Виправа в поле

Юрій Федькович

Ой брате мій, ой коханий,

Чо ти ходиш заплаканий?

Гай, гай не думай, поїдем за Дунай,

Гей поїдем, коханий!

Ой рад-би я, милий брате,

Гей рад-би я не плакати,

Але ж тяженько на моє серденько,

Гадає розпукати.

Ци тоже ти брате плачиш,

Що родини бай не бачиш?

Цісарска фана дружина кохана,

Чого-ж білше ти хочиш?

Вбери фану в буковину,

Все не стане за дружину.

Гей, горе, горе, поведе за море!

Там відай я загину.

Не тра брате нарікати,

Хоть підемо воювати:

Ой гоя, гоя, така ж наша доля, –

Tи думай, що гуляти.

Ой гуляти, бай гуляти,

Там де грають на гармати…

Гой, гоя, гоя, ти долечко-ж моя,

Гей мати-ж моя, мати!!

Ой мати ж ти моя, мати,

Пішов твій син погуляти:

Гей, гаю, гаю, то п’ю, то гуляю,

Гей то п’ю, то гуляю!

Ой пив же я, та й напився,

Як лег спати, не будився…

Гей, гаю, гаю, кервавий Дунаю,

Вже-м на віки упився!!

Примітки

Отся і дальші три поезії мають у згаданім уже додатку до брошури «Slovo na slovo» спільний титул «Zovniarskiji Dumy J. Fedjkovyca». Друк. в додатку до «Slova na slovo», к. 2.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 8 – 9.

Автограф невідомий.

З приводу цієї та інших тогочасних публікацій Федьковича О. Маковей писав:

«Перші пісні його – то «жовнярські думи», спомини з війни, – тема, найближча поетові. Склав вія сі пісні на лад народних, мабуть, співаючи собі при писанні і самі мелодії. У збірнику народних пісень, ним самим зібраних, є, напр., пісня «Гей, засвіти, місяченьку»… Розмір сеї народної пісні находимо в поезіях «Виправа в поле» і «Під Маджентов» (Життєпись, с. 193).

Варіант поезії («Марш на Італію») Федькович не випадково назвав «співанкою».

Шалата М. Й. Примітки. – В кн.: Юрій Федькович Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К.: Наукова думка, 1985 р., с. 504.