Запорожець

Тимко Падура

Тіням Павла Тетери, гетьмана запорозького

З-над Кучмени в степ зелений

Покотився в клуб туман.

Якби з хмарів в тьмі татарів

Летит в Польщу з Криму хан.

Наші ж коні на припоні

Буде гризти в коші дим?

А поганці в ясир бранні

Займут вільне з Польщи в Крим?

Їдна мати, їдні хати,

Разом в полі ставав кіш:

З ляхом билось, з ляхом жилось,

В їднім горщку прів куліш.

З віка вільні і свавільні

Не пускали шабель з рук;

Разом в радах, разом в звадах,

Що ж урадили для внук?

Знаєм з вісті, хто корнети

З наших сварок виглядав…

З них-то зерно зішло скверно –

Бо їх ворог засівав!…

Тепер жниво жне щасливо

На недолі наших літ…

Довго зносим, але скосим,

Нім достигне нужди цвіт.

Чи ж то треба сили неба,

Щоб турнути маняк з пня?

Іно свиснем, в шаблі блиснем,

Піде врозтіч кацапня!

В лихій долі на престолі

Василевич сльози пив,

Як Батура Луків мури

З козаками розломив.

Ми ж то царства, господарства

Розкидали з-під копит:

В Ясах Петрів, в Москві Дметрів.

В їх престолах слід наш спит.

Вільних внуки злучім руки,

Нам ударит світ поклон!

Час ожити, час збудити

Наших дії в твердий сон!…

Під Гадячом степи з плачом

Виглядают спасів рук.

Білий птаху, зірвись з праху.

Коли блисне наш бунчук!…

Гадяч, 1828.

Примітки Т. Падури

Павло Тетеря – гетьман України в 1663 – 1665 рр.

Василевич сльози пив – Іван Василевич [Грозний, московський цар у 1547 – 1584 рр.] в листі своїм називав Стефана братом, жалувався, що литовці не перестають тревожити Росію своїми нападами, молив, щоби не збирав війська перед літом, а коли Баторій ставив нові жадання, Іван написав до него докірливо, що посли царські ідуть з мирними предложеннями, а він палить Луки огнистими кулями.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 402 – 404.