Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Михаїлу Куземському

Антін Могильницький

Предсідателеві Головної Ради, неутомленому заступникові справи народної

Позбавлен чести, іміній і мови,

Ударен пітьмов і зв’язан окови,

Як зайдеш в пристань желанной свободи,

Галицький роде?

Де в розіграних волнах Європи

З-межи народів стерті твої стопи,

Її хитро чатують, ніби звірі дикі,

Люті язики!

Сли-би не з умом, пізнавшим облуди,

Мужеством вірні оруживши груди,

На чолі ставши – не вів тя до цілі

Провідник смілий!

Скоро ся голос зрівняной свободи

Розляг з уст кира на розличні роди,

Гнітящі знамя імені і мови

Пирсли окови.

Так Русь завмерла дає життя знаки:

Ніби з темниці, на весільні браки,

Спішить на груди древнего Сіона

З рік Вавилона!

Ти, мужу світлий, отечества щите,

Показав первий губительні сіті

І в тьмі будущим путь де правой долі

Дітям неволі!

Умом глибоким начеркнув Ти цілі,

Зібрав в єдино розточені сили

І борбу люту суперечних мніній

В замисл єдиний!

На Дністрі, Бузі, на Пруті і Збручі

З тьми возникают просвічення лучі,

Як з средоточки розходяться всюди

З Твоєї груди.

В світла святинях, движених Тобою,

Кріпляться правдов з умственного здрою

Многонадійні вітчини підпори,

Младенців хори!

Всяк успіх – Твоїх трудів овоч істий!

Жертва вітчині без власной користі!

А щира воля, де що не успіло,

Стане за діло!

Колись повстануть умні бандуристи

З нових розсадків Народного дому,

Пом’яник вічний з тих пісней уплести

Імені Твому!

Вутлих чувств наших простодушні черти

Пошлють в потомність букви незатерті:

Жиющі пісні рідного язика,

Трвалі до віка!


Примітки

Всіх строф єсть 34.

Надруковано в газеті «Зоря галицька», 1850 р., т. 3.

Повністю передруковано у книзі «Письма Антонія Любич Могильницького», Львів, Накладом «Зорі», 1885 р.

Подається за виданням: Твори Николи Устияновича і Антона Могильницького. – Льв.: Накладом товариства «Просвіта», з друкарні Наукового товариства ім. Шевченка, 1913 р., с. 492 – 493.