Оскресни, Бояне!

Юрій Федькович

Оскресни, Бояне, присвітлий співаче!

Та де-ж ти так довго ночуєш?

Давно вже по тобі Славянщина плаче,

А ти нас, Бояне, не чуєш? –

Оскресни, оскресни, вже літо надходит,

Вже зоря нам ясна світає,

Лиш сонце на небі без тебе не сходит,

Бо сонце на Тебе чикає.

Оскресни, Бояне, оскресни, – ци чуєш,

Як пташка гаями голосит,

А Ти дес в могилі, у темні ночуєш…

Не чуєш, зазуля тя просит?! –

Оскресни, оскресни в щасливу годину,

Оскресни Бояне, наш друже,

Прибуди з могили у нашу гостину,

Нехай так пташина не тужит.

Оскресни, Бояне, не бійся нічого,

Ни бійся московской окови;

Славяне жиют ще, руснаків є много,

Шо вмерти за тебе готови.

Оскресни, оскресни, заграй нам до бою,

Заграй нам як громи небесні,

Грай пісню правдиву, грай пісню нам свою,

А згинут крикливці безчесні!

Коби-ж то ми знали, коби-ж ми видали,

Де твоя, співаче, могила,

То ми би найглібшу могилу закляли,

Она би тя певно пустила!

А так ми не знаем, в котрі ти країні,

В котрім то ти гробі ся клониш:

Ци ти на Подолю, ци ти на Вкраїні,

Ци ти на Підгірю ся слониш.

Країно щаслива, країно кохана,

Пусти нам Бояна з могили;

Пусти, ах пусти нам співака Бояна,

Бо наші поділя зацвили.

Най пташка не тужит, зазуля не кує,

Най так соловії не плачут,

Най руская земля Бояна учує,

Най рускі сини го зобачут.

Примітки

Друк. «Slovo na slovo» стор. 9 – 10. В «Поезіях» 1862 р. находиться друга редакція сеї пісні, значно відмінна від отсеї, тим то й друкуємо її далі в повні.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 5 – 6.