1513 р.
Станіслав Гурський
| 1 | Annus Domini Millesimus Quingentesimus Tredecimus | Рік Господень тисяча п’ятсот тринадцятий |
| 2 | CXLIII. Commentarius | Нотатки |
| 3 | Sub finem anni preteriti MDXII indictus fuit per regem Sigismundum primum conventus regni generalis in oppido Piotrkow ad diem Sancti Martini, ad quem rex ipse Cracovia egressus XXX Octobris Piotrkoviam venit. | Наприкінці попереднього 1512 року король Сигізмунд Перший наказав скликати сейм королівства в місті Петрокові в день святого Мартина [11 листопада], на які сам король виїхав із Кракова і прибув до Петрокова 30 жовтня. |
| 4 | In eo conventu teloneum novum a cera, melle, czerwiec, ab equis, halecibus, anguillis et aliis piscibus in subsidium regie Majestati institutum est. | На тому сеймі було встановлено новий податок на віск, мед, червець, коней, рибні підливи, вугрів та іншу рибу для підтримки королівського маєстату. |
| 5 | Legationes etiam decrete ad Hungariam, ad Daniam, ad sedem apostolicam, ad cesarem Maximilianum, que inferius suis locis adscripte sunt. | Він також постановив відправити посольства до Угорщини, Данії, до апостольського престолу та до цісаря Максиміліана, які описано нижче на своїх місцях. |
| 6 | Venerant ad eum conventum legati ducum Masovie, qui petierant a Rege terram Visnensem sibi in hereditatem dari, que pro duodecim milibus florenorum, donec viverent, concessa eis fuit. | На той сейм прибули посланці мазовецьких князів, які просили короля дати їм у спадкову власність Візненську землю, яку вони за дванадцять тисяч флоринів отримали у довічне володіння. |
| 7 | Venerat etiam orator vojevode Valachie, qui petiit domini sui nomine, ut liceret ei in Polonia coemere stannum et plumbum. Permissum id ei fuit. Oravit etiam, ut nuncius ejus per ditiones regias libere ad ducem Moscovie ire permitteretur. Negatum ei est, quod ille dux Lithuaniam bello jam tum vexare ceperat. | Прибув також речник валаського воєводи, який від імені свого пана просив дозволити тому купувати у Польщі олово і свинець. Дозвіл було надано. Він також благав, щоб його посланцю дозволили вільно пройти через королівські володіння до московського князя. Йому було відмовлено, оскільки цей князь вже взявся турбувати Литву війною. |
| 8 | Orator etiam a Vladislao, Hungarie et Bohemie rege, Charlaczki venerat ad regem Sigismundum, per quem rex ille nunciabat, filium suum Ludovicum in regem Hungarie et Bohemie electum esse et coronatum. Gratulatus est deinde Sigismundo regi victoriam de Tartaris et Moscis partam et pacem cum eis initam. | Як речник від Владислава, короля Угорщини та Чехії, до короля Сигізмунда прибув також Харлацький, через якого той король оголосив, що його син Людовик обраний і коронований королем Угорщини та Богемії. Потім він привітав короля Сигізмунда з перемогою над татарами й московитами та з миром, який він уклав із ними. |
| 9 | Preterea retulit, cesarem Turcorum desperata valetudine affectum esse, ex qua convaliturum cum spem nullam fore, arbitrarique omnes discordiam pro imperio inter ejus filios exorituram. | Крім того, він повідомив, що цісар турків уражений безнадійною хворобою, і немає надії на його одужання від неї, і всі думали, що між його синами виникне розбрат за владу. |
| 10 | Sub hac occasione regem Hungarie dominia Turci invadere et occupata per eum recuperare decrevisse edixisseque suis, ut ad bellum parati essent. Rogare ut et Rex Polonie itidem faceret et suos in armis paratos haberet: quo ad oblatam occasionem, possent hi duo reges conjunctis viribus Reipublice christiane utiliter inservire. | З цієї нагоди король Угорщини вирішив вторгнутися до володінь турка і повернути ті, що були ними зайняті, і він наказав своїм готуватися до війни. Він став пропонувати, щоб і польський король зробив те саме і мав своїх людей напоготові, щоб, коли станеться нагода, ці два королі могли своїми об’єднаними силами служити з користю християнській спільноті. |
