Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Лірник

Тимко Падура

Тіням Івана Мазепи, гетьмана задніпровського

Не журися, мій хазяю,

Не за датком я іду:

От так сяду, заспіваю,

Відспіваю, та й піду.

Старі замки мене знают,

Я діл давніх учу вас;

В моїх піснях воскресают

Змерлі люде, змерлий час.

З цілих спадків поісущих

Зістав тільки язик наш,

В ньому з гробів до живущих

Несу діїв Отче-наш.

Де апостола запросят,

Благословен буде дім!

Де молитви заголосят,

Там спасіння блисне грім…

Скаже встати з мертвих часам

Всемогуща, пісні власть:

З кайдан, мире, твоїм спасам

В руки вільні меч подасть.

Відчиніте замку брами.

Нехай піснь в нім загуде!…

Пожурится співак з вами,

Пожурится, та й піде:

На далеке бездороже,

Де пам’яток живе птах,

Де покоїт Запороже

Наших предків святий прах.

Благословен, над ким гуне

Херувимий його глас.

Хто за них той меч двигне.

В чиї руки подасть з вас…

З шадків спасів від нищіння

Обмивают в гробах пліснь

Дії, віки, покоління,

Ліри, сльози, піснь.

Крем’янець, 1824.


Примітки Ю. Романчука

поісущих – Се слово утворив мабуть сам Падура і толкує в своїм польськім прозовім перекладі, котрий зладив майже до всіх віршів: poprzeszłych.

мир – Се слово Падура ставить звичайно замість: народ, люд.

Благословен… подасть з вас – Приписка (польська) Падури:

В році 1828 перебігаючи задніпрянську Україну задля ширення духа народності до спільної справи з Польщею, на бенкеті данім для нас чорноморською старшиною, коли ми окружаючим нас слухачам повторяли верш:

Хто за нас той меч двигне.

В чиї руки подасть з вас…

оден з них махинально хопив за шаблю і кликнув: «Або веди нас, або гинь!» Сен виклик магічною силою порушив масу слухачів і не знаємо як. але ми побачилися на раменах бенкетників, а серед голосу труб, брязкоту шабель і летячих в повітрі поломів роздягався над берегами Кубаня окрик: гурра! Тая сцена сталася вірою нашою в тамошних козаків а може одною з наймиліших хвиль в нашій молодості. – 13 щадків – szczątków (!).

В виданні Яблонського (1844) сей вірш зовсім відмінний і має надпис: Piśń Widortowa; так єго і співано в Галичині; в Prawdziwym życiorys-і нема строф 3-ої і двох остатних.

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 387 – 388.