Острова Муромець-Труханів-смарагдові – перлини Дніпра
Парнікоза І.Ю.
Цінність центрального острівного масиву Києва: у чому вона? Чому його так наполегливо хочуть знищити?
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють
Шевченко Т.Г.
О. Муромець та сполучений з ним перешийком о. Труханів (вид з літака)
Саме існування міста Києва нерозривно пов’язане з Дніпром. Велична ріка більше двадцяти кілометрів несе свої води містом. Нижче гирла Десни між головним руслом Дніпра, яким зараз проходить фарватер, та другим рукавом р. Десни – Десенкою або Чорториєм, лежать два великі піщані острови, сполучені вузьким перешийком. Кияни здавна звуть їх Муромець та Труханів. У наш час цей великий масив, що простягається з півночі на південь майже на десять кілометрів, є оазисом дикої природи посеред великого міста. Тут у густих лісах, на луках з високою травою та у чисельних водоймах вирує життя, розмаїте та багатолике. Та самому існуванню його постійно загрожує загроза, яку породжує необдумана людська діяльність. Наша розповідь не тільки про неповторну історію та унікальну природу системи Муромець-Труханів, а й про смертельну небезпеку, яку являють для неї нові будівельні плани міського керівництва.
В обіймах Славутича
Назви великих київських островів Муромця та Труханова переносять нас у ті далекі часи, коли на берегах Славутича постав центр слов’янської держави – величний Київ. У ті часи долина Дніпра поблизу міста мала дещо інші абриси. У місці злиття Дніпра та Десни їх струмені розділялися навпіл великим піщаним острівним масивом, який утворився з численних наносів дніпровського та деснянського водотоків. Огинаючи цей острів (сучасний Муромець), Дніпро зливався з Десенкою лише нижче суч. Венеціанського острова. Тут до нього впадала стариця Почайна. Гирло Почайни, відокремленої від дніпрового русла великою піщаною косою, довгий час слугувало головною гаванню Подолу.
Відомо, що до 1777 р. о. Муромець та Труханів були одним цілим, хоча під час повені активні дніпровські води могли переливатися через перешийок. Виритий 1777 р. канал – Пробитець швидко перетворився на активну протоку, яку називали Чорторий.
Затока Чорторий – залишок колишньої активної протоки, що розділяла острова Муромець та Труханів (Фото автора)
Найбільш правдоподібну версію, походження назви острова Муромець, на нашу думку запропонувала дослідниця київської топоніміки О. Смаль. Вона показала, що назва острова може походити від розташованого на ньому заплавного озера Муравка.
Озеро Муравка (1) серед інших заплавних озер острова Муромець на мапі Києва 1902 р.
Серед краєзнавців широко поширене уявлення, що свою назву Труханів острів отримав за часів київського князя Святополка Ізяславича (1093-1113 р.) – одна з його дружин була дочкою половецького хана Тугоркана та мала резиденцію на острові. Втім, цю версію підтверджує тільки той факт, що князь Святополк Ізяславич дійсно був зятем Тугоркана.
За найпоширенішою версією свою назву Труханів острів отримав за часів київського князя Святополка Ізяславича (1093-1113 р.) – одна з його дружин була дочкою половецького хана Тугоркана
Спеціальне дослідження присвячене топоніміці назви Труханів острів, яке провела О. Смаль показало, що мотиватором топографічної основи слова «Труханів» та пов’язаних з ним онімів є ім’я Трифон. У видозміненому варіанті воно могло дати початок назві острова у Києві чи села Труфанів на Львівщині. Відомо також, що з посиленням централізації влади від первинних колективів від’єднувалися окремі індивіди чи колективи, які закладали свої господарства, в основі яких фігурувало ім’я засновника, оформлене присвійними суфіксами: -ів, -ев, -ин. Слід зазначити, що чуже давньоруській системі Ф могло замінитися на П чи Х. Зауважимо, що на білоруській території у XVI-XVII ст. зареєстровано ім’я Трифон у вигляді Трухон, на українській же переважає форма з Х (Трухан, Трухон, Трихан, Трихон), у той час як на російській частіше трапляється форма Труфон.
Прізвище Трухан, Труханів ще у наш час зустрічається серед киян. Нагробок з Дарницького кладовища у Києві (Фото автора)
В 1711 р. у зв’язку з необхідністю заходу великих суден, які спускалися Дніпром одразу у Почайну, через піщану косу було прорито канал. До нього одразу пішла головна течія Дніпра і косу розмило. Піщаний матеріал коси, відкладаючись нижче за течією, утворив суч. Західний півострів Труханового острова та перетворив колишнє дніпрове річище на замкнену Матвіївську затоку. Почайна ж розпалася на ланцюжок озер-стариць, що звалися Опечень.
Матвіївська затока – релікт колишнього головного річища Дніпра (Фото А. Силензяк)
У ХІХ ст. було проведено роботи з перекриття входу до за острівного рукава Десни – Десенки та протоки між Муромцем та Трухановим – Чорторию. Внаслідок цього назва Чорторий стала синонімом Десенки, яка наразі зливається з Дніпром лише у районі сучасного мосту Метро. Так сформувалася система Муромець-Труханів, якою її знаємо ми.
Чорторийська загата, що знову об’єднала острови Муромець та Труханів (за М. Максимовичем, 1901)
Перші сліди людської діяльності на островах відносяться до епохи бронзи (ІІІ тис. до н.е.). За переказами краєзнавців, у Х ст. на Трухановому начебто знаходилося село Ольжичі, що належало княгині Ользі, хоча підтверджень цієї версії поки що бракує. В 1534-1698 р. острів знаходився у володінні Пустинно-Микильського монастиря. І лише наприкінці XVII ст. острови Муромець та Труханів, на яких здавна селилися рибалки, переходять у власність міста. Зауважимо, що у ті часи лівобережні землі сучасного Києва належали до Чернігівської землі. Тож, кордон між Київською та Чернігівською губерніями проходив саме вказаними островами аж до 1917 р.
