Ода Сафо

Іван Котляревський

Счастлив, кто близ тебя и о тебе вздыхает!

Кто сладостью твоих пленяется речей;

Кого приветствуешь улыбкою своей!

Бессмертных тот богов в блаженстве превышает.

Увижу лишь тебя, жар в теле ощущаю,

Палящий льется огнь по жилам всем моим;

Душа смущается, предавшись чувствам сим,

Язык немеет мой и слова дар теряю.

Темнеет свет в глазах; слух ничему не внемлет;

Пот хладный на челе; бледнею – чуть дышу,

В смятении страшусь – в беспамятстве дрожу,

И представляется, что смерть меня объемлет.

Полтава. Апреля 8 дня 1817 года.

Примітки

Вперше надруковано в збірнику «Молодик на 1844 год», Харків. 1843. стор. 279 – 280.

Автограф твору зберігається у відділі рукописів Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна у Москві (Авт.- 3/38)

Подається за автографом.

Сафо, або Сапфо (кінець VII – початок VI ст. до н. е.) – відома давньогрецька поетеса. Жила на острові Лесбос, організувала «дім муз», в якому навчала співів і музиці дівчат із заможних родин. Поезія Сапфо – це переважно любовна лірика. їй належать також епіталами, гімни на честь богів і героїв. З усього творчого доробку поетеси до нашого часу дійшло близько 170 фрагментів. Вірші Сапфо справили значний вплив на грецьких і римських поетів, пізніше – на європейську поезію.

Подається за виданням: Котляревський І.П. Повне зібрання творів. – К.: Наукова думка, 1969 р., с. 242.