| 11 | Responsum fuit, victoriam donum Dei esse et acceptam illi referri, pacem vero cum Tartaris ac Valachis infidam incertamque esse; Moscum etiam, violato federe ac jurejurando suo, bellum in Lithuania ordiri. | Відповідь була така, що перемога була даром Божим, і що він дав її здобути, але що мир з татарами і волохами був неміцним і непевним; адже Москва, порушивши свої вірність і клятву, розпочала війну з Литвою. |
| 12 | Filios autem Turci, mortuo patre eorum, ut ad discordiam et bellum domesticum deveniant, bassas non permissuros, altero ex filiis necato, summam imperii ad alterum bellicosiorem delaturos. | З синів ж турка після батьківської смерті, щоб уникнути розбрату та міжусобної війни, слабших не допустять, і замість убитого з синів передадуть вищу владу іншому, більш войовничому. |
| 13 | Se non posse nunc cum rege Hungarie bellum contra Turcos suscipere propter alia bella, quibus cum Moscis et Tartaris occupatus esset: alia etiam a Valachis et Cruciferis expectaret. | Зараз він не міг би разом із королем Угорщини розпочати війну проти турків через інші війни, до які він був втягнутий, із московитами та татарами, і він очікував інших також від волохів та хрестоносців. |
| 14 | Rogare ac suadere, nie rex Hungarie temere bellum Turcicum ordiretur, ne spem ullam in ea, que parturiretur, generali Christianorum aut pape aut cesaris expeditione, que nunquam futura esset, reponeret, ne promissis eorum abductus se et regna sua in extremum discrimen conjiceret. | Натомість він благав і переконував, щоб король Угорщини безрозсудно не починав війни з турками, щоб він не мав у ній жодної надії на загальний хрестовий похід під проводом папи або цісаря, який ніколи не відбудеться, і щоб він не піддавався їхнім обіцянкам і не піддавав себе та свої королівства крайній небезпеці. |
| 15 | Interim vero arces communiret, confinia provideret, Turcos induciis duceret, donec omnipotens Deus, christiano populo suo misertus, universalem in eos expeditionem inspirare et adjutorium de celo mittere dignaretur. | Втім, однак, він мав зміцнити фортеці, забезпечити кордони та привести турків до перемир’я, доки Всемогутній Бог, з милосердя до свого християнського народу, не зволів би надихнути його на загальний похід і послати йому помічників з неба. |
| 16 | Venerat etiam ad eum conventum Piotrkoviensem Casimirus, marchio Brandenburgensis, frater germanus Alberti, magistri Prussie, et cum eo barbati commendatores Cruciferi. Egit is apud regem et senatum, ut nonnulli articuli in pace perpetua conscripti, qui graves magistro et Cruciferis videbantur, vel tollerentur vel moderarentur. | На сейм у Петрокові прибули також Казимир, маркграф Бранденбурзький, рідний брат Альбрехта, магістра Пруссії, і з ним бородаті комтури хрестоносців. Він домовився з королем і сенатом, щоб деякі статті, записані у вічному мирі, які здавалися обтяжливими для магістра та хрестоносців, могли б бути видалені або пом’якшені. |
| 17 | Itaque habita super his consultatione, res in eo constiterat, ut salvis per omnia perpetue pacis conditionibus, Albertus, marchio Brandeburgensis ad magistratum Cruciferatus Prussie admitteretur, terum homagium regi et regno Polonie more predecessorum prestaret. | І ось, після обговорення з ним, справу було вирішено так, що Альбрехт, маркграф Бранденбурзький, щоб урятувати умови вічного миру в цілому, буде прийнятий в якості магістра прусських хрестоносців і принесе васальну присягу королю та королівству Польщі за звичаєм своїх попередників. |
| 18 | Poloni ad ordinem Cruciferorum ne reciperentur. | Поляки не повинні прийматися до ордену хрестоносців. |
| 19 | Magistro et ordini ejus in Podolia provincia aliqua in perpetuum daretur, ex qua pro ordinis hujus instituto ac professione, adversus Infideles, pro fide Christi militarent, quum circum Prussiam nusquam essent nec prope nec longe hostes crucis Christi. | Магістру і його ордену має бути дана назавжди якась область на Поділлі, з якої, згідно із засадами та заявленими цілями його ордену, вони боролися б за віру Христову проти невірних, оскільки навколо Пруссії ніде не було, ані близько, ані далеко, ворогів хреста Христового. |