Початок освоєнню Труханового було покладено 1856 р., коли міська управа виділила 0,9 га його території під будівництво парового млина. Починаючи з 1885 р. на острові розміщуються 1-ше та 2-ге товариства Дніпровського пароплавства. Наприкінці XIX-на початку ХХ ст. Об’єднаному товариству пароплавства вже належить велика ділянка на острові. Воно влаштовує тут ремонтні майстерні та стапелі, а з 1907 р., коли міська влада офіційно дозволила зводити на острові житло, поряд з ними формується селище малозабезпечених робітників пароплавства.
Вигляд розпланованої 1907 р. слобідки на Трухановому острові, згодом – її найстарішої частини. Цікавою деталлю є наявність озер у місці контакту затоки Старик з Дніпром, що призводило до переливання води під час повені та проходження її через затоку (іл., що додавалася до доповіді комісії з урегулювання заселення частини Труханового острова, архів В. Дзівалтовського)
На острові було відкрито двокласну школу з майстернями при ній. Вона розмістилась у цегляній будівлі, що була побудована на пожертви директора Товариства пароплавства по Дніпру Д. С. Марголіна. А починаючи з 1910 р. Товариство постійно опікувалося навчанням дітей робітників пароплавства.
Училище (на передньому плані) та Єлизаветинська церква (на другому плані) на Трухановому острові (Фото з архіву В. Дзівалтовського)
Втім, Труханів почав приваблювати і городян як місце відпочинку. Так, навпроти пам’ятного знаку Магдебурзькому праву, розмістилися ресторани “Босфор” та “Ермітаж”, де розважалася заможна і вибаглива публіка. В розташованому поруч заміському парку завжди грав оркестр, працювали буфети. Відвідувачі мали можливість покататися на водяних гірках. Втім, вхід був платним – 15-20 копійок. В 1887 р. північніше від пароплавних майстерень розташувався яхт-клуб, багаторічним головою якого був видатний інженер-гідролог М. Максимович.
Гавань київського яхт-клубу (Листівка ХІХ ст.)
З 1910 р. у власній будівлі біля Чорторию почала діяти Дніпровська біологічна станція Київського товариства аматорів природи. Тут проводилися наукові дослідження річкової фауни і флори.
Зовнішній вигляд Дніпровської біологічної станції (Фото за Шарлемань, 1914)
Поселення розбудовується. В 1909-1910 р. будується церква св. Єлизавети (арх. Є.Ф. Єрмаков, не збереглася), яку було названо на честь губернаторші Єлизавети Трепової, яка у ті роки головувала у київському доброчинному товаристві. В 1912 р. острів за бажанням киян став зватися Олексіївським на честь цесаревича Олексія.
У дні першої всеросійської олімпіади, що проходила у Києві влітку 1913 р., на Матвіївській затоці змагалися плавці, стрибуни, гребці та яхтсмени. До речі, Матвіївська затока отримала свою назву на честь київського професора медицини О. Матвєєва, який мав тут дачу. До цього вона називалася Старик.
Київський гурток «Спорт» на олімпіаді 1913 р. (Фото з архіву автора)
Традицію пляжного відпочинку на дніпрових берегах започаткували німецькі окупанти 1918 р. Поряд з селищем утворився пляж, який згодом став улюбленим місцем відпочинку киян. У передвоєнний час у селищі на Трухановому мешкало близько 5000 чоловік, які працювали у порту чи на заводах Правобережжя. Селище мало біля десяти вулиць, які були забудовані будинками з дерева і часто страждали від паводків. Навколо розміщувалися численні водні станції, водний стадіон, а також зона “тихого відпочинку” з веранд, читалень, гамаків, душових, аеросоляріїв та купалень. За призначенням пляжі острова використовували й німці, окупувавши Київ у вересні 1941 р.
Спортінвентар на пляжі Труханового острова, липень 1943 р. На правому березі видно будівлю історичного музею, Андріївську церкву і Поділ (за
Та у вересні 1943 р., дотримуючися тактики “спаленої землі”, фашисти спалили селище робітників-водників. Зараз про це нагадує виразна бронзова постать солдата біля спаленого човна. Після війни було прийнято розумне рішення: поселення на Трухановому не відновлювати, а перетворити його на зону відпочинку. Матвіївську затоку віддали плавцям та яхтсменам – там відбувалися змагання досить високого рангу, було декілька літніх басейнів. Поступово на острові розмістилися бази відпочинку та літні спортивні табори. Була навіть вишка для парашутних стрибків. А з 1947 р. на заклик комсомолу київська молодь інтенсивно засаджує острів деревами, встановлює бар’єри для затримки піску. Тож, і колишня територія селища водників перетворилася на велику зелену зону.
Переправа на Труханів острів, 1950-і р. (Фото з архіву автора)
З будівництвом 1957 р. 400-метрового Пішохідного мосту (група В.І. Кириченко), рекреаційний вплив на екосистеми острова значно посилився. Одночасно з будівництвом Московського мосту, активно освоюється Муромець. У 80-х р. ХХ ст. тут створюється парк Дружби Народів. Під тиском потоку відпочиваючих екосистеми південної частини Муромця зазнають деградації. У наш час зростаючий потік відпочиваючих продовжує суттєво підривати стійкість екосистем обох островів. Місця масового відвідування необоротно втратили свій природний вигляд та сильно засмічені.
