2. Чоловік
Запис С.Руданського
Чоловіка, кажуть, виліпив господь з глини і дав йому зовсім свою святую постать; на біду тілько зоставалось іще жменя глини. Де її подіти? Господь і приліпив межи ногами, а з тої жмені і зробилось грішнеє тіло та й згубило чоловіка. Бо якби не воно, любенько жив би собі Адам у раю, – а то ні! Прожив день та й засумувався: сказано, надійшла грішная думка. Але господь все-таки не хоче дати йому жінки: «Лучче, – думає собі, – дам я йому приятеля; приятель все-таки лучче, як жінка».
Ото й говорить до чоловіка:
– Не сумуй, Адаме! Стане, чого хочеш! Вмочи в росу мізинний палець та й стріпни перед собою, – то й приятель буде! Гляди ж тілько, – господь каже, – не тріпай позад себе!
А Адам – чи забувся, чи що: вмочив цілу руку та як стріпне навідворіт! так і з’явилось п’ять чортяків. Глянув Адам – та у ноги! А чортяки давай пазури мачати та тріпати позад себе. То такого ж то їх намножилось, що аж небо тріщало.
Поглянув господь, якого лиха наробив Адам, та й казав своїм ангелам усіх чортів із неба позганяти. То як посипались із неба тії чорти, то де которий бога спом’янув, то там і остався: которий на небі – на небі зостався, которий на землі – на землі остався, а которий у повітрі – в повітрі зостався.
Але усе чорти чортами. Ті, що на землі, підтинають чоловіка. Ті, що під небом, дрочаться з богом; за то їх господь побиває своїм громом. Буває так, що чорт сховається часами за христянина, то господь і христянина убиває громом, але за то йому гріхи відпускає; а часами чорт ховається в землю, то громова стріла і в землі його побиває, але через сім літ громова стріла виходить із землі, і кажуть, що вона помагає від кольки. А ті чортяки, що на самім небі, ті каждого вечора світять на небі свої смолянії свічки; але ангели ходять з мечами та й зганяють їх із неба. І летить чорт із неба, як ясна пасмужка, і скілько раз христянин скаже «амінь» – на стілько сажнів він залітає в землю, а як часами ніхто не скаже, то він по землі так і розіллється смолою.
Примітки
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 339 – 340.