| 20 | Duo insuper milia florenorum, in singulos annos, magistro a Polonis numerarentur, ut alacrius militiam in Ethnicos exercerent. | Крім того, магістру від поляків щороку мали відраховуватись дві тисячі флоринів, щоб вони могли більш завзято вести війну проти язичницьких народів. |
| 21 | Et has conditiones Casimirus et legati ordinis susceperunt, condixitque et constituit ipse Casimirus cum rege et senatu regni, ut rex ipse ad civitatem Posnaniensem se in Januario conferret et illic propter loci propinquitatem, homagium a Magistro acciperet. His in hunc modum constitutis, Casimirus ipse a rege honoratus ac muneratus, ad Prussiam abiit. | І Казимир, і посли ордену прийняли ці умови, а сам Казимир домовився і встановив із королем і сенатом королівства, щоб сам король прибув у січні до міста Познань і в найближчому від нього місці отримав від магістра васальну присягу. Після того, як ці справи були влаштовані, сам Казимир, вшанований і обдарований королем, вирушив до Пруссії. |
| 22 | Interim conventus ipse Piotrkoviensis in tractatibus de regni defensione turbulenter nimium actus est propter nuncios terre Posnaniensis et Calissiensis, qui vehementer repugnabant, ne tributum universale ab omnibus publice conferretur in militem mercenarium, ad fines regni defendendos: sed ut vetus ac usitata defensionis ratio servaretur, hoc est, ut motio generalis universe nobilitatis regni, si lacesserit hostis, fieret. | Тим часом на самому Петроковському сеймі під час обговорення оборони королівства спалахнули заворушення через послів Познанської та Каліської земель, які рішучо заперечували, щоб загальні податки з усієї спільноти витрачалися на найманців для захисту кордонів королівства, але наполягали на збереженні старого та звичного способу оборони, тобто, щоб відбувався загальний збір і рух усієї шляхти королівства задля переслідування ворога. |
| 23 | Rex contra cum seniore parte Senatus, quia non ignorabat generalem ejusmodi nobilitatis ad bellum eductionem gravem esse omnibus, et impendii multi, qua subditos exhauriri nollet: idcirco statuere volebat eam defensionis rationem, que contra crebras ac subitas hostium irruptiones expeditior et nobilitati tolerabilior esset. | Король разом із старшою частиною сенату виступив проти, тому що йому не було невідомо, що такого роду загальний виступ шляхти на війну був обтяжливим для всіх, але й виснажувати своїх підданців великими витратами він не бажав, тому хотів запровадити такий спосіб оборони, який був би й доцільнішим проти частих і раптових вторгнень ворога, і більш стерпним для шляхти. |
| 24 | Verum cum nuncii nobilitatis terre Posnaniensis et Calissiensis plenam ad id potestatem se non habere dicerent, rex nihil rigide agere volens sed humaniter eos ad ea, que et illis et regno publice utilia essent, inducere, recta ex ipso Piotrkoviensi conventu ad terras Majoris Polonie se contulit, et ad tertium Januarii diem initio anni Christi MDXIII una cum regina Barbara conjuge sua Posnaniam venit, quo in loco conventum nobilitati terre Posnaniensis et Calissiensis indixit. | Але коли посли шляхти Познанської та Каліської земель сказали, що вони не мають для цього повноважень, король, бажаючи не примусом, а людяністю привести їх до таких речей, які принесли б суспільну користь і для них, і для королівства, вирушив безпосередньо з сейму в Петрокові до великопольських земель, і 3 січня на початку року Христового 1513 прибув до Познані разом із королевою Барбарою, своєю дружиною, де він призначив збори шляхти Познанської та Каліської земель. |
| 25 | Alium etiam similem conventum terris Minoris Polonie in Nova civitate Korczin, dehinc in Prossewice instituit, persuasitque: ut lustratio totius nobilitatis fieret, ac ad unum locum armati convenientes simul sese exhiberent et conscriberentur; deinde regnum in partes quinque divisum, unaqueque pars regni seorsum in Russiam se conferens annum unum militaret. | Він також скликав ще одні подібні збори у малопольських землях, у Новому місті Корчині, а потім у Прошовицях, і переконав їх, щоб був проведений огляд усієї шляхти, і щоб ті, хто прибував до певного місця озброєними, з’явилися разом і були записаними; потім королівство було поділено на п’ять частин, і кожна частина королівства окремо йшла на Русь для воєнної служби протягом одного року. |
