10. «В ясну ніч у садок...»

Олександр Кониський

В ясну ніч у садок

Вже не ходить вона,

Не пригорне мене,

Не підставить чола

Під гарячії губи мої.

Не прониже мене

її погляд палкий;

І на серці, на дні

Не загоїть ніхто

Превеликії рани мої…

Зрозуміла вона

На всім світі одна

Мій недуг, і печаль,

І пекельний той жар,

Що во вік не покине мене.

Мою тугу й нудьгу

Поділяла вона,

І коханням своїм

Скільки раз, о, свята!

Життя нове вливала мені…

А тепер?.. Ні, не жди!..

Ти не прийдеш сюди…

Серце, змовкни моє,

Старих ран не буди.

Примітки

Вперше надруковано в журн.: Світ. – Львів, 1881. – № 7. – С. 124 – 125. Дата написання не зазначена. Підпис – Перебендя.

Подається за виданням: Кониський О. Оповідання. Повість. Поетичні твори. – К.: Наукова думка, 1990 р., с. 545.