«О сірі міфи! Як крила...»

Богдан-Ігор Антонич

О сірі міфи! Як крила

Шум вашого враз загуде,

В цілунках задрижать уста,

На землю келих з рук впаде,

Поете, мудрче посивілий,

Тут огонь зверни ти смілий,

З тих глибів, може, в світ стемнілий

Пізнання дерево росте.

Що каже казка? Він прийде,

як світ дійде в кінець заслон,

покаже в кожнім місці враз себе,

в серцях людства вознесе свій трон.

Випреться всіх, сам бог брехливий,

він відновить всі давні (старі?) чуда-дива,

він зв’яже блеск і вітер буйногривий,

а всесвіт його пантеон.

Все завоює: й цвітні луги,

й безкраїх морів площини,

взлетить до неба повен пихи й наруги,

мов до своєї батьківщини.

Та лиш над скель стіни вступить (?)

1 в простір без запор полетить,

тут Бог його нараз громом звалить (вразить)

аж на спід бездонної заглибини.

Ця казка дзвенить в ухо моє,

та душа не боїться ні хвилини,

глядить в бій, який з дня сходом веде

відвічна тьма без спину години.

І з цьої тьми зоря їй блимає! (?)

І з цих тернів […] тобі сплітає,

бо в Антихриста казці витає

лиш тебе – духу людини!

Що ти в природі не підбив?

Не має міць твоя межі!

Де є закон, щоб боронив

часть Бога нам найти в своїй душі?

Чи лет твій світ не обійма?

В чин твоє змагання розцвіта!

Лиш вгору, де блестить зоря,

весь всесвіт вітчина тобі! (?)

І в небо ти взлетиш! – Та іний

кінець читаю з казки заслон,

зоря зі сходу звіє тіні

та струн моїх прониже тон:

не зіпхне тебе громом з неба Бог,

батька рукою вознесе,

на вік віків одесную себе

посадить тебе на слави трон!

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (у розділі «Опис рукописів Антонича»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 174). У тексті багато виправлень.

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 688 – 689.