6. 1. Віддзеркалення козацької тематики у французькій культурі ХХ – початку ХХІ ст.

Луняк Євген

На відміну від ХІХ ст. козацька тематика у новітній французькій культурі представлена дещо слабше. В ХХ ст. українське козацтво вже не існувало в якості реального суспільно-політичного феномену, остаточно залишившись хоча й яскравим і цікавим, але все-таки явищем минулого. Про колишню діяльність козаків згадували хіба-що в розрізі історії України, зверненню до якої часто сприяла міжнародна ситуація. Найбільша політична актуалізація українського питання в Європі відбувалася в роки Першої світової війни, революції та подальшої громадянської війни, потім напередодні та під час Другої світової війни і, зрештою, – з розпадом СРСР і проголошенням незалежності України. Кожного разу, коли підіймалося питання про утворення української державності, на порядок дений поставало історичне обґрунтування прав українців, котрі мали в ХVІІ-ХVІІІ ст. свою автономну козацьку державу знищену російським царатом.

Незважаючи на менше відображення діяльності українського козацтва у французькому мистецтві ХХ ст., не можна сказати, що тамтешні культурні діячі її повністю ігнорували. В цьому плані показовою є поезія всесвітньо відомого французького поета-авангардиста Гійома Аполлінера (1880-1918), поляка за походженням (справжнє ім’я Вільгельм-Альберт-Владімір-Александр-Аполлінарій Вонж-Костровицький). У виданій ним в 1913 р. збірці поезій «Алкоголі» («Alcools») бачимо віршований переказ знаменитого листа султана запорожцям, а потім «Відповіді запорозьких козаків константинопольському султану», яка свого часу надихнула Рєпіна на створення відомого полотна, котре у свою чергу стало джерелом натхнення для французького поета [2767]. Тексти цих поетичних творів з нашим перекладом вміщуємо нижче.

Скромно оцінюючи свій поетичний талант і перекладацькі здібності, наведемо ще два українських варіанти перекладу цього літературного шедевру Аполлінера [2768].

Ще одного французького літератора – Гюстава Геяра (?-1943) – як і багатьох його попередників, надихнула на творчість романтична історія Мазепи, наслідком чого став вихід з-під його пера однойменного роману [2769].

Діяльність українського козацтва на початку ХХ ст. розглядалася французькими авторами в історичному, політичному, культурному та навіть астрологічному контексті. Тут можна згадати книгу пророцтв «Сьогодні та завтра», видану у важкому для Франції 1914-му році, де в якості прикладів вдалих передвіщень наводяться відомі пророцтва Вернигори [2770].

Між іншим, автор цього опусу, який приховався за іменем «барон де Новей», зробив передбачення для світу на сто років вперед, тобто до початку ХХІ ст. Звичайно, як і більшість пророцтв, вони виявилися доволі невдалими й були спростовані подальшим ходом історії. Так, згідно з ними в 1929-1930 рр. Франція мала б бути втягнутою до кровопролитної війни, а незабаром в країні повинна була б відбутися реставрація легітимної монархії з Анрі де Бурбоном, народженим у 1899 р., на престолі, котрий правив би до 1956 р. [2771] Дванадцять років з 1942 по 1954 р. мали б пройти для Франції під знаком миру та щастя [2772]. Наступний аналогічний період миру та щастя за визначенням зірок має припасти на 2004-2016 рр. [2773]

Після 1917 р. до Франції линув потужний потік емігрантів з колишньої Російської імперії, багато з них були вихідцями з України. Необхідно відмітити, що поміж цими вигнанцями був значний відсоток вихідців з донського та кубанського козацтва. Про буття цих козаків у Франції йдеться в цікавому, на наш погляд, відеоролику, доступному всім охочим на порталі youtube [2774]. Зауважимо, що фотографії 1920-х рр., які й складають цей відеоряд, доповнено промовистим супроводом у вигляді пісні «Туман яром, туман долиною». Ця душевна й мелодійна українська пісня припала до смаку західним користувачам інтернет-ресурсу й дехто з них просив у коментарях опублікувати переклад її слів.

В ХХ ст. у Франції було набагато менше написано оригінальних художніх творів, присвячених козацькій тематиці, ніж у ХІХ-му. В той же час зростають кількісні показники друку перекладів класичних літературних праць, написаних знаменитими іноземними авторами. Такими творами є «Мазепа» Байрона, «Полтава» Пушкіна, «Тарас Бульба» Гоголя, вірші з шевченкового «Кобзаря», «Маруся, за легендою Марко Вовчок» Сталя, «Вогнем і мечем» Сенкевича тощо. Загалом гоголівський «Тарас Бульба» є одним з найчастіше видаваних творів російської літератури [2775].

Значно доступнішим для французького читача стає український фольклор. Особливо в другій половині ХХ ст. видається значна кількість творів усної народної творчості (переважно казок), спрямованої як на дітей, так і на всіх осіб зацікавлених зразками світового фольклору [2776].