| 26 | Ad eundem modum secunda pars regni anno secundo, tertia tertio etc. successive militans in Russia maneret. | Таким же чином друга частина королівства на другому році, третя на третьому і так далі послідовно відправляли вояків на Русь. |
| 27 | Alioqui si hac tali militia gravarentur, ut ab unoquoque equite suo singulatim florenos decem contribuerent, ad alendum mercenarium militem in Russia, qui pro illis domi sedentibus et rem familiarem curantibus paratus semper contra hostem excubaret. | В іншому випадку, якби такі ополчення були для них обтяжливими, вони мали вносити по десять флоринів за кожного зі своїх вершників окремо, щоб оплатити найманця на Русі, який був би завжди готовий чатувати на ворога за тих, хто сидить вдома і піклується про своїх сімейні справи. |
| 28 | Cavit autem Rex diplomate suo subditis suis id ab eo exigentibus, quod talis insolita recens inducta defensionis ratio ad sequelam in posterum tempus trahi non deberet. | І король у своїй грамоті попереджав своїх підданих, які вимагали від нього цього, що такий незвичний спосіб оборони, нещодавно запроваджений, не стане відтягуватися на майбутнє. |
| 29 | Cepta itaque fuit ea ipsa lustratio nobilitatis pecuniaque collata a pauperioribus nobilibus boni publici amantibus, verum abeunte rege in Lithuaniam intermissa neque in executionem posita dissuasione divitum, qui ob avaritiam, non pro magnitudine possessionum, paucis armatis comitati ad bellum venire consueverant. | Тому було проведено огляд шляхти, й бідніші шляхтичі, які любили суспільне благо, внесли гроші, але це припинилося, коли король поїхав до Литви, і не було введено в дію через переконання багатіїв, які через скнарість, а не через розмір своїх володінь, мали звичай виступати на війну з нечисленними озброєними загонами. |
| 30 | Rege adhuc Posnanie commorante, nata est ei XXV Martii ex regina Barbara filia primogenita Hedvigis, que postea anno Dom. MDXXXV Joachimo, marchioni Brandeburgensi electori nuptum data. | Поки король все ще перебував у Познані, 25 березня королева Барбара народила йому первістку, доньку Ядвігу, яка пізніше, року Господня 1535 році була одружена з Йоахімом, курфюрстом Бранденбурга. |
| 31 | Interea vero, dum Rex illic commoraretur, Joannes de Lasko, archiepiscopus Gnesnensis, et Stanislaus de Ostrorogk, castellanus Calissiensis, legati ad sedem apost. ad concilium Lateranense profecti sunt, et licet in itinere mortuum esse Julium Papam audierint, tamen quum Papam novum Leonem X undecima Martii creatum cognovissent, iter suum Romam prosecuti sunt. | Тим часом, поки король перебував там, Ян з Ласького, архібіскуп Гнезненський, і Станіслав з Остророга, каштелян каліський, в якості послів до Апостольського престолу вирушили на Латеранський собор, і хоч по дорозі почули, що папа Юлій помер, але, дізнавшись, що новий папа Лев Х був обраний одинадцятого березня, продовжили свою подорож до Риму. |
| 32 | Quo pervenientes, Joannes Lasko, archieps. regis Sigismundi nomine obedientiam Leoni Summo Pontifici detulit. Ejus oratio inferius apposita est. Laskio autem remanente, Ostrorogk, perfunctis his, que ad eum pertinebant, Roma discedens ad Hispaniam se contulit. Inde ad Poloniam rediit. | Коли вони прибули, Ян Ласький, архібіскуп від імені короля Сигізмунда склав послух верховному понтифіку Леву. Його виступ додається нижче. І Ласький залишився, Остророг же, коли це було завершено, залишив Рим і подався до Іспанії, а потім повернувся до Польщі |
