Вступ

Луняк Євген

Цього [2010] року минає рівно дев’ять з половиною століть з того часу, як 4 серпня 1060 р. помер король Франції Генріх І, наступником якого став його старший син Філіпп І, що був ще дитиною. Перед смертю король-батько довірив опіку над юним королевичем та керівництво державою впливовому феодалу, графу Балдуїну Фландрському, який мав допомагати Філіппу І своїми порадами та виховувати його. Однак була ще одна постать, що брала участь в управлінні Французьким королівством, маючи всі законні підстави для цього. Це була королева Анна, дочка великого князя київського Ярослава Мудрого.

Слід відмітити, що термін, використаний у назві розвідки, «Анна Руська» є перекладом поширеного у французькій історіографії поняття «Anne de Russie», яке у свою чергу може тлумачитися як «Анна з Росії» через тотожність понять «Русь» і «Росія», «руський» і «росіянин» у французькій мові. Оскільки віднесення Анни, дочки великого київського князя Ярослава Мудрого до Росії є хибним і викликає у французів неправильне розуміння минулого, останнім часом більш поширеним стає термін «Anne de Kiev», тобто «Анна з Києва» чи «Анна Київська». Використання окремого терміну для означення саме Русі («la Rous’») у французькій історіографії поки що не є дуже поширеним. Втім, термін «Анна Руська», який у французькому варіанті може збивати з пантелику місцеву читацьку аудиторію, є цілком прийнятним і виправданим в українській історіографії. Тож його використання є логічним і історично обґрунтованим. Цей термін найбільше відповідає духу середньовічних джерел, аналіз свідчень яких покладено в основу даної роботи.

Зазначимо, що у французькій історіографії використовувались і інші терміни для означення цієї особи: «Anne de Ruthénie» («Анна з Рутенії»), «Anne d’Esclavonie» («Анна з Есклавонії»), «Anne d’Ukraine» («Анна з України») тощо. Однак назви «Рутенія» та «Есклавонія» є нині застарілими й малозначними для більшості французів, а от виведення Анни з України виглядає занадто осучасненим.

Анна Ярославна відіграла важливу роль в історії Франції, і практично жоден нарис про минуле цієї держави не оминає увагою постать цієї легендарної жінки. Серед головних заслуг Анни було те, що вона народила французькому королю, який довгий час був бездітним, довгоочікуваних спадкоємців. Це дозволило уникнути можливої політичної кризи та зміцнитися при владі молодій династії Капетингів, лише третім представником якої на престолі був Генріх І. Проте позитивний внесок цієї жінки до французької історії не обмежився лише справою її материнства. Вона відзначилася надзвичайним розумом, брала активну участь в духовному житті суспільства, виступаючи в ролі фундаторки та меценатки для багатьох монастирів і церков Франції. Її здібності були відмічені багатьма сучасниками.

Ця загадкова жінка залишила по собі багато таємниць, над розв’язанням яких билися десятки дослідників. Протягом багатьох століть вона привертала та продовжує привертати зараз увагу істориків і літераторів. Їх надихала унікальність цієї особистості на троні Франції. Діячів мистецтва захоплювала романтична історія, пов’язана з другим шлюбом королеви, який був досить епатажним для тогочасного суспільства. Анна, щойно овдовівши, одружилася з одним зі своїх підданих, графом Раулем де Крепі і де Валуа, який на той час перебував у законному шлюбі з іншою жінкою.

Незважаючи на досить великий масив праць, присвячених Анні Ярославні, слід відмітити, що наша вітчизняна історіографія має відчутний брак монографічних досліджень стосовно цієї особистості, які грунтувалися б на широкій джерельній базі, а не лише на історіографічній традиції. Протягом багатьох років в історіографії закріпилося доволі багато історичних міфологем про Анну, які можуть бути зруйновані лише прискіпливим вивченням історичних джерел. Спробою саме такого дослідження і має стати ця розвідка, автор якої намагався неупереджено подати біографічний матеріал про Анну Ярославну у відповідності до історичних фактів і джерельних свідчень тієї епохи.