73. Лист Гната Романського до Федьковича
«… ale pretci žalj by myni šče hynuty, bo čuju v sobi sylu, šobym sy svomu svitlomu narodovy mih spivakom pryslužyty…»
Бог дай здорове поручнику пане, Федьковичу наш миленький!
«Sevcenjko, batjko naš Sevčenjko! uže se slovo same je take čudotvorne, šo ničo ny treba, lyš ho rečy, aby literacki naši uzurpaty, še hej toty rapavi žieby po Halyčy ni sehodne krikaiut, tuda pozalizaly de im Boh sudyv buty: u boloto. Ševčenjku, soloviju!….. Ale čej Boh ny dopustyt, aby žieby solovijiv pohlušyly».
Томуж то я старав ся всіми силами, аби уже раз ті чудесьні речи и нашій читаючій громаді приладити. Таким світом вийшло уже от сих кілька аркушів – добрі люде зачали ми типер до того помагати и чей незабауком цілий Шевченко буде готовий.
Даруйте, уродливий Пане, любий наш соколе, миленький соловейку, мою смілість, що Вамъ сю книжочку присилаю.
Даю ще три, може якому письменному ледіникови гостинець зробити. Nезабаукомъ буде більше готового, (бо лиш війна папіръ намъ запинила из фабрики), то я заразъ Вамъ. нашъ таточку, пришлю, лиш ни бануйте на мене За мою смілість.
Боже, коби борше празнини, то вже мушу хоть из за ворітъ Вас побачити, бо тамтого року приїхав ємь май май до хати, а все таки Вашого гніву, пане Поручнику, боявєм ся.
Майте ся гаразд в добрім здоровєчку
Ваш покірний слуга
Гнат Рожаньский
руський Семинариста у Львові.
Льв. 21/5 1866.
Wenn gequält von bittrem Schmerz
wähnst du’ verlassen zu vergehen, –
verzage nicht, du armes Herz,
der Sänger wird dich stets verstellen.
Erin. an 11 M. 1857.
Коли мучить гіркий біль,
мариш ти покинутий, його позбутись, –
не падай духом, бідне серце,
співак зрозуміє тебе завжди.
Згадка (згадай?) про 11. 6(?). 1857
Переклад з німецької мови Валентина Стецюка
Я в то віру, и длі того надію си хоть два слова, хоть дві дорогі перли від Вас співаченьку!!!?
Ми всі пізнали Вашу силу и ждемо на ваші милі співанки, котрими ви насъ перед світом уславюєте.
Примітки
Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 133 – 134.