Сміття у Бабиному озері на Трухановому острові (Фото автора)
Та поряд з цим великі ділянки системи Муромець-Труханів, що є малодоступними, все ще зберігають природний вигляд і високе біологічне розмаїття. Тож, далі наша розповідь саме про них.
Унікальний рослинний світ
У наш час простори Муромця-Труханового ще вкриті добре збереженими заплавними екосистемами. У рослинному покриві островів можна виділити наступні головні типи: заплавні листяні ліси, піщані луки, справжні луки, болотисті луки та болота, комплекси прибережно-водної та водної рослинності.
До зарегулювання гідрорежиму на Трухановому острові взагалі не було жодного плодового дерева (Фото автора)
Листяні ліси дніпровських островів належать до спонтанно сформованих заплавного типу. Вони є кінцевою фазою заселення алювіальних відкладень рослинними угрупованнями. Втім, внаслідок зарегулювання Дніпра та пов’язаного з цим припинення заплавного режиму, на острови проникли види дерев, які раніше тут не були поширені, бо не витримували повеней. Деревостої утворюють тополя чорна, тремтяча і біла, в’язи гладенький та шорсткий, дуб черещатий, ясен, клени гостролистий та американський, горобина звичайна.
Дендрологічний план острова Труханів (З архіву Я. Макожур)
Значною є участь інтродукованих деревних порід: дубу червоного, робінії-псевдоакації, клена цукристого, а на піщаних узвишшях – сосни звичайної. Чагарниковий ярус складається, в основному, з підросту кленів, крушини ламкої, верб: козячої, ламкої, сивої та аморфи кущової. Аморфа була завезена з Північної Америки і активно використовувалася для закріплення пісків. Зараз вона часом вкриває великі площі островів, утворюючи суцільні невисокі чагарникові зарості. Поширеними є барбарис та бруслина європейська. Стовбури дерев та гілля кущів оплітають ліани: дівочий виноград п’ятилисточковий, паслін солодко-гіркий та хміль.
Деякі рідкісні рослини та гриби Труханового острова: 1. Каулінія мала; 2. Тирлич звичайний; 3. Заяча капуста шестирядна; 4. Плаун булавовидний; 5. Півники сибірські; 6. Гронянка багатороздільна; 7. Сальвінія плаваюча; 8. Валеріана лікарська; 9. Лангерманія велетенська; 10. Веселка звичайна; 11. Головач урновидний.
У спонтанно сформованому травостої поєднуються види природної флори та бур’яни. У таких спонтанно сформованих лісах південно-східної частини острова Труханів збереглася велика популяція рідкісної папороті – гронянки багатороздільної. Саме з представниками роду гронянка пов’язано перекази про легендарну ключ-траву. З давніх-давен відомо, що тільки у ніч на Івана Купала квітує папороть. Той, хто знайде таку квітку, знайде заховані у землі клади, розмовлятиме з тваринами, відчуватиме небезпеку.
Саме гронянка – то легендарний ірландський «трилисник» чи давньослов’янський «квіт папороті»
Реальна гронянка є маловивченою рослиною, що не виявляє схильності до якогось певного типу рослинності, тож, поширена на багатьох континентах. На території України і Європи у цілому вона є вкрай рідкісною, тому охороняється Бернською конвенцією, а також у межах міста Києва постановою Київради. Інколи у трав’яному покриві тутешніх лісів зустрічається інша рідкісна рослина, що є більш характерною для соснових борів – плаун булавовидний. Наразі ця рослина в околицях Києва активно винищується на зелені вінки для кладовищ, тому також охороняється у межах міста.
Протягом усього року в острівних лісах розвивається велика кількість грибів, найбільшу частку яких складають руйнівні для дерев. Найбільш часто трапляються трутовики лускатий, справжній та сірчано-жовтий, лусчатка руйнівна, коріол різнобарвний, глива та ін. Влітку і восени розвиваються плодові тіла печериць, дощовиків, веселки, мухомору червоного, плютею оленячого та головача урновидного та ін. В тутешніх лісах зустрічається також лангерманія велетенська, плодові тіла якої досягають розмірів дитячої голови і більше.
Зморшок звичайний – весняний гриб сухих лук Труханового острова
Угруповання піщаних лук на островах є одними з найбільш поширених. Вони сформувалися на підвищених ділянках пісків в умовах недостачі вологи. Саме тому тут домінують посухостійкі види: куничник наземний, келерія сиза, жито лісове, тонконіг вузьколистий, заяча капуста пурпурова та їдка. Звичайною є також заяча капуста шестирядна, яка знаходиться тут на східній межі свого поширення. На сухих луках Муромця ще зустрічаються козельці українські, внесені до Європейського Червоного списку.
Деякі рідкісні рослини Труханового острова: 1. Самосил часниковий; 2. Пальчастокорінник м’ясо-червоний; 3. Зозулинець болотяний; 4. Альдрованда пухирчаста; 5. Латаття сніжно-біле; 6. Латаття біле; 7. Козельці українські
На нижчих ділянках домінує комплекс вологих лук з високою травою. Вони зустрічаються на берегах численних озер, проток і заток, переходячи у перезволожені лучно-болотяні комплекси рослинності біля води. Саме такі угруповання є середовищем існування ряду рідкісних видів, таких як валеріана лікарська, осока Гартмана, самосил часниковий, суниці зелені. До списку рослин, що охороняються розпорядженням Київради, внесено тирлич звичайний, півники сибірські та фіалку багняну. На зволожених луках Муромця нещодавно виявлено популяцію двох рослин, занесених до Червоної книги України: орхідеї пальчастокорінника м’ясо-червоного та рідкісної осоки Баксбаума.
