Пісня («Світять зорі, заким в полі…»)
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
(Голос: «W nocnej cisze, w cichem pieniu…»)
Світять зорі, заким в полі
Місяць не зійде,
І всі люди сном заснули,
Тілько дзвін гуде.
Їден я лиш не дрімаю,
Край вікна стою
І тобі, дівча, співаю
Про тугу свою!..
Чи спиш, мила, чи дрімаєш?
Любко, пробудись!
Пробудися – і в віконце
Виглянь, подивись!..
Най погляну на ті личка,
Що палахкотять,
На ті очі, чорні очі,
Що вогнем горять!..
Виглянь, мила, як дрімалась,
Най я подивлюсь,
Подивлюсь на білі груди,
К серцю пригорнусь…
Пригорнуся, обів’юся,
Правду спом’яну…
І без туги, і без жалю
Вічним сном засну.
27 окт[ября 1857].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1893, ч. З, стор. 30 під заголовком «Серенада». Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 11, звор. – 12, і «Співомовки 1861», стор. 122 – 123. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 52.
Олександра Бахчеван запрошує безкоштовно переглянути / прослухати її пісню на ці слова С. Руданського, клацнувши тут .