Appendix 16. Lavrov D. It's good that the hairdressers were able to shoot
Parnikoza I.Yu.
Згідно з реєстром 1790 року в Києві налічувалося 13 цехів, у яких було 428 шевців, 225 дрібних торговців, 220 столярів, 218 кравців, 114 пекарів, 138 ковалів, 113 рибалок, 284 м’ясника, 83 ткача, 54 гончарі, 85 іконописців, 27 музикантів, 31 цирульник. Останні серед ремісників займали особливе місце: з 1767 року в обов’язок цирульників входила стрільба з магістратських гармат під час міських свят та урочистостей, хоч зазвичай членам цирульного цеху пропонувалося: «Голити, пускати кров жильну і зашкурную, гоіть рани рубані, виправляти вивихи, виривати зуби, лікувати шолудиву хвороба і переломи».
В «Статуті цирульників» 1767 року також ще значилося: «Кожен брата свого принижувати, а себе підносити, не повинен. Але ще одне – шанувати і старшому від себе честь віддавати повинен».
Збереглася печатка київського братства ремісників: в колі, розділеному двома лініями на чотири частини, розміщені символічні зображення знарядь виробництва, об’єднані орнаментом, поверх якого латинськими буквами підтверджувалося, що ця печатка дійсно належить київському братству. Кожен цех не тільки мав свій герб (шевський – великий черевик в оточенні маленьких жіночих чобітків і туфель, кравецький – ножиці, ковальський цех – щипці і молот), але і церемоніальний одяг, а іноді і зброю. У призначений день збиралися «братчики» у великому будинку, який називався світлицею. Стіни її були прикрашені іконами, в кутку стояв цеховий стяг (хоругва), а на стіл ставилася головна реліквія – цехова скринька, в якій зберігалися грамоти та документи ремісників. Поруч стояло тригранне «зерцало» з витягами з ремісничого статуту. На почесному місці за столом сидів сам Цехмістер. Перед ним розташовувалися ножиці, друк, чорнильниця і пісочниця. Коли Цехмістер відкривав скриньку, це означало, що збори почалося. Кожен,хто спізнився зобов’язаний був внести в цехову скарбницю штраф.
19 січня (на Водохрещу) і 14 серпня (на Маковея) в місті проходили урочисті паради. Місцем дії незмінно була площа перед магістратом (нині Контрактова). З ранку вздовж Гостинного двору шикувалися ряди ремісників, а трохи віддалік – вершники з почесного підрозділу «Золота корогва», куди входили шановні громадяни міста, багаті міщани, купці, аристократія. Поки в церквах відбувалася літургія, військо готувалося до наміченого церемоніалу. Щозими з Богоявленського собору до Дніпра здійснювався хресний хід для освітлення води. Влітку воду святили в чаші фонтану «Самсон», а хресний хід слідував від воріт церкви Успіння Пресвятої Богородиці (Пирогощі). Коли богослужіння в храмах закінчувалося, наставав «зоряний час» членів київського братства. Урочистим маршем вони проходили повз будівлю магістрату. Звучали фанфари, гриміли литаври, з боку Братського монастиря палили з гармат. «Батьки міста» вітали присутніх полум’яними промовами, в небо злітали ракети, а в подільських храмах дзвонили дзвони.
Не тільки під час свят київські «братчики» відзначалися своєю організованістю. Відбувалося це і в скорботні дні. Документально відомо, що в 1813 році на похоронах міського війта в траурній процесії брали участь і представники ремісничих цехів. Причому від кожного цеху в знак поваги до покійного були представлені спеціально виготовлені «кенотафи» – своєрідні імітації трун. Ось як описував сумний ескорт очевидець: «Перед труною їхало близько сотні городян в парадному одязі, на найкращих конях, в богтих малоросійських уборах. Попереду всієї процесії несли дванадцять трун, покритих дорогими тканинами, розшитими сріблом і золотом…»
До речі, слідуючи православним звичаям, кожен цех ремісників об’єднувався навколо приходу будь-якої київської церкви. Ще за часів Київської Русі на кошти купців, які торгують хлібом, на Подолі була побудована церква Богородиці Пирогощі (»пира» – жито, «гоща» – гість, купець). Але найчастіше ремісники примикали до храмів, зведеним на честь святого, ім’я якого більш відповідало роду їх професій. Теслі шанували святого Йосипа, рибалки – апостола Андрія Первозванного і святителя Миколу Чудотворця, шевці – святих Кузьму і Дем’яна, ковалі – святого князя Володимира, а цирульники – Архистратига Михаїла, покровителя міста.
Випуск газети Сегодня №15 (767) від 20.01.2001 р.