Вінчованє до Маланки
Юрій Федькович
А ти, пане господарю,
В тебе в дворі як у царя:
В тебе стелі все кидрові,
А помости маймурові,
В тебе стіни мальовані,
Сріблом, злотом цвітковані.
А ти, пане господарю,
В тебе в кліти як у царя:
Куда станеш – усе скриня,
Куда глянеш – кармазини.
А від тирси, від хрустали
Всі ся гряди повгинали.
А ти, пане господарю,
В тебе в скринях як у царя:
Усі в срібло кованії,
В них червонні не бранії,
В них жемчуги не кивані,
В них коралі не вберані.
А ти, пане господарю,
В тя подвір’є як у царя:
Куда станеш – кошарочка,
Куда глянеш – отарочка;
Куда станеш – все стодоля,
Куда глянеш – божа воля.
А ти, пане господарю,
В тебе стайні як у царя:
В тебе коні все турецкі,
В тебе воли загорецкі;
В тебе коні в сріблі дзвоня,
В тебе воли від короля.
А ти, пане господарю,
В тебе лани як у царя:
В тебе лани як загаї,
На них жита як дунаї,
На них жита як жир ситі
А пшениця як столиця.
А ти, пане господарю,
В тебе жона як у царя:
Бо де ходит, жемчуг сходит,
А де ступит, село купит,
Вогонь кладе – злот хрест найде,
По воду йде – вина несе.
А ти, пане господарю,
В тебе чада як у царя:
В тебе сини як королі,
Чи до зброї, чи до волі,
А як старший збераєтся,
Бендер-місто здрегаєтся.
А ти, пане господарю,
В тебе дочки як у царя:
Сидя собі у світлици,
Та леліют яр зірниці.
Співаночок співаючи.
С павян-пюрців вінки вючи.
А ти, пане господарю,
В тебе челядь як у царя:
На них шуби собольові,
А сорочки рантухові,
А чобітки сріблом куті,
Всі в бервінку та у руті.
А ти, пане господарю,
Щасть ти, Боже, на всю цару!
Куда глянеш – всі ся клоня,
В церков ідеш – в дзвони дзвоня.
С церкви ідеш – в гусли грают,
Три королі пострічают.
Господарю як королю,
Щасть ти, Боже, з усим домом,
І с челядков богатою,
І с худібков рогатою,
І з Господом святим Богом,
На здоровя, на літ много!
Примітки
Друк. Неділя, дод. до Буковини, 1894, ч. 33 стор. 361-362.
Сей титул тілько в автогр. І.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 672 – 674.