«Кінчився степ…»

Олекса Кирій

Кінчився степ. В рідний ліс я в’їжджаю.

Сосни столітні смолисті стоять,

Запах сосновий жадливо вдихаю,

Сльози з очей мимоволі біжать.

Радість, і смуток, і біль почуваю,

Хочеться разом ридать і співать,

Всі оці сосни, усе, що вбачаю,

Пригорнуть до грудей, цілувать.

В’ється ось лісом знайомая стежка,

Білий березняк стіною стоїть,

В квітках долина, неначе мережка,

Іволга в лісі десь, чую, кричить.

Ось з-за дерев вже видніються й хати.

Рідні оселі я бачу ізнов.

Ні, я не можу, не вмію сказати.

Що за чуття, яка в серці любов!

Шапку я тільки побожно скидаю

І опускаю так низько чоло…

Здрастуй, мій краю, мій рідний, мовляю.

Рідне

Кохане

Село!

Примечания В. К. Чумаченко

«Кінчився степ. В рідний ліс я в’їжджаю…» – Збірка поезій. Краснодар, 1926. С. 31.

По изданию: Кирий П. М. Украинская муза: Переводы из классической антологии / ред. В. К. Чумаченко. – Краснодар: Экоинвест, 2016 г., с. 82 – 83.