А ближче до берегів водойм зростають поважного віку екземпляри верби білої. Тут також можна зустріти рідкісну вербу розмаринолисту.
Глечики жовті – представник давньої теплолюбної флори (Фото автора)
Не менш різноманітною є флора відкритих водойм островів і прилеглої до них акваторії Дніпра. Поширеними тут є глечики жовті, угруповання яких занесені до Зеленої книги України, жабурник звичайний та сусак зонтичний. У товщі води розвиваються пагони різака алоєвидного, куширу, рідкісної каулінії малої та різних видів рдесників. Та безумовно королевами водойм є ніжні квітки двох видів латаття: білого та сніжно-білого. Угруповання обох видів занесені до Зеленої книги України.
Зарості водної рослинності на протоці Бобровня о. Муромець (Фото автора)
Звичайною у водоймах островів є також червонокнижна реліктова водна папороть – сальвінія плаваюча. Тіло цієї рослини являє собою розетку з двома типами листків: плаваючими надводними та підводними коренеподібними. Наприкінці сезону сальвінія формує специфічні бруньки з щільно прилягаючих один до одного листків. Восени розетки цієї рослини відмирають, а бруньки занурюються під воду, де й зимують до весни. Навесні з них формуються нові розетки цієї рослини. Вже через деякий час вони оксамитовим килимом вкриватимуть поверхню водойми. Угруповання сальвінії плаваючої охороняються Зеленою книгою України, як рідкісні у цілому в Україні. У багатьох водоймах дніпровських островів все ще зустрічається рідкісна комахоїдна рослина – альдрованда пухирчаста. Тіло цієї рослини складається із стебла з листками-пастками, якими альдрованда ловить дрібних комашок та ракоподібних, які правлять їй за корм. Причиною зникнення цієї реліктової рослини є забруднення водойм органікою та деградація їхньої рослинності під впливом людської діяльності.
На піщаних відмілинах та берегах, що оголилися внаслідок спаду води, розвиваються специфічні піонерні угруповання. Такі угруповання, що складаються з смикавця бурого, ситнику членистого, ситнягів голчастого та болотяного, являють собою першу фазу заростання щойно звільнених від води ділянок. На мулистих піщаних відмілинах поширені також такі рідкісні у межах міста рослини як мулянка водна, дихостіліс Мікелі та аїрник панонський.
Надзвичайно цікаві угруповання за участі смикавця бурого формуються на мулистих відмілинах та по берегам водойм після спаду води восени (Фото автора)
Цікавим є також той факт, що цілу низку видів рослин було знайдено і вперше описано для науки саме на Трухановому острові. Зараз у світі поширюється традиція охорони таких первісних локалітетів. Мають вони обов`язково зберегтися і у Києві.
Тваринний світ
Розмаїття світу тварин певної території зараз напряму залежить від рівня антропогенного пресу на неї. Так як острови Муромець та Труханів вже тривалий час використовуються як рекреаційна зона великого міста, то світ тварин зберігся тут лише на малодосяжних та рідковідвідуваних ділянках. Зокрема, через віддаленість від житлових кварталів та відсутність мостів, маловідвідуваною є північна частина острова Муромець. У цій місцині починаючи від гирла протоки Бобровня і до міської межі простягається утворений 1999 р. заказник “урочище Бобровня”. Поряд із ним 2002 р. створено ландшафтний заказник “Муромець-Лопухувате”, що включив ділянку прилеглого острова Лопухуватий.
Біотопи о. Лопухуватий до нашого часу добре збереглися (Фото автора)
Виключну цінність цих урочищ зумовлено їх унікальним тваринним світом. Так, тут зустрічаються два види ссавців, занесених до Червоної книги України: горностай та річкова видра. Заплавні екосистеми також слугують домівкою єнотовидному собаці, завезеному з Далекого Сходу. Ця тварина добре прижилася на теренах нашої країни, зокрема, у заплаві Дніпра. А назву урочища пов’язано з існуванням у тутешніх місцях колонії бобрів. Цей найбільший гризун в Україні влаштовує великі поселення, оселюючись у норах, які мають вихід безпосередньо у воду. Бобер – тварина нічна, тож, побачити його рідко коли вдається. А ось сліди його діяльності навпаки побачити легко. Це повалені чи підгризені дерева, греблі тощо.
Бобер – володар заплави, мабуть, від самого її формування. Про давню прописку бобрів свідчить і назва протоки – Бобровня (Фото А. Силензяк)
Подібний до бобра спосіб життя веде й завезений з Північної Америки водний гризун ондатра. Він добре прижився на дніпровських островах, але постійно винищується заради свого густого хутра. З великих ссавців мусимо згадати також лисицю, усюдисущого зайця сірого, чорного тхора та кам’яну куницю або білодушку. Спритним хижаком виявилася завезена з Північної Америки заради цінного хутра американська норка. Ця тварина, що виявилася сильнішою і більш пристосованою до впливу людини за свою європейську родичку, майже повністю витіснила останню на теренах України. Поряд з норкою на острові можна зустріти і найменшого у світі звіра з родини хижих – ласку. Маючи тоненьке тіло, цей невгамовний хижак переслідує мишовидних гризунів, винищуючи їх навіть у кублах. Недарма у давньому Римі ласок та горностаїв тримали у будинках для боротьби із гризунами.
