11. «А учера із вечера...»

Юрій Федькович

А учера із вечера

Наша Маланка шовком шила,

Шовком шила, сріблом ткала,

До братчика в дари слала.

Ти Місяцю-брате, брате,

Не дай ти мені пропадати,

Не дай ти мені шовком шити,

Золоті блюда в Змия мити!

О, ти сестро, ти небого,

Не слухала-єс слова мого:

Твої ж дари не приймаю,

Ще й тебе ся відрікаю.

О, горечко ж моє, горе!…

Злетіт лебеді, з моря, з моря,

Тай порадьте, лебедочки,

Бідну ж мою головочку!…

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 667.