Серед перекладів українського фольклору найбільшого значення в плані ознайомлення з козацькою добою треба надати збірці «Українські думи: козацька епопея», підготовленою до друку перекладачкою та українознавцем Марі Шерер (1902-1989) [2777]. Це видання прикметне тим, що в ньому паралельно подано, як французький переклад дум, так і оригінальний український текст. Зауважимо, що при підготовці даної збірки французька дослідниця значною мірою користувалася напрацюваннями в цій царині Катерини Михайлівни Грушевської (1900-1943).

Важливу роль «Українських дум» Шерер у пропагуванні української народної культури у Франції одразу відзначили тамтешні українці. Так, паризький український часопис «Україна», даючи захоплену оцінку цій книзі, наголошував: «Праця п. Шерер являє собою коштовну вкладку в убоге французьке українознавство. Не один рік пройде, доки з’явиться подібна українознавча праця у Франції» [2778].

В якості прикладу значної популярності козацької тематики у Франції нам здається логічним згадати про дитячу гарно ілюстровану книжечку «Козаки», розраховану на французьку малечу. Тут обмаль тексту, але багато картинок, які красномовно висвітлюють славу та бойові вміння козаків, головним чином запорожців. На останніх сторінках цієї книжечки малюку пропонується змайструвати самому з картону та паперу козацьке поселення, щось на кшталт Січі, малюнок якої тут подається. Це видання було надруковано в голландському Турне в 1976 р.

Варто звернути увагу, що серед видатних козацьких ватажків Єрмака, Разіна та Пугачова, згадується і Хмельницький, однак він називається просто по імені – Богдан, оскільки його прізвище є дуже складним, майже невимовним, для необізнаних французів. Відзначимо, що дана дитяча книжечка з’явилася в серії «Колись» («Autrefois»), у якій також вже видавалися твори, присвячені славетним воїтелям минулого – вікінгам, римським легіонерам, індіанцям Америки, піонерам Дикого Заходу, піратам. Тож наші козаки потрапили у досить непогану «компанію» [2779].

Ще більш популярного характеру серед французької молоді мала пародія на відому історичну гоголівську повість, опублікована Марселем Готлібом (нар. 1934) і Домініком Валлє – «Алексісом» (1946-1977) в 1973 р. в журналі коміксів «Пілот» («Pilote»), а потім передруковану в аналогічному виданні «Сінемасток1» («Cinémastock1») [2780].

В ХХ ст. козацька тематика продовжує «опановувати» театральну сцену. Наприклад, в 1904 р. у паризькому театрі всесвітньо знаменитої Сари Бернар (1844-1923) була поставлена вистава на п’ять дій «Вогнем і мечем» за відомим романом Сенкевича. Активну участь у створенні даної постановки взяв син актриси письменник Моріс Бернар (1864-1928). В 1919 р. французький композитор Марсель Самюель-Руссо (1882-1955) створив оперу «Тарас Бульба», яка стала його дебютним широковідомим музичним твором [2781]. А в 1925 р. у Бордо відбулася прем’єра опери композитора Еміля Неріні (1882-1967) «Мазепа».

Відображення України козацьких часів на французьких театральних підмостках продовжується й дотепер.

Проте в новітні часи головним популяризатором козацьких образів все ж таки слід визнати кінематограф, як один з наймасовіших і найдоступніших видів мистецтва. Ми згадаємо в першу чергу про відбиття козацької тематики у французькому кіно або фільмах, знятих за співучасті французьких кінематографістів. Насамперед необхідно відзначити екранізації славетної гоголівської повісті. Саме Франція стала першою країною, де було знято звуковий повнометражний фільм за «Тарасом Бульбою».

В 1936 р. емігрант з СРСР Олексій Михайлович Грановський, справжнє ім’я Абрам Азарх (1890-1937), екранізував цю повість з французьким актором Гарі Бором (1880-1943) у головній ролі (до цього німі короткометражки про Тараса Бульбу знімались в Російській імперії (1909) та Німеччині (1924), причому остання теж належала до доробку Грановського). Між іншим, «Тарас Бульба» став останньою великою роботою згаданого кінорежисера. Екранізація «Тараса Бульби» викликала захват у французької публіки [2782].

На початку 1960-х рр. в різних країнах майже одночасно з’явилися кілька картин про героїчного козацького ватажка та його синів. В 1962 р. побачила світ дуже відома картина голлівудського режисера Джека Лі Томпсона (1914-2002) «Тарас Бульба», з Юлом (Юлієм Борисовичем) Бріннером (1920-1985) в головній ролі, яка мала світовий успіх. Як відомо, матір згаданого актора була родом з України. В 1963 р. з’явився італійський фільм «Козак Тарас Бульба» режисера Фердинандо Бальді (1927-2007). В 1964 р. був знятий спільний франко-італійський проект «Син Тараса Бульби» режисера греко-французького походження Анрі Зафіратоса (нар. 1928). Прикметно, що головну роль в обох стрічках зіграв один і той самий актор – Владімір Медар (1923-1978). Всі ці стрічки мали успіх у французькому кінопрокаті.