Американська норка – звичайний мешканець заплави (Фото П. Квасневіча)
Заплавні ліси дають захист багатьом видам птахів. Окрім розмаїття горобиних, тут на гніздуванні відмічені сиворакша, підсоколик великий, боривітер звичайний та шуліка чорний. Тут також поширені сови вухата та сіра. Взимку можна зустріти також сову болотяну. А у дуплах старих дерев оселюється декілька видів кажанів. Серед них вечірниця дозорна, вухань звичайний та нічниця водяна, а також нічниця ставкова, занесені до Червоної книги України.
Нічниця водяна – кажан, який полює над поверхнею води (Фото О. Годлевської)
На думку орнітологів саме територія вказаних заказників становить виключне значення для збереження і відтворення цінного мисливського птаха – куріпки сірої. Багатство дрібних птахів приваблює на полювання великих хижаків: великого та малого яструбів, канюка звичайного та зимняка. Саме тут нерідко можна побачити і найбільшого України орла – орлана білохвоста, якого інакше ще звуть сіруватнем.
Тільки на цих територіях мешкає п’ять видів плазунів, серед них – болотяна черепаха, яка охороняється Бернською конвенцією. Фауна амфібій включає 10 видів.
Ропуха зелена
та болотяна черепаха – характерні мешканці сухої та болотистої заплав відповідно
На берегах численних водойм заказника все ще можна побачити найбільшу бабку в Україні – дозорця-імператора. Ця рідкісна комаха занесена до Червоної книги України. Крім того, тут зустрічаються також червонокнижні стрічкарка блакитна та джміль яскравий. А на північ від кордону міста аж до гирла Десни простягаються суцільні заплавні луки, що перемежовуються з водоймами. Ці землі віднесено до земель Держрезерву, тож, вони призначені для заповідання. Зауважимо, що у водах гирла Десни і прилеглій акваторії все ще зустрічається червонокнижна стерлядь – єдина в Україні суто прісноводна осетрова риба.
Стерлядь – єдина суто прісноводна осетрова риба
З просуванням на південь від Бобровні в урочище Чорторий та розташований тут парк Дружби Народів фауністичне різноманіття різко падає. Розташований за перешийком острів Труханів відвідується набагато частіше. Та навіть тут збереглися два осередки фауністичного розмаїття. Один з них знаходиться навколо озера Бабине та північніше його. Іншим фрагментом дикої природи острова є великий масив заплавного лісу вздовж східного берегу Матвіївської затоки. На нашу думку, йому дуже підходить назва півострів Лісовий. Саме на цих клаптиках, що рідко відвідуються внаслідок своєї віддаленості від автомобільних доріг та Пішохідного мосту, усе ще зустрічаються багато видів тварин, серед яких низка рідкісних.
Так, біля Бабиного інколи ще можна побачити сіруватня, а на Лісному рідко, але ще зустрічається білоспиний дятел та червонокнижна нічниця ставкова. Та й саме озеро Бабине підживлюється водою з Дніпра і тому має розмаїту фауну. Тут мешкають раки, болотяна черепаха, багато молюсків та риб, зокрема, екзотична голка-риба. На вологих луках західніше Бабиного ще зберігся цілий комплекс рідкісних комах. Тут зустрічаються молочайний бражник, подалірій, махаон, поліксена.
Поліксена – метелик, тісно пов’язаний з заростями хвилівника, що сконцентровані на заплаві
Старі плакучі верби слугують домівкою для таких червонокнижних комах, як стрічкарка блакитна та вусач мускусний. Тут також зустрічаються дровосіки, копр місячний та жук-носоріг.
Ще не так давно тут відмічали й рідкісну червонокнижну змію мідянку. Вона не отруйна, але, якщо її потурбувати, боляче кусається. На луках мідянка вистежує ящірок та амфібій, якими й живиться. Та такого фауністичного розмаїття, як в урочищі Бобровня, тут вже не зустрінеш. Колись на озері Бабине знаходилася колонія бобрів. Зараз їх тут вже немає, але червонокнижний горностай, американська норка, білодушка та чорний тхір все ще міцно тримаються в обох вказаних районах.
Кам’яна куниця або білодушка – ідеально пристосований до існування у Києві звір
Восени вказані острови та прилегла до них акваторія Дніпра стають місцем відпочинку птахів, які летять на південь. Саме під час осіннього прольоту тут трапляються качки: чубата чернь та червонокнижний гоголь. Зустрічаються також чорновола та значно рідше червоновола гагари, мартин сизий, великий, середній крохалі та луток, які інколи залишаються тут зимувати.
Червоновола (вгорі) та чорновола (внизу) гагари – рідкісні пролітні птахи долини Дніпра
На думку зоологів, першочерговим для збереження унікальної фауни системи Труханів – Муромець є наступне:
1. Заборона розчищення лісу, вивезення старих трухлявих колод, вітровалу, так званих “санітарних” рубок дерев та заходів з “окультурення” на вказаних ділянках. Збереження старих, сухих, дуплистих та загиблих дерев, що дають притулок різним видам комах, птахів та ссавців, включаючи рідкісних та зникаючих.
2. Збереження перезволожених, зарослих низинок і боліт, що є визначальними для існування цілого комплексу видів тварин.
3. Заборона будь-яких заходів з регулювання водотоків, меліорації та інших, що можуть призвести до змін водного режиму водойм острова.
4. Збереження залишків дикої природи острова Труханів шляхом створення заказників в околицях озера Бабине та на півострові Лісовому.
Чи зникне природа Труханового?
