Співацка доля

Юрій Федькович

В місті Гумани на золоті бани

Сидит сокіл сивесенький:

Куда ж ти їдеш, поручнику пане,

Федьковичу молоденький?

Їду я, їду з гори Чорногори

За бистрії за річеньки;

Гей на день добрий, жовнярский суборе,

Ви славнії козаченьки!

Бог дай здорове, поручнику пане,

Федьковичу молоденький:

Просимо тебе, ой просим тя з нами,

Сідай на мід солоденький.

Ой не прийшов я до вашего двору

На меду си напивати,

Але м приїхав славному субору

Співаночку заспівати.

Бо моя мати мене породила

Там, де вірли воду пили,

Та й співаночок мене научила

Вісімдесєт і чотири.

Бо моя мати мене породила

В чистім полі при Дунаю:

«Співай, мій сину, – так ми говорила –

Як соловій в темнім гаю».

А я літаю по гаю-діброві,

Та ще буду бай літати:

Ой позвольте ми, сини соколові,

Межи вами заспівати.

Бо я не їхав з гуцульского краю

До вас, братя, до обіду;

Лиш заспіваю, за кілько сам знаю,

Відспіваю та й поїду.

Іду, поїду, братя соколови,

Та де би ми добре бути;

А за сим словом бувайте здорови,

Прошу мене не забути.

Примітки

Друк. в додатку до «Slova na slovo», к. 4. Пізніше в переробленій формі було поміщене також у «Поезіях» 1862 р. Сей другий варіант друкуємо далі в повні.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 12 – 13.