Давид

Порфирій Горотак

(Сонет)

Коли Давид недужий став літами,

йому дівча привів придворний маг –

гарненьку недолітню Авісаг,

щоб та старого гріла тілесами.

Хоч як вона крутилась у нестямі,

марно-даремним кожен був зигзаг.

У рай жаги, довершень і виснаг

йому не відчинила пристрасть брами.

Мораль цієї повісті така:

коли кохання ти пізнав всебічно,

коли ти вже не вартий п’ятака, –

втішай себе любов’ю платонічно.

Коли зварився на червоно рак,

тоді йому на думці не гопак.

5. 9. 1942

Подається за виданням: Клен Ю. Твори. – Нью-Йорк: 1992 р., т. 1, с. 235 – 236.