| 33 | Revertamur ad res Prussie. Rex veniens Posnaniam, cum magistrum Prussie Albertum, marchionem, illic non invenisset, missis ad eum literis, hortatus eum est ad homagium sibi et regno suo Polonie debitum prestandum, ac ut regi bellum contra Moscum gesturo auxilia ex obligatione pacis perpetue ferret; alioqui de officio et fide ejus rex male persuasus, armis jus ab eo suum exigere cogeretur. | Повернімося до справ Пруссії. Король, коли прибув до Познані і не знайшов там Альбрехта, магістра Пруссії, надіслав до нього листи, закликаючи того принести належну йому та його польському королівству васальну присягу та надати королю військову допомогу проти Москви згідно із зобов’язаннями вічного миру, інакше король, мало переконаний в його готовності служити та вірності, був би змушений зброєю вимагати від нього своїх прав. |
| 34 | At magister, qui rebellionem, instigante Maximiliano cesare et principibus Germanie, cogitabat, promissis non stetit. | Але магістр, який думав про повстання, підбурюваний цісарем Максиміліаном і німецькими князями, не дотримав своїх обіцянок. |
| 35 | Non venit ipse sed Jobum, episcopum Pomesaniensem, ad regem Posnaniam misit, per quem auxilia regi ad vindicandas injurias ac damna a Mosco hostiliter illata pollicebatur quidem, sed exquirebat tamen, quando et quamdiu tale auxilium laturus esset. | Сам він не прийшов, але прислав до короля у Познань Йова, єпископа Помезанського, через якого він дійсно обіцяв допомогти королеві помститися за збитки та шкоди, завдані московитом через ворожнечу, але одночасно питав, коли і протягом якого часу має надаватися така допомога. |
| 36 | Petiit demum ut terminus, qui ad concludendos Posnanie tractatus prefinitus erat, adhuc ulterius ad diem S. Martini aut paulo longius produceretur. | Нарешті він попросив, щоб строк, який був встановлений для укладення Познанського договору, був перенесений хоча б до дня святого Мартина [11 листопада] або трохи довше. |
| 37 | Responsum ei est; Regem, licet ad propulsandum injurias a Mosco sibi illatas approperaret, tamen cum hostis ipse post acceptam suorum cladem ab obsidione arcium Regiarum recesserit, oportere alia consilia cum Lithuanie consiliariis hostis ulciscendi et bellum adversus eum gerendi inire. Itaque nihil certi in presens de ratione ferendarum suppetiarum respondere potuisse, de quo tamen paulo post, communicato cum proceribus Lithuanis consilio, magistrum certiorem esse facturum. | Відповідь йому: Хоча король задумав відвернути рани, які завдає йому московит, але оскільки ворог сам зняв облогу королівських замків, зазнавши поразки від його людей, належало будувати інші плани з литовськими радниками, як мститися ворогові і вести проти нього війну. Тому вони не могли зараз дати певної відповіді щодо припасів, які слід було надати, про що, однак, трохи пізніше, після обговорення задумів із литовськими високодостойниками, магістра буде повідомлено. |
| 38 | Petitionem vero dilationis termini, qui ad conclusionem articulorum Piotrkovie condictorum Posnanie prefinitus erat, regem non equo animo ferre, cum per hujusmodi dilationes ac diffugia magister ipse, homagium regi et regno Polonie debitum prestare tergiversaretur, regem hujus rei causa Posnaniam venisse cum non mediocri suo impendio et magnarum rerum intermissione ea spe certum, quod magister cum suis Cruciferis, ut condictum erat, Posnaniam veniens, ea que constituta Piotrkovie essent concludere tandem et homagium prestare debuerit. | Але прохання про відтермінування строку, який був заздалегідь визначений у Петрокові для укладення угоди в Познані, було королеві не до серця, адже через такі зволікання та ухилення самого магістра поверталися до відмови у васальній присязі королю та Польському королівству, і з цієї причини король прибув до Познані з чималими витратами, і відклавши важливі справи, у певній надії, що магістр зі своїми хрестоносцями, прибувши до Познані, як і було домовлено, повинен буде нарешті виконати укладені в Петрокові домовленості і принести васальну присягу. |
