Могилині родини

Євген Гребінка

Ось чутка степом полетіла

(На що то гріх не підведе),

Що у степу якась Могила

Дитину швидко приведе.

Про диво сеє як почули,

То люди зараз в степ майнули,

Старий і молодий к Могилі, знай, іде.

Крий боже, народу якого там зобралось!

Як об Іллі в Ромні;

Буцім там місто починалось.

Де не взялись міняйли й шинкарі

І підняли між себе галас;

Чумак із сіллю став, із дьогтем дьогтярі

І красти бублики шатнули школярі;

Сластьони шкварились, сидухи цокотіли;

Про Лазаря старці під кобзу голосили;

«Холодний квас!» – москаль між народом гукав

Знічев’я, а базар в степу як треба став.

Хрещений люд хоча гуляє,

Та на Могилу все раз по раз позирає,

Чи швидко вродиться те чадо степове;

Могила ж стогне, мов сопе, мов тяжко дише,

Боками сивими колише

І з лиха на ввесь степ реве.

Народ дивується, да їсть, да п’є горілку.

Вже панський стадник Опанас,

Покинувши товар, що пас,

З кишені витягнув сопілку

Да як утне московського бичка!

Підківки зараз забряжчали,

В кружку дівчата танцювали;

Москаль покинув глек та садить гоцака.

Аж ось – лулусь щось під ногами,

Загоготів якийсь підземний глас;

Базар утих, баби замовкли під возами,

Із ляку упустив сопілку Опанас,

І люди, хрестячись, баньки повитріщали:

Могила тріснула, і те дитя, що ждали,

На божий світ сусіль – як пить дало!

Та що ж за чадо те було,

Що тільки гомону між нами наробило?

«Мабуть, підсудок?» – «Ні!» – «Так лев?» – «Ні!» – «Так мішок

З дукатами?» – «Ні, ні!» – «Так папорті цвіток?»

«Але ж!» – «Так, з нами хресна сила!

Мабуть, вона полубіса вродила?»

«Не втяв!» – «Так вилила козацького коня?» –

«Ні, просто привела руденьке мишеня».

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Малороссийские приказки Е. Гребенки, Спб., 1834.

Автограф невідомий.

Подається за другим виданням збірки «Малороссийские приказки Е. Гребенки», Спб., 1836, с. 17 – 18.

Як об Іллі в Ромні… – Мається на увазі щорічний ярмарок у містечку Ромни, що традиційно збирався 20 липня.

…про Лазаря старці під кобзу голосили… – Лазар, персонаж євангельської притчі (від Луки, XVI, 19 – 31) про безпомічного бідняка, що лежав під ворітьми в скупого багатія. Духовна вірша про Лазаря була дуже поширена, її часто співали жебраки.

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 146 – 147.