Січовий

Тимко Падура

Ой Січ-мати, ой Січ-мати

Не дасть загибати:

Бо у Січи, бо у Січи нічого робити.

Тілько спать та гулять

Та ворога бити.

Давня піснь.

Не знаю з ким змовившись Крим

В степ підгаєнький летів:

І луком враг в крику «Аллаг!»

Вкруг ляцький табор обсів.

«У наших рук спасіння внук!…

Хто віри правдивий син,

Піший на кінь, в їздка стремінь,

Гей, діти, за мною в клин!»

І вдарив лях і пер в степах

З’юшану орду поган,

А що не стяв, з тим в крові вплав

Шугнув в степ як лебідь хан.

Не ось-то Крим! там, птаху, чим

Занесеш о собі вість?

Над Дніпром ліс козацьких спис

Обнажит пір’я і кість…

Знав теє збіг, шляхом не біг,

Лиш пустив Орду на жир;

Гнав понад Рось, там поміг хтось –

Займати слов’ян в ясир!

І сам же з ним полетів в Крим

І на гріб Хозара сів.

То дивна річ! чула плач Січ,

А татар бранців повів.

Лях їх не гнав, від нього ждав

Король і віра спасінь!…

Лиш чув в сльозах, як взніс гурраг

Кірхгольм, Обертин, Хотінь!…

Умань, 1828.

Примітки Е. Падури

в степ підгаєцький – місце пам’ятне побідою Івана Собіського над татарами.

піший на кінь в їздка стремінь – Збір шляхетського війська був тяжкою кавалерією: зброя, котрою обтяжано їздця, вимагала міцнішого отже і дорожшого коня, котрому давано також бляхівницю. Бєльський впевняв нас, що піший сідав за їздцем, щоби піхота скорше ставала, а їздець шаблею, піший своїм оружем досягав неприятеля. Таким способом за Винницею на степах Обідного кн. Роман Сангушко одержав побіду над татарами 18 вересня 1564.

в клин – Атаковання клином було звичаєм наших часто против татарам і туркам.

ждав король і віра спасінь – Уратовання західного християньства Іваном Собіським від турків, облягаючих Відень р. 1683.

Кірхгольм, Обертин, Xотінь – В сих місцях слов’яне з-над Висли і Дніпра віднесли голосні в діях побіди: над шведами (1604 р.), волохами (1532 р.), турками (1621 р.), під гетьманами Станіславом Любомирським, Яном Тарновським, Яном Каролем Ходкевичем.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 392 – 393.