| 39 | Experiri regem eos tractatus et dilationes plus incommodi quam utilitatis sibi et regno afferre, proinde jus suum et regni a magistro et Cruciferis exigere decrevisse, ut tamen sanguinis vinculo nonnihil adhuc tribueret, dilationem, quam peteret, ei concedere. | Король відчув, що ці переговори й зволікання принесуть йому й королівству більше незручностей, аніж користі, і тому вирішив вимагати від магістра та хрестоносців своїх і королівства прав, проте все ж таки дати кровному родичу відстрочку, про яку той просив. |
| 40 | Diem vero et locum certum propter arduas publicas actiones designare non potuisse, velle tamen sex ante septimanis de loco et die certiorem eum facere, quod tamen ante festum S. Martini non esset futurum. Interim vero Magister paratus esset, ut cum pleno Cruciferorum mandato ad juramentum et homagium prestandum veniret. | Одначе вони не могли призначити певний день і місце через складні суспільні справи, але хотіли повідомити йому за шість тижнів наперед про місце і день, який, однак, мав бути не раніше дня святого Мартина. Тим часом магістр підготувався б, щоб згідно з повноваженнями від хрестоносців прибути для принесення клятви та васальної присяги. |
| 41 | Has autem dilationes magister ipse insidiose petebat, ne unquam homagium faceret, interim cum Mosco Shismatico fedus ac societatem belli adversus Sigismundum regem catholicum, avunculum suum, inierat, et tam apud Maximilianum quam apud Leonem X pontificem per fratres, amicos et nuncios suos agebat, ut ab hoc feudo et superioritate regis et regni Polonie eximeretur. | Втім, сам магістр підступно домагався цих зволікань, щоб ніколи не приносити присяги, і у той час він уклав угоду і воєнний союз із московитом-схизматиком проти Сигізмунда, католицького короля, свого дядька, і він через своїх братів, друзів і посланців заходився як перед Максиміліаном, так і перед папою Левом X, щоб звільнитися від цієї васальної данини та зверхності короля і королівства Польського. |
| 42 | Super quo inhibitiones a papa atque a cesare, ne feudum faceret, obtinuerat: que cum aliis literis inferius ascripte sunt. | На що він домігся від папи та від цісаря обмежень, щоб не платити васальної данини; це, разом з іншими листами, наведено нижче. |
| 43 | Helena, Basilii Moscorum ducis soror, uxor vero Alexandri regis Polonie et Magni ducis Lithuanie vidua Vilne XXIX Januarii mortua est. | Олена, сестра князя Московського Василія, дружина і вдова короля польського та великого князя литовського Олександра, померла у Вільні 29 січня. |
| 44 | Die XXI Februarii arx Vilnensis ligneis quidem sed elegantibus structuris exedificata incendio casuali exusta est, que res Mosciticum bellum portendere existimata est, quod Moscovie dux, instigante Maximiliano cesare orditurus erat, cum quo cesar ipse fedus contra Sigismundum regem pactus erat in hoc, ut, Mosco Lithuaniam urgente, cesar ex altera parte, Poloniam ex Germania invadens, minore negotio rerum in Polonia potiretur, et Magister eam partem Prussie, que imperio regis Polonie subest, facilius subjugure sibi posset. | Дня 21 лютого віленський замок, побудований з дерев’яних, але вишуканих споруд, згорів через випадкову пожежу, яку вважали знаменням московської війни, що її московський князь, за намовляннями цісаря Максиміліана, готовий був розпалити, і з яким сам цісар уклав угоду проти короля Сигізмунда про те, щоб московит, пройшовши через Литву, а з іншого боку, цісар, вторгнушись до Польщі з Німеччини, мали б менше клопоту у Польщі, а магістр міг би легше підкорити ту частину Пруссії, яка перебувала під владою польського короля. |
| 45 | Insuper auxilia peditum et machinas oppugnandarumque arcium homines peritos atque artifices, Italos ac Germanos, ex Lubeca per mare ad Moscoviam transmisit. Spem etiam regalis corone Mosco fecit. | Крім того, він послав через Любек морем до Московії вправних людей і ремісників, італійців і німців, щоб допомогти піхоті і машинами для штурму фортець. Він також подав московитові надію на королівську корону. |
| 46 | Sed et Michael Glinski, perfuga ac proditor, misso in Germaniam servitore suo Missneno quodam Ssleynicz, Germanicos milites ad stipendia Moscitica conducebat. | Але і втікач та зрадник Михайло Глінський послав до Німеччини у Мейсен свого слугу, якогось Шлейница, який найняв німецьких вояків для московитських походів. |
