Лейстровий
Тимко Падура
З віка вільні і свавільні
Не пускали шабель з рук.
Від Балтику по Горбат
Якесь желізне плем’я
З леміша кує булат
І носит слов’ян ім’я.
Конем жене як могол,
За ним в піснях той наров:
Не кровавити престол,
А за вільність льяти кров.
Довго сталь так ржавив леп
З юхи скверних ворогів.
Нім пригналось в Дніпра степ
До січових молодців.
В тій пустині слов’янин
Не багатий на засіб,
Виніс гостям Січи син
По старому сіль і хліб.
За гостину, хліб і сіль
В сльозах руку гість подав.
Стався Січи приятіль,
Бо з рукою серце дав.
І злучили враз долонь,
І з собою кільки ж літ
На лицарську в війнах скронь
Закидали слави квіт!
Які ж бранці в замки їх
Атаманський двигав віз!…
За спасіння, як за гріх,
Кільки ж гріб ваш кропит сліз!…
Кільки ж ними мертвий внук
Підливає в степах зіль!
І в кайданах собі з рук
Рве для врага хліб і сіль!…
Своїх предків спільних діл
Відцурався прісний рід;
Заліг камінь гостин стіл,
Сльоза дружби стялась в лід.
Ані жиє ані змер:
Хто ж так йому строїв світ,
Сковав руки, край роздер?
Вороги – царі, скажіт!…
Чертомлик. 1828.
Примітки Т. Падури
Стефан Баторій бажав зблизити людей до рівності, гідності, чесності, прикладом з себе, правом і наукою. Він підніс люд, творячи в Україні посередній стан, реєстрових запорожців; сему рицарству дав устави: вельможа станув наверху, в сотнях шляхотні (urodzeni), в рядах первобильці (aborigines) народу.
Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 399 – 401.
Примітки М. Л. Гончарука
Вперше надруковано у вид.: Pyśma Tymka Раdurry, Львів, 1874, с. 37 – 39.
Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 548.