6. Смерть

Запис С.Руданського

Жиє собі Адам. Ото вже його господь і діточками поблагословив; така-то йому втіха та радість, що, здається, вічне хотів би жити; а до того ще й здоровля йому служило. Ото й говорить Адам до бога:

– Боже, боже! не умру я, бо я сильний чоловік!

– Сильний ти, сильний, – говорить йому бог, – а все-таки умерти мусиш! Заболить у тебе голова, защемлять руки, заломить тобі ноги, і ти таки умреш.

Не вірив Адам, поки був молодий, а прийшла пора – мусив повірити. Розболілась голова, розщемілись кості, – сказано, у старого. Бачить Адам, що недалеко до смерті, та й каже до свого сина:

– Сину, – каже, – сину! Піди, – каже, – до раю та принеси мені звідти золотого яблучка; бо отсе вже находить на мене остатня година!

Пішов син до раю, але замість яблучка приніс тілько прута, що бог Адама виганяв із раю. Адам і казав зробити з него три обручі і положити на голову. Але де вже від смерті та що поможе! Воно-то голова ніби й перестала боліти, а вмерти все-таки вмер. І як умер він із тими обручами, так його з ними і поховали, і ото з тих обручів і виросло три дерева: кипарис, кедрина і треблаженне древо.

Примітки С. Руданського

Як видно, то се з тих книжок, що церква їх не щиро приймає, тілько наша людська утвора змінила це.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 342.