68. Лист Федьковича
до тернопільської громади

Христосъ воскресъ!

Не дивуйте, братчики, що такъ не много нині пишу, бо я теперь у великімъ клопоті: навіть и слуги при дому не маю, отъ що.

А за ваші любі речи Спасибі! – Якъ ви мене звеличали, такъ величъ васъ Боже на кождімъ поступі. Амінь!

До весіля не маю коли братись, бо и мині не весело. Новобранця переробивъ я у обширну поему «Дезертиръ», та не маю коли вамъ го переписати. – Але мій своякъ (: Георгъ Ганіцкий, православний богословъ у Чернівцехъ:) збірає грошики по міжъ добрі люде, и хоче дати печатати усі моі ще непечатані поезії: Дезертиръ, Мертвець, Циганка, Рожа, Кріль Ероль, Могила, Неприкаянний, Окрушки. – Отже братчики: коли хочите мати отці всі поезії, то пренумеруйте у Ганіцкого: це розумний, ретенний хлопець!

Старого жовняра не маю, десь пропавъ сердешний. За отце вамъ осьде німецкий; привітайте го якъ свого:

[Тут поданий без заголовка вірш: «O heilige, stille, klare», що є варіантом поезії п. з. «Die höhe Wacht» – пор. Поезії стор. 780. Сей варіант надрукований тут далі в 3-й частині. – О. М.]

А ви знаєте, братчики, що въ отцихъ віршахъ ціла моя доля? – Ціла моя доли! – Не гнівайтесь, сизі.

Прощавайте!

Федьковичъ

Скоро буду мати слугу, го вамъ білше напишу.

Примітки

Дві картки сірого листового паперу у 8-ку. Чужою рукою дописаний фальшивий рік 1867. – О. М.

Подається за виданням: Писаня Осипа Юрія Федьковича. – Львів: 1910 р., т. 4, с. 129 – 130.