До дядька Прохора-коваля

Степан Руданський

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Літературно-науковий вісник», 1901, т. XIII, кн. 3, стор. 321 – 323 з такою приміткою від редакції: «Отсей вірш-автограф поета надіслав перед роком для музею Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка у Львові о[тець] Ю. Сіцинський з додатком, що він знайдений між паперами пок[ійного] каменецького протоєрея М. Новицького, вихованця Подільської семінарії 40-х років. Автограф – аркушик листового паперу 8°, записаний з усіх чотирьох боків. Титула нема. Правопись змінюємо. Для показу, якою правописсю писав автор, подаємо тут першу строфу:