| 47 | Non deerant et ex plebeis, qui se societati huic Moscitice adjunxerant, quorum unus Latha, civis Cracoviensis, genere Bohemus, comprehensus securi regis jussu percussus est. | Чимало виявилося плебеїв, які приєдналися до цього московитського походу, з яких такий собі Лата, краківський городянин чеського походження, був затриманий сторожею і страчений за королівським наказом. |
| 48 | Cruciferi etiam tam Prussie quam Livonie, cum sua sponte tum instigante cesare, inita cum Mosco societate ad bellum regi in Prussia et Samogitia movendum spectabant. Sed cum tam cito parati esse non possent nihil hostile inceptare potuerunt. | Також і хрестоносці, як у Пруссії, так і в Лівонії, чи то за власною волею, чи то за підбуреннями цісаря, увійшли в союз з московитом в очікуванні змусити короля до війни в Пруссії та Жемайтії. Але оскільки вони не могли так швидко підготуватися, то й не змогли вчинити нічого ворожого. |
| 49 | Moscus autem hisce societatibus novisque spebus inflatus violato federe initio anno hujus MDXIII arcem Smolensk oppugnare cepit et totam illam Russiam, que regie ditionis est, redigere in suam potestatem nitebatur. | Але московит, роздутий цими союзами і новими надіями, порушив свою вірність і на початку 1513 року розпочав наступ на фортецю Смоленськ у прагненні підкорити своїй владі всю Русь, що знаходилася під королівським пануванням. |
| 50 | Rex hac Mosci perfidia ac hostilitate sibi nunciata XXVIII Maii e Posnania ad Lithuaniam se contulit, et in illo transitu convocatis ad se Radomium Consiliariis Regni rebusque pro necessitate ordinatis inde ad Mielnik, dehinc Vilnam XI Augusti pervenit. | Король, отримавши звістки про віроломство і ворожість московита, 28 травня рушив із Познанщини до Литви і під час того переходу викликав до себе радників королівства в Радомі, де впорядкував справи відповідно до необхідності, звідки прибув до Мельника, а звідти 11 серпня до Вільна. |
| 51 | Tentavitque ut Moscum ad fedus servandum adduceret, verum cum ille fidens novis societatibus bellum barbarica superbia prosequi institisset pre his aliquot particularibus a regiis fusus et ab oppugnatione arcium regiarum ubique cum ignominia et clade suorum repulsus, ad finem ejus anni quievit, irarum ac minarum plenus, furensque ad bellum anno sequenti omnibus viribus renovandum. | І він спробував був змусити московита зберегти вірність, однак той, покладаючись на нові союзи, став з варварською погордою наполягати на веденні війни; спочатку подекуди зазнав поразки від королівських людей, а напади на королівські замки були з ганьбою і шкодою для його людей відбиті, наприкінці того ж року охолонув, сповнений гніву та погроз, і розлючений, щоб відновити війну наступного року з усіх сил. |
| 52 | Eodem anno MDXIII ducatus Zatoriensis jure feudi ad regnum Polonie devenit, hoc modo. | У тому ж 1513 році Заторське князівство увійшло до Королівства Польського на правах лену, таким чином. |
| 53 | Janussius dux Zatoriensis vasallo suo Laurentio Miszkowski de Spitkovice rivulum aque ex ducalibus piscinis in piscinas Laurentii decurrentem ex certis quibusdam offensionibus ademerat. Laurentius damnum et injuriam hanc Regi ad Lithuaniam eunti in Radom questus est. Controversiam Rex propter celerem transitum suum cognoscere non valens ad reditum suum in Poloniam distulit, mandavit tamen: ut dux interea temporis a vi et injuria abstineret, et aquam adem[p]tam redderet. At dux contem[p]to regio mandato, aquam non reddidit. | Януш, князь Заторський, своєму васалу Лаврентію Мішковському зі Спитковіце внаслідок певних проступків перекрив воду, що текла з князівських ставків до ставків Лаврентія. Лаврентій, коли зазнав цю шкоду та несправедливість, пішов до короля у Литву, у Радом. Король, не маючи можливості з’ясувати суперечку через свій швидкий від’їзд, відклав це до свого повернення до Польщі, але наказав, щоб тодішній князь утримувався від насильства та несправедливостей, і повернув перекриту воду. Але князь, всупереч королівському наказу, воду не повернув. |
