол від Богдана, воєводи волоського. |
| 18 | Adfuere etiam proceres Poloni, barones, palatini, castellani, capitanei, presides terrarum. Multe insuper nobilium ac militarium virorum caterve. Plus minus X milia equitum computabatur. | Були присутні також польські шляхтичі, воєводи, каштеляни, староста, глави земель. Крім того, була велика група знаті та військових. Було нараховано більше-менше 10 000 вершників. |
| 19 | Coronatione regine in ecclesia cathedrali Cracoviensi cerimoniisque sponsaliorum rite solenni peractis, convivia, choree, hastiludia, et cetera nuptiarum ac leticie decora publica acta fuere. Dona ac munera varia regi ac regine, tam ab externis, quam a suis domesticis data. Hospites ac invitati omnes laute ac liberaliter accepti erant et muneribus a rege donati, cum gratiarum actione dimissi. | Після коронації королеви в кафедральному костелі Кракова і належним чином проведених вінчальних церемоній було влаштовано святкові бенкети, танці, ігри та інші весільні та вінчальні розваги. Королю і королеві дарували різні дари та подарунки як іноземці, так і від своїх місцевих. Усі гості та запрошені були прийняті з радістю та щедрістю, обдаровані королем подарунками та відпущені з подякою. |
| 20 | Postremo omnium mater atque avunculus regine post diuturniorem apud regem commorationem, singulariter ab eo amati, honorati, remunerati ad sua reversi sunt. | Нарешті, після тривалого перебування у короля, мати та дядько королеви повернулися до своєї батьківщини, любимі, шановані та винагороджені в особливий спосіб. |
| 21 | Post festas hasce nuptias letosque hymeneos, fortuna letis miscere voluit tristia. Tartari siquidem primo ejus anni vere in Russiam ac Podoliam irruperant et predas agebant, qui tamen quemadmodum perfidie sue et federis violati penas dederint cesique sint a nostris, id Andreas Cricius in descriptione victorie copiose est complexus. | Після весільних бенкетів та радощів Гіменея доля вирішила змішати щастя із сумом. Справді, на початку весни того року татари напали на Русь і Поділля і здійснили грабежі, однак, заплатили кару за своє зрадництво та віроломство, і були вбиті нашими, хоча Анджей Крицький в описі перемоги надто багатослівний і пишномовний. |
| 22 | Cesar Tauricanus post cesas suas nepotumque suorum copias misit ad regem legatum, ad fedus anno superiori ictum renovandum, atque, ut ei rex fidem majorem adhiberet, Dialdinum nepotem suum obsidem Vilnam misit. Renovatum quidem hoc fedus fuit, verum non diu a Tartaris servatum. Etenim mortuo Dialdino obside ex febribus in pueritia ejus apud Vilnam anno sequenti MDXIII, Tartari, violato juramento ac federe, crebras in ditiones regias furtivas excursiones fecere. | Таврійський цісар після загибелі свого війська та племінника відправив до короля посла, щоб відновити угоду, укладену в попередньому році, і, щоб король міг більше довіряти йому, він послав свого племінника Джелал-ад-Діна до Вільна як заручника. Ця угода справді була відновлена, але недовго дотримувалася татарами. Адже, після смерті Джелал-ад-Діна як заручника від підліткової лихоманки у Вільні наступного 1513 року, татари, порушивши клятву у вірності, чинили численні таємні напади на королівські володіння. |
| 23 | Fratri etiam suo Friderico cardinali ereum sepulcrum in eadem ecclesia ante altare magnum poni curavit. | Для свого брата Фредеріка, кардинала, він подбав про гробницю в тій же церкві перед головним вівтарем. |
| 24 | Nona Augusti hujus anni Grehor, Moscovie legatus, Cracoviam ad regem venerat. Quid vero egerit, nusquam in ullo scripto invenitur. | Дев’ятого серпня цього року в Краків до короля прибув московський посол Григор. Але про те, що він обговорював, ніде не згадується в жодному документі. |
| 25 | Eodem hoc anno, ad ejus initium, ad diem S. Dorothee virginis habita sunt regni Polonie generalia comitia in civitate Cracoviensi. Conventus etiam particulares in omnibus palatinatibus regni comitia hec magna precesserunt, ad quos nuncii cum infrascripta legatione missi fuere. | Цього ж року, на початку його, в день святої Дороти-діви [6 лютого], у місті Кракові відбувся сейм Королівства Польського. Цьому великому сейму передували також особливі сеймики в усіх воєводствах королівства, куди були відправлені посланці з нижченаведеними листами. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1852, , № 1, p. 1 – 3.
Іштван із Заполья (, † 1499) – угорський магнат.
Ядвіга – (1472? – 1521).
Казимир, герцог Цешинський – тут С. Г. заплутався у генеалогії. Батьком Ядвіги був князь (1420? – 1477), син князя (1363? – 1431).
Георгій (, 1495 – 1526) – молодший син Іштвана.
Янош (, 1487 – 1540) – старший син Іштвана.
Барбара (, 1494? – 1515) – дочка Іштвана; на момент шлюбу із 45-річним Сигізмундом їй було десь 17 років.
Казимир, князь Цешинський (, 1449 – 1528) був сином князя й онуком згаданого вище Болеслава 1-го. Отже він був братом у других Премислава 2-го і дядьком у других Барбари.
дівчиною італійського походження – мабуть, мається на увазі Бона Сфорца (народилась 1494 р.), дочка міланського герцога Джан Галеаццо Сфорца.
Стафілей – (1472 – 1528), єпископ Шибеника (Хорватія; 1512 – 1528), юрист, дипломат, письменник.
Моравиця () – село у 15 км на захід від Кракова.
Лобзов () – село (нині в складі Кракова), де була королівська резиденція.
Фрідріх, князь легницький (, 1480 – 1547) – князь Легниці (1488 – 1547).
Микола Косцелецький (, 1450 – 1518) – холмський біскуп (1505 – 1518).
Іоанн Аміцин – про нього згадано [Ludwik Łętowski Katalog biskupów, prałatów i kanoników krakowskich: Biskupi krakowscy. – Druk. Uniw. Jagiellońskiego, 1852, t. 2, ].
Томас, архібіскуп Естергомський (, 1442 – 1521) – кардинал, примас Угорського королівства (1497 – 1521).
Дьєрдь, біскуп печський (, 1457? – 1524) – католицький біскуп Печа (1505 – 1521). Латинською мовою це біскупство зветься чомусь Dioecesis Quinque Ecclesiensis (біскупство п’яти церкво).
Надьєрспан, палатин угорський – йдеться, ймовірно, про из Надашдя (титул якого угорською звучав як «Надашдь-ішпан»), але він не мав звання палатина Угорщини, яким у 1512 р. був Імре Переньї. Прим. В. Т.
Григор – документи про дипломатичну місію Григорія Фомича Іванова збереглись у Литовській метриці [Lietuvos Metrika, Užrašymų knyga 7 (1506–1539), № 131, – 263]. Здається, С. Г. не користався з Литовської метрики (принаймні в тому вигляді, як вона дійшла до нас).