10. «В ясну ніч у садок...»
Олександр Кониський
В ясну ніч у садок
Вже не ходить вона,
Не пригорне мене,
Не підставить чола
Під гарячії губи мої.
Не прониже мене
її погляд палкий;
І на серці, на дні
Не загоїть ніхто
Превеликії рани мої…
Зрозуміла вона
На всім світі одна
Мій недуг, і печаль,
І пекельний той жар,
Що во вік не покине мене.
Мою тугу й нудьгу
Поділяла вона,
І коханням своїм
Скільки раз, о, свята!
Життя нове вливала мені…
А тепер?.. Ні, не жди!..
Ти не прийдеш сюди…
Серце, змовкни моє,
Старих ран не буди.
Примітки
Вперше надруковано в журн.: Світ. – Львів, 1881. – № 7. – С. 124 – 125. Дата написання не зазначена. Підпис – Перебендя.
Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 545.