«Ой, піду я на поле, у жалю...»

Богдан-Ігор Антонич

Ой, піду я на поле, у жалю

(нишком-тишком, тихо, скрито)

маків збиратиму мрії,

мрії червоні молодії,

й блаваткові сни

дитинні, невинні, невпинні весни.

Ой, піду…

підслухаю й підгляну

розмову квітів весняну

підгляну й підслухаю

тайни шумів гаю

піду й припаду ниць

до зимних землі лиць

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (у розділі «Опис рукописів Антонича»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека. від. рукоп., ф. 10, од. зб. 174).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 686.