8. Потоп
Запис С.Руданського
Їдного часу задумав господь затопити землю і витопити всіх людей, які тілько були, та й каже до їдного святого чоловіка:
– Роби ти, – каже, – корабель, святий чоловіче, бо я хочу землю затопити!..
От той чоловік і зачав робити корабель: теше стовпи, пилить дошки, – сказано, щоб усе до міри було. А чорт, як на збитки, прийде уночі та й усю його працю переробить не до міри: там надрубає, там надпилить, там переструже, так що ані способу разом поскладати. А чоловік бідний нічого й не знає: все теше та й теше, а тих і не зміряє…
Аж господь ізнов говорить до него:
– Складай, праведниче, корабель! взавтра потоп буде!
Ото і кидає він тесати та пилити, зачинає складати… Але що візьме – усе не до міри: то тонке, а то коротке…Що тут робити у світі божому? А взавтра потоп! Заламав він руки та й стоїть над дошками. А бог йому і говорить з неба:
– Не журися, чоловіче мій! Що довше, то стули, і буде коротке, а що коротке – натягни, то й буде довге; та кінчай живо корабель, бо узавтра потоп!
Тілько скінчив він корабель, аж земля і зачала в морі потопати. Злітаються пташки, збігаються звірі, а той відбирає зі всього по парі і впускає в корабель; їден тілько сильний птах-носорожець не хотів іти в корабель; за то його і покарав господь, щоб він не гордів зі своєї сили…
Ото упірнула земля. Пливає корабель, пливає і носорожець, а птахи, бідні птахи, так і кричать, так і б’ються в повітрі. Уже, бідні, і із сили спадають, нігде відпочити, – а носорожець пливає собі, і ріг його, як віха, стирчить над водою. От ті птахи і сідають на той ріг, сідають та й сідають, а носорожець тримає. Далі не витримав та так і впірнув головою в воду. Птахи позлітали та й знову сідають, а носорожець ізнов в воду головою. І злітали, і сідали, аж поки зівсім не втопили носорожця. Ото ж то тепер і пропали носорожці з корінням і насінням.
Примітки С. Руданського
Доля носорожця чи недоля може того нещасного птаха (Dinorius Oven), которого грубі кості находять в Нових Голендрах.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 342 – 343.