| 54 | Observabat itaque Laurentius occasiones ulciscendi ducem dominum suum. Accidit ut cum dux venationi insisteret, hunc Laurentius accedens, blande compellans abducensque e conspectu comitum in silvam tanquam secreta aliqua ei communicaturus, gladio per utrumque latus confossum dominum suum occidit XVII Septembris et per loca sibi cognita insequentium se manus effugit. | Отож Лаврентій став шукати можливості помститися своєму панові. Сталося так, що коли князь прослідував на полювання, Лаврентій підійшов до нього, чемно звернувся і повів супутника геть з очей до лісу, ніби збираючись поділитися з ним якимись таємницями, і 17 вересня вбив свого пана, простромивши йому обидва боки мечем, і врятувався від рук переслідувачів через відомі йому місця. |
| 55 | Itaque morte ducis – heredem non reliquerat – ducatus Zatoriensis jure feudi regno Polonie tanquam membrum corpori suo reunitus est. | І тому після смерті князя (він не залишив спадкоємця) князівство Заторське було возз’єднано з Королівством Польським як член його тіла на праві лену. |
| 56 | Laurentius odio hominum infamia et ceteris actus periculis tandem post partam anno sequenti MDXIV insignem de Moscis victoriam, cujus et ipse depugnans fortiter pars nonnulla erat, rogantibus pro eo belli ducibus impunitatem est a rege consecutus. Ceterum abhorrebant ab eo et regis et aliorum animi tacitis eum judiciis damnantium. | Не дивлячись на ганьбу серед людей та інші небезпеки від свого вчинку, Лаврентій, здобувши наступного 1514 року видатну перемогу над московитом, проти якого він хоробро бився в деяких місцях, на прохання про нього воєначальників отримав від короля помилування. Однак, до нього відчували огиду, і король, й інші в душі мовчазно засуджували його. |
| 57 | Hunc cum regina Bona initio adventus sui in Poloniam inducta commendatione Laski, archiepiscopi, magistrum curie sue creari a rege posceret, rex ei respondit: nescitis quid petatis, homicida is est, dominum suum dolose occidit. At illa expavescens omnem occursum ejus execrabatur. | Коли королева Бона, відразу після свого приїзду до Польщі за порадою архібіскупа Ласького просила короля зробити його своїм домоправителем, король їй відповів: «Ти не знаєш, чого просиш, він вбивця, він облудою вбив свого пана». І вона, боячись будь-якої зустрічі з ним, зненавиділа його. |
| 58 | Tertia Januarii Sigismundus, rex cum regina Barbara Hungarica conjuge sua, Posnaniam venit ad conventum Majoris Polonie et ad tractandum negotium magistri Prussie. | Третього січня [1514 р.] король Сигізмунд зі своєю дружиною королевою Барбарою Угорською прибув до Познані на сеймик Великої Польщі і щоб обговорити справу прусського магістра. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1852, , № 143, p. 139 – 143.
Візненська земля () – область на крайньому північному сході Мазовії.
Казимир, маркграф Бранденбурзький (, 1481 – 1527) – син маркграфа Ансбахського та Кульмбахського Фрідріха; насправді в 1513 р. він був тільки штатгальтером (управителем) Ансбаха та Кульмбаха, маркграфом Бранденбург-Кульмбахським він став у 1515 р. Прим. В. Т..
Прошовиці () – місто в Малопольщі, у 28 км на північний схід від Кракова.
Ядвіга (, 1513 – 1573) – дочка короля Сигізмунда 1-го.
Йоахім, курфюрст Бранденбурга (, 1505 – 1571) – курфюрст в 1535 – 1571 рр.
Станіслав з Остророга – каліський каштелян († 1518..1519 рр.).
Латеранський собор – , відбувся у Римі в 1512 – 1517 рр.
Лев Х (, 1475 – 1521) – 217-й папа римський (1513 – 1521).
Мейсен () – місто в Саксонії.
Заторське князівство () – у Верхній Сілезії (столиця – м. Затор – у 37 км на захід від Кракова).
Януш, князь Заторський (, 1455 – 1513) – номінальний заторський князь (1494 – 1513 рр.).
у Литву, у Радом – незрозуміле місце. Радом ніколи не належав до Литви. Можливо, мався на увазі Радомль у Литві, або так, що їхав до Литви через Радом.