[Міфологія]
Юрій Федькович
І. Бог, Прабог, Вседержитель, Сварог (вічная премудрость)
Лада, Золотая паня, Золотая баба (вічная любов). Їх син Лад (гармонія), Жив, Даждбог (мир), Сварожич (війна), Сонце, Хорс (хорошість), Місяць-Король, Перун (добрий вогонь, царь-вогонь), Радогость (вічна світлость, животдавна сила).
Лада (дочка божа)
Жива (звізда, з дитинов, яблуком)
Моряна (море, вода).
Цариця-водиця (вічная Матерія, матірь, живоносна сила).
Їх сини: Яровит (війт, вожд), Весна (Юрій), Молодість, Свіжість, (Жив), Лель (Лад), війна.
Ругієвит (7 голов), Руєвит, Груєвнт, Грієвит, Полель (Купало, Літо), Мужество, Велесилник (7 мечів), Поревит, Боревит (зима), Буревий, Мир (Дмитрій).
II. Бог вседержитель або Прабог або Сварог
Весна: Літо: Зима:
Ладо або Жив Перун або Грім Див, Чорнобог,
або Дажбог або Вогонь Змій, Студінь.
Сварожич або (Зберанє). (Приготовлене).
Хорс-Сонце
(Сіяне).
III. Парабрама-Перун
Бог-Прабог-Сварог житель-Царь, держитель-вседержитель, має двох синів:
А. Сварожич-Хорс-Сонце і Місяць-Перун-Вогонь (теплота)-Дажбог-Радтан (?), Світовид (4 голови),
(ж.) Морена-Зоря-вода. Діва.
Б. Див-Змій, Студінь, темнота ниплодна.
(ж.) Дивана. Стрілці 4 лиця. Кінь, має трьох синів:
A. Ладо-Яровий, ясінний = Світло. Дух. Жив.
(ж.) Лада-Земля. Матерія. Жива. Колос, яблуко, цвіти, людей, 23/5 – 24/6.
Б. Ладо руєвий, Вогонь, літний, руйний, 7 голов, 7 мечів, 23/6 Перун, Літниця.
B. Ладо Поровий, 4 голови, 5-та на груди, без лютици.
Wintersonnenwende. Колядо. Різдво.
Frühlingsnachtgleiche. Ярило, Юрій, Великдень.
Sommersonnenwende. Купало, Зелені свята.
Herbstnachtgleiche. Мирган. Дмитро.
Примітки
Як причинки до Ф-чевих мітологічних комбінаций подаємо тут його родоводи та виклади ніби то старих славянських богів, що находяться записані на двох піваркушах (тілько з одного боку, писано по части пером, по части оловцем, без дати), власність Руської Бесіди в Чернівцях. Нумерация наша.
Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 660 – 661.