Найзеленіше місто Європи – Київ, за кількістю зелених масивів ще донедавна залишало далеко позаду усі інші міста-столиці Європи. Адже у Києві не набула широкого поширення західноєвропейська традиція перетворення зелених масивів на регулярні штучно розплановані парки. Тому збережені в якості ландшафтних парків зелені масиви міста успішно поєднували відпочинок киян із збереженням дикої флори та фауни. Та зараз традиції збереження зелених масивів Києва в якості ландшафтних парків загального користування покладено край. У переліку численних жертв будівельної лихоманки, наступним може стати мальовничий Труханів острів на Дніпрі. Адже ще 2003 р. розроблено план його “реконструкції”. Крім того, на будівельній нараді у КМДА 10.12.03 р., де було розглянуто два варіанти плану реконструкції острова, розроблені інститутом “Київгенплан” АТ “Київпроект”, за основу було прийнято варіант № 1, що є суто урбаністичним і не залишає жодних шансів для збереження флористичних та фауністичних скарбів острова. Адже на острові, у районі озера Бабине та на півострові Лісовий все ще знаходять притулок 2 види тварин з міжнародної Червоної книги, серед яких, зокрема, найбільший орел Європи – орлан-білохвіст, 1 вид рослин та 5 видів тварин, занесених до Європейського Червоного списку, 4 рослини, включаючи два види орхідей та унікальну водну комахоїдну рослину альдрованду, та 10 видів тварин з Червоної книги України (горностай, видра, нічниця ставкова, рідкісні метелики та ін.), 1 вид рослин та 40 видів тварин з додатків до Бернської конвенції, 6 видів рослин, що охороняються постановою Київради від 2000 р. у межах міста, 4 рідкісних формації з Зеленої книги України, планується винищити природні екосистеми.
Про існування на острові усіх перелічених вище природних скарбів розробникам плану реконструкції взагалі нічого не було відомо. У ході поверхових досліджень, проведених ще 1995 р., було зроблено хибний висновок про відсутність будь-яких раритетних рослинних об’єктів на острові. Зоологічна ж цінність острова взагалі не вивчалася. Тож, не дивно, що біологічною цінністю вказаних територій знехтували. “Концепція розвитку Труханового острова” 1995 р. передбачає розвиток цієї зеленої зони, як парку масового відпочинку. “Генплан розвитку м. Києва до 2020 р.” декларує створення тут, на базі природних ландшафтів, парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Парк-пам’ятка є об’єктом природно-заповідного фонду, що може забезпечити збереження природних ландшафтів у межах міського центру, та поєднати цю мету із необхідністю використання територій острова, як рекреаційної зони. Саме у такому статусі унікальні ділянки Труханового мають дочекатися включення до запланованого регіонального ландшафтного парку ”Дніпрові острови”. Та чи дочекаються?
Погляньте на схему варіанту № 1. Регулярно розпланована територія острову прорізується прямими та радіальними алеями, тому все, що підпадає під їх лінії, знищуватиметься. Вирівнювання берегів усіх озер та Матвіївської затоки, облаштування суцільної смуги бетонних набережних не залишає шансів для збереження прибережно-водної рослинності. Відсутність прибережної рослинності, своєю чергою, призведе до неминучої загибелі великої кількості тварин. Повністю освоєно буде також невеличкий острівець на Чорториї на схід від Труханового – о. Міжмостний.
Схема реконструкції Труханового острова – варіант 1. (Схема з архіву автора)
У той самий час за другим варіантом реконструкції і цей острівець, і більша частина найцінніших на Трухановому урочищ озера Бабиного та півострову Лісовий залишаться під природною рослинністю. Залишається незмінною берегова лінія та прибережно-водна рослинність. Другий варіант є порятунком для реліктових водних рослин – комахоїдної альдрованди та водної папороті сальвінії. Необхідність збереження цих видів, як і багатьох інших, вимагали від розробників плану реконструкції ботаніки Інституту ботаніки НАНУ та кафедри ботаніки Київського національного університету, зоологи Інституту зоології НАНУ, а також фахівці Міжвідомчої лабораторії заповідної справи. Також за захист природних ландшафтів острова виступила низка громадських організацій міста. Зауважимо, що, на жаль, у випадку обох варіантів реконструкції долю самого серця острову вирішено – на береги Бабиного тягнуть Подільсько-Воскресенську лінію метро. На острові навіть планується окрема станція (найкращим би був транзит). При цьому виступати проти мосту-метро дуже важко, адже на нього вже давно чекає Троєщина.
Загалом Варіант № 1 був фактично концепцією перетворення острова на закрите дипломатичне поселення. Адже, як відомо, тоді було прийнято рішення про передачу інфраструктури острова на баланс управління з обслуговування іноземних представництв із створенням окремого ДКП “Труханів острів”. Зрозуміло, що за таких умов першим необхідним кроком для збереження природи Труханового була рішуча відсіч варіанту № 1. Після двох років упертого наполягання екологами було отримано Протокол засідання архітектурно-містобудівної ради від 11 червня 2003 р., напевне, виготовлений заднім числом, яким документально засвідчено прийняття за основу варіанту № 2.
Схема реконструкції Труханового острова – варіант 2. (Схема з архіву автора)
Не чекаючи на отримання цього документу, науковці – зоологи та ботаніки НАНУ, Київського університету ім. Тараса Шевченка, неодноразово зверталися до міської влади, добиваючись надання частині Труханового острова заповідного статусу. Для заповідання було запропоновано території, на яких виявлена найбільша концентрація зникаючих видів – район озера Бабине та півострів Східний (Лісовий). Та цього не було зроблено ні тоді, ні зараз.