Цікаво, що майже одночасна екранізація «Тараса Бульби» трьома різними режисерами співпала у часі ще з одним яскравим «козацьким» проектом – зйомками італо-франко-югославської стрічки «Вогнем і мечем» (1962) режисером Фернандо Церхіо (1914-1974), що стало першим відомим втіленням даного роману Сенкевича в кіно. Одну з головних ролей в цій картині зіграв французький актор П’єр Бріс (нар. 1929), відомий радянським глядачам за ефектними й масштабними історичними картинами «Вірна Рука – друг індіанців» (роль вождя апачів Віннету) та «Даки» (роль Септимія Севера).

Саме на цей час приходиться нереалізований задум французького кіномитця, українця за походженням, Євгена Антоновича Слабченка – Деслава (1898-1966), котрий мріяв зняти стрічку «Мазепа» [2783].

Згадаємо також, що в 2009 р. у Франції мала успіх демонстрація відомої новітньої стрічки Володимира Володимировича Бортка (нар. 1946) «Тарас Бульба», приуроченої до 200-річного ювілею великого Гоголя, з Богданом Сильвестровичем Ступкою (1941-2012) в головній ролі. Між іншим, за мотивами цього фільму було створено комп’ютерну гру [2784].

На завершення згадаємо, що своєрідним відродженням мазепинської теми наприкінці ХХ ст. у французькій художній літературі став роман «Мазепа, принц України» бельгійської письменниці Ірен Стесик (нар. 1937), що походила з родини українця та бельгійки [2785]. Цей твір був відзначений нагородою французького Товариства діячів словесності (La Société des Gens de Lettres de France), а у Бельгії отримав приз, як кращий історичний роман за п’ять років.

А ось франкомовний швейцарський письменник і поет з Женеви Михайло Вадимович Рамсеєр (нар. 1964), котрий походить з родини російських емігрантів і сповідує анархічні ідеї, в 2009 р. опублікував велике історичне есе під назвою «Козаки». На думку цього автора, вільне степове товариство, яке ніколи насправді не визнавало жодної влади, стало найяскравішим історичним втіленням на практиці ідеалів анархізму [2786].

Примітки

2767. Apollinaire G. Alcools. – Middletown: Wesleyan University Press, 1995. – XIII+171 p. – P. 20, 22.

2768. Гатненко А. Від Хортиці до Аполлінера // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 273-275.

2769. Gailhard G. Mazeppa. – P.: Artheme Fayard et C-ie, 1934. – 252 p.

2770. Novaye, baron de. Aujourd’hui et demain? Suite et complement de l’ouvrage "Demain?" d’apres les concordances frappantes de 120 propheties anciennes et modernes, publie dans le courant du mois d'octobre 1905. – P.: P. Lethielleux, 1914. – 40+ІХ р. – Р. 24-28.

2771. Ibid. – P. VI-VIII.

2772. Ibid. – P. IV.

2773. Ibid.

2774. 28/04/2012.

2775. Грев К. де. «Українські твори» Гоголя у Франції // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 319.

2776. Contes et legends d’Ukraine. Aux origins du monde. Textes reunis, annotes et traduits par Galina Kabakova. – P.: Flies France, 1999. – 222 p.; Contes russes et ukrainiens d’apres Alexandre Afanassiev, Marko Vovtchok et Ivan Tourgueniev. Traduits du russe et presents par Michel Cadot. – P.: Hachette, 1999. – 204 p.; Contes ukrainiens par Valentina Chaly. – P.: Bellenand; P.I.U.F., 1962. – 126 p.; La Moufle=Рукавичка. Contes ukrainien bilingue francais-ukrainien par Iryna Dmytrychyn, Frederique-Jeanne Besson, Igor Mekhtiev. – P.: L’Harmattan, 2009. – 16 p.

2777. Scherrer M. Les dumy ukrainiennes: epopee cosaque. Textes ukr. et trad. integrales avec une introduction et des notes. – P.: C. Klincksieck, 1947. – 140 p.

2778. С. Д. Українські думи французькою мовою // Україна. – 1949. – Ч. 2. – С. 110.

2779. Les Cosaques. Collection historique «Autrefois». – P.-Tournai: Gamma, 1976. – 30 p.

2780. ; 14/05/2012.

2781. Грев К. де. «Українські твори» Гоголя у Франції… – С. 322-323.

2782. Там само. – С. 323-324.

2783. Госейко Л. Український представник французького кіноавангарду // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 294-299.

2784. 14/05/2012.

2785. Stecyk I. Mazeppa. Prince de l’Ukraine. Roman. – P.: Balland, 1981. – 219 p.

2786. Ramseier M. W. Cosaques. – Geneve: Nemo, 2009. – 523 p.

Подається за виданням: Євген Луняк Козацька Україна 16 – 18 ст. у французьких історичних дослідженнях. – К.-Ніжин: Видавець Лисенко М.М., 2012 р., c. 637 – 642.