Пісня («Ой чому ти не літаєш…»)
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
(Голос: «Кажуть люди, що-м щасливий»)
Ой чому ти не літаєш,
Орле сивокрилий?
Ой чому ти не гуляєш,
Хлопче чорнобривий?
Ой рад би я політати –
Туман налягає;
Ой рад би я погуляти –
Туга не пускає…
Нема щастя ні за мною,
Ні передо мною,
Тілько туга за тугою,
Журба за журбою!…
Ходжу, нуджу, літа трачу
І кінця не бачу.
Тілько й легше мому серцю,
Коли я заплачу.
Ізсихають мої очі,
І сльоза не ллється,
Тілько туга коло серця,
Як гадюка, в’ється.
В’ється вона коло серця,
Серце розриває,
Ударився б в сиру землю,
Земля не приймає!
Ой піду я поміж скали,
В море повалюся!
Як не в морі утоплюся,
В камінь розіб’юся!..
І злетяться чорні птахи,
Сядуть надо мною,
Заспівають «Вічну пам’ять»
Над мою журбою.
17 окт[ября 1857].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. 4, стор. 66. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 12 – 12, звор., і «Співомовки 1861», стор. 130 – 131. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 53 – 54.