Території, які мають бути оголошені ландшафтними заказниками на Трухановому острові
Труханів навіть не увійшов у створений 2004 р. Регіональний ландшафтний парк „Дніпровські острови”. Незважаючи на надіслані в усі природоохоронні установи столиці листи та наукове обґрунтування заповідання найцінніших ділянок Труханового острова, питання з мертвого місця не зрушило. Натомість яскраво вималювалися інші погляди на використання острова.
Того ж 2004 р. за спинами киян керівництво міста вело перемовини з канадською компанією Тріліум-Геймінг про будівництво на території острову багатоповерхового казино. Та після того, як цю справу було викрито, в офіційних листах КМДА відхрестилося від причетності до цих задумів.
План будівництва на Трухановому острові багатоповерхового казино (Схема з архіву автора)
Вже 2005 р. екологи Києва проводили рішучу боротьбу проти розміщення на острові табору «Євро бачення», доводячи нерозумність такого використання цінної природної перлини. Як ботаніками, так і зоологами НАНУ було направлено листи протесту проти розміщення табору на Трухановому. Своїми виступами у пресі деякі з них активно виступили проти авантюри “Нової Пори” та КМДА. Також наш протест тоді підтримало представництво Всесвітнього фонду охорони дикої природи (IUCN), та представники української діаспори у Канаді.
Акція протесту проти розміщення табору Європейського бачення на Трухановому острові (Фото з архіву автора)
Абсолютно зрозуміло, що після „Євробачення”, яке таки відбулося на Трухановому, і, не зважаючи на пильність охоронців природи, призвело до серйозних втрат, перш за все, через порушення гніздової тиші птахів, нічого не змінилося. Представники української влади та культури вперто не хочуть розуміти цінності цього виключно важливого об’єкту. Рок-фестиваль «Рок-Січ» сконцентрував на острові тисячі людей, у тому числі, тимчасових мешканців, а також комунікації, необхідні для обслуговування такої кількості людей, що призведе до повторного пресу на природу острова. Екологи Києва розуміють, що це підступні кроки лобістів суцільної забудови острова, в інтересах яких втрата островом своєї біологічної цінності. Один з організаторів фестивалю Олег Скрипка у розмові з екологами взагалі був відвертий – «Український Рок раритетніший за українських птахів!». У подальшому вдалося переконати організаторів у тому, що якщо проведення фестивалю на острові не можна уникнути, що викликає поважні сумніви, проводити його слід поза часом весняного спокою для птахів.
Схема містечка «Євробачення» на Трухановому острові, 2005 р. (Схема з архіву автора)
Наметове містечко «Євробачення» на Трухановому острові, 2005 р. (Фото автора)
У листопаді 2005 р. з Ініціативи ГО «Київська ландшафтна ініціатива» Українським центром економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова було проведено соціологічне дослідження серед киян. За його результатами 66,9 % киян вважають, що на Трухановому острові слід створити заповідник чи природний парк.
На спільній нараді, що відбулася 12.05.2005 р. у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської державної адміністрації за участі представників Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м. Києві, Інституту зоології НАНУ, Київського еколого-культурного центру, Національного екологічного центру України та Дружини охорони природи КНУ «Зелене Майбутнє» з приводу включення усього каскаду дніпровських островів до створеного РЛП «Дніпровські острови» було прийнято наступні рішення:
1. Підтримати пропозицію Національного екологічного центру України «Про необхідність включення до складу РЛП «Дніпровські острови» всього каскаду островів та прибережних заплавних урочищ на Дніпрі у межах Києва».
2. Ініціювати включення до порядку денного засідання постійної комісії з питань екологічної політики київської міської ради розгляд питання про можливість проекту доповнень до рішення Київської міської ради від 23.12.2004 р. Т878/2288 «Про створення регіонального ландшафтного парку «Дніпровські острови» з урахуванням пропозицій громадськості.
Всі ці рішення і до сьогодні залишаються не виконаними. Питання саботується Київською міською радою.
Якщо 2005 р. міська влада аргументувала своє небажання зупинити табір відсутністю часу для прийняття такого рішення, то 2006 часу для перенесення цього рок-фестивалю на інший майданчик більш ніж достатньо. Втім, незважаючи на це, він тут таки відбувся. При цьому було порушено умови весняної тиші для птахів (звукові установки потужністю 40 кВт), більше сотні їх гнізд було поруйновано. Нам доводилося спостерігати, як ворони та ніші птахи розкльовували кладки, кинуті дрібними співочими птахами. Було знищено біля 20 молодих дерев.
Труханів острів – Київська Хортиця! – вважає громадськість (Фото автора)
У 2007 р. Київська міська влада спробувала вкотре прибрати до рук Труханів та Жуків острови, для чого намагалася проштовхнути через Київраду статути спеціально створених для цього ДКП «Труханів острів» та «Жуків острів». У статутах, що пропонувалися до затвердження, було вказано, що ці організації мають займатися забудовою… Адже статути дають право на «будівництво та розвиток мережі ресторанів, столових, кафе-барів та інших закладів», «виконання будівельно-монтажних, ремонтних, підготовчих, земляних робіт, встановлення загороджувальних та несучих конструкцій».
