Наталка Полтавка

Іван Котляревський

Опера малороссийская в 2-х действиях

Действующие лица

Возный Тетерваковский.

Горпина Терпилиха – вдова старуха.

Наталка – дочь ее.

Петро – любовник Наталки.

Микола – дальный родственник Терпилихи.

Макогоненко – выборный села.

Примітки

П’єса «Наталка Полтавка» створена Котляревським у 1819 р. Про це свідчить сам письменник у листі до І. І. Манжоса 1829 р.: «Содержатель странствующей труппы, иностранец Иван Штейн, разъезжая по ярмаркам, бывшим в разных городах разных губерний, с подвижною своею трупою, играет на театрах сочиненную мною в 1819 году малороссийскую оперу в двух действиях под названием Полтавка…»

Перший автограф п’єси не виявлений. Єдиний відомий автограф під назвою «Полтавка» написаний чорнилом на 31 аркуші паперу великого формату з клеймом 1829 р. Цей автограф можна вважати чистовою редакцією твору, хоча у ньому є ряд авторських виправлень.

Первісна назва п’єси – «Наталка Полтавка». Про це свідчить як один з найраніших її списків 1821 р., зроблений вірогідніше всього з автографа 1819 р., так і доручення Котляревського на ім’я І. І. Срезневського від 12 липня 1837 р., в якому сам автор називає свою п’єсу «Наталкою Полтавкою».

Вперше п’єса під назвою «Наталка Полтавка. Малороссийская опера И. П. Котляревского» з присвятою «Любителям славянщины» надрукована І. І. Срезневським в «Украинском сборнике» (кн. І, Харків, 1838) з деякими відмінами в тексті від відомого нам автографа (різночитання наводяться нижче).

П’єса підготовлена І. І. Срезневським до друку з відома і за життя автора. Санкт-Петербурзькою цензурою вона була дозволена до друку 26 квітня 1838 р.

У передмові до свого збірника І. І. Срезневський писав:

«Я начал Украинский сборник Наталкой Полтавкой Ивана Петровича Котляревского и, кажется, не мог выбрать лучшего начала: а) Наталка Полтавка была не только одним из первых книжно-народных произведений Украины, но вместе и первым сборником памятников украинской народности, образцом для всех последовавших; б) Наталка Полтавка имела сильное влияние на изучение украинской народности, можно сказать – пробудила его, и до сих пор остается лучшим указателем почти на все важнейшие стороны, с которых должно изучать украинскую народность.

Можно было бы после этого и не упоминать о том, что Наталка Полтавка из книжно-народных украинских произведений большого размера по своему внутреннему достоинству занимает первое место, что она более всех любима по всей Украине, что, наконец, она доселе была не издана и переписчиками искажалась все более и более. Таким образом, Наталка Полтавка, занимая первое место в моем Украинском сборнике, может быть, с одной стороны, считаема как бы вступлением ко всему, что будет за нею помещено в нем, а с другой стороны, останется навсегда одним из лучших его украшений. Долгом считаю посему принести мою признательность Ивану Петровичу Котляревскому за то, что он дал мне возможность не только быть своим издателем одного из лучших его произведений, но и начать им. а не чем другим мой Украинский сборник» (стор. 6 – 7).

Бажаючи познайомити з першою ластівкою української драматургії російського читача, І. І. Срезневський додав до п’єси «Послесловие», в якому пояснює «главные условия южнорусского выговора по правописанию здесь употребляемому», а також «Объяснительный словарь» украинских слов.

«Наталка Полтавка» поширювалась у багатьох рукописних списках, частина з яких дійшла до нас. Особливу цінність має список п’єси 1821 р., що зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (№ 6695). Написаний чорнилом на 27 аркушах паперу великого формату з датою 1821 р., цей список досить близький до автографа п’єси 1829 р. і, як доводять дослідники, зроблений з первісного автографа 1819 р. (Докладно про списки і першодрук п’єси див. статтю А. П. Шамрая «До тексту «Наталки Полтавки» у виданні: І. П. Котляревський. Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953. стор. 115 – 134).

Друкується за автографом, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР (№ 52/4).

Подається за виданням: Котляревський І.П. Повне зібрання творів. – К.: Наукова думка, 1969 р., с. 245 – 285.