Кошовий
Тимко Падура
Миле дівча, спать не хочу,
От ратище, я з ним скочу…
Кінь їсть сверес із росою,
Я пробуду час з тобою.
Давня піснь.
На долині при Чегрині
Від панцирних сяє шлях,
Вітрець нишком гонит лишком
По бунчуках шах, шах!
Чатуй ляшку, гляну в пляшку,
О, далеко їще день…
Гей, до чарки, проч янчарки,
Підковочки джень, джень!
Сюди Дзюбо, сюди любо,
Се танець наш, се козак!
Тільки близче, мильше… висче,
Під рученьку, так, так!…
За тобою над Ворсклою
Я на чатах з жалю сох:
Цілі ночі мокрі очі,
А серденько тьох, тьох!
Нехай скаче, нехай плаче.
Коли милішй слави глас.
Лиш квіт сохне, серце лохне.
Рвімо ж поки час, час!…
Іще поки в степ широкий
Не засяє Січи сталь,
Гуляй Дзюбо, гуляй любо,
Нім надійде жаль, жаль!
Глянь, як зірку при Ахтирку
Заливає мрачний дим;
Гей, за ляхом Чорним шляхом
На поганця в Крим, в Крим!
Нащо мова? нащо слова?
В стені згубит глас їздок:
Подай руку – на розлуку.
На пам’ятку – цмок, цмок!
Чегрин. 1828.
Примітки Т. Падури
Кіш в перенесенім значіню: обоз, по давному табор; отже кошовий те саме, що обозовий. Пізніше називано кошами українські замки (окопи з валів і палісади з часом перемінені в міста), в котрих мешкали козаки під начальством кошового, щоби боронити народ по селах осідаючий перед нападами татарів. В добре укріпленім коші могло безпечно боронитися в отвертім полі сто піших молодців против нападу тисяча кінних.
Чорним шляхом – Чорний шлях, котрим татари до України впадали, ішов зі Львова через Сокаль, Луцьк, ріку Горинь, Полонне, Київ, Канів, Черкаси, пороги дніпрові, Томаківку, Очаків.
Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 401 – 402.
Примітки М. Л. Гончарука
Вперше надруковано у вид.: Pienia Tomasza Padurv. с. З – 5. З деякими відмінами редакційного характеру твір увійшов до зб.: Ukrainky Тушка Padury, с. 21 – 25.
Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 547.