У 2012 р. значну частину східного узбережжя Труханового острова невідомими було відгороджено металевим парканом (Фото А. Силензяк)
Питання було блоковано на рівні екологічної комісії Київради, але чи надовго? На день Києва 2007 р. всупереч численним протестам екологічних організацій щодо неприпустимості звукових заходів на острові у сезон гніздування птахів на Трухановому острові проведено феєрверк, ударна хвиля якого міцно била у вуха глядачам, які перебували на протилежному березі Дніпра на Подолі, не кажучи вже про тварин, які перебували на самому острові. Таким чином, політика, спрямована на поступове знищення природи острова, продовжується. Посилився фактор впливу автотранспорту на острів. Адже останнім часом (приблизно з літа 2007 р.), на територію острова протизаконно заїжджає велика кількість автотранспорту не тільки з району Московського мосту, а й безпосередньо Пішохідним мостом. На самому острові внаслідок вкрай незадовільної роботи комунальних служб накопичилися потужні купи сміття. Особливо у районах активної рекреації на закінченні Західного рогу Труханового острову, а також вздовж Чортирию. На східному узбережжі Труханового острову відчужено значну за площею ділянку узбережжя, яку обнесено парканом. Значну частину узбережжя лісового півострова понівечили під час розрізання старої затонулої баржі на метал.
Значну шкоду східному узбережжю острова було нанесено під час розрізання на метал старої баржі (Фото А. Силензяк)
Чергового разу Труханів острів віддали на поталу під час проведення розпареного чемпіонату «Євро-2012», коли астрономічні ціни в українських готелях та непідготованість української столиці до прийому гостів вирішили компенсувати за відпрацьованою схемою наметовим табором на острові. Єдиний позитив у тому, що навала шведських вболівальників відбулася вже після закінчення головного сезону розмноження птахів, а також охопила лише західну паркову частину острова.
Схеми та фото шведського табору на Трухановому острові влітку 2012 р. (Фото автора)
Останнім часом у пошуках нових місць під будівельні майданчики «майбутнього» жадібна київська влада почала діяти обережніше. Створюючи видимість європейського підходу до вирішення питання майбутнього Дніпровських островів у Києві. Так повстав міжнародний конкурс «Дніпрова Перлина». Детальну рецензію на цей конкурс та його результати для Києва читач знайде у нашому матеріалі за адресою
Вважаємо, що в умовах, що склалися, для порятунку Труханового острова – географічного центру міста Києва, необхідним є вже зараз визначитися з оголошенням його найцінніших територій (півострова Лісового та району озера Бабине) ландшафтними заказниками місцевого значення, з перспективою включення острова до національного природного парку «Дніпровські острови». Також необхідно відмовитися від будівництва станції метро на території Труханового острова та пропустити метрополітен над островом транзитом.
Труханів острів у системі проектованого національного парку «Дніпровські острови»
Автор висловлює щиру подяку С. Лопарьову, В. Ракову, С. Дюжеву, Я. Макожур, О. Василюку, М. Фатиковій, О. Годлевській, А. Силензяк, П. Тєстову. При написанні статті також використано результати власних спостережень автора.
Література
1. Бекетова Ирина. “Гидропарк”: манящие острова. // Метро. – № 18 – 2000.
2. Европейский Красный список животных и растений находящихся под угрозой исчезновения во всемирном масштабе. – Нью-Йорк: ООН, 1992. – 167с.
3. Конвенція про охорону дикої фауни і флори та середовищ існування в Європі (Берн, 1979 рік).– К.: Мінекобезпеки України, 1998. – с. 1-76.
4. Природно-заповідний фонд м. Києва: Довідник. – К.: Аванпост-прім, 2001. – 64 с.
5. Рішення Київради від 29 червня 2000 року № 219/940: “Про затвердження переліку рослин, що підлягають охороні на території м. Києва.”
6. Київ – Туристичний путівник. К.-Л.: Центр Європи, 2001. – с. 612.
7. Цуканова Г.О. Созологічна характеристика рослинного світу островів Дніпра та прилеглої частини заплави в межах м. Києва. // Укр. Бот. жур. – 2003. – Т. 60. – № 4 – с. 397-403.
8. Цуканова Г.О. та ін. Рослинний покрив островів Дніпра в межах м. Києва. // Укр. Бот жур. – 2002. – Т. 59. – № 2 – с. 135-140.
9. Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичне різноманіття островів Дніпра в межах м. Києва та його охорона Дис…. канд. біол. наук: 03.00.05 / Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. — К., 2005. — 162 с.
10. Червона книга України. Рослинний світ. – К.: Українська енциклопедія ім. Бажана, 1996. – 670 с.
11. Зеленая книга Украинской ССР/ Под ред. Шеляг-Сосонко Ю.Р. – К.: Наукова думка, 1987. – 406 с.
12. Максимович Н.И. Днепр и его бассейн: История и гидрография реки. – К., 1901. – 700 с.
13. ТРУХАНІВ ОСТРІВ – Київська Хортиця розкриває таємниці //
14. Рецензія на конкурсне завдання міжнародного відкритого містобудівного конкурсу «Дніпровські перлини». Концепція збереження та розвитку Дніпровських островів //
15. Київські острови на Дніпрі – погляд крізь століття //
16. Парнікоза І. / Parnikoza I. Нові місцезнаходження раритетних рослин в межах долини Дніпра у Києві / New locations of rare plants within the Dnipro velley in Kyiv / / Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали ІІ Міжнародної наукової конференції (9-12 жовтня 2012 р. м. Умань, Черкаська область). – К.: Паливода А.В., 2012 – с. 158-163. (
Словничок
Алювіальні відклади – піщані наноси річкової системи, що відкладаються на берегах чи посередині русла, утворюючи річкові острови.
Бернська конвенція – повна назва: “Конвенція про охорону дикої фауни і флори та середовищ існування в Європі”. Міжнародний правовий документ, що передбачає охорону усіх видів тварин та рослин, занесених до спеціальних додатків, в усіх країнах, що приєдналися.
Рекреація – використання природних ресурсів з метою відпочинку.
Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.,
заступник командира ДОП м. Києва «Зелене Майбутнє»
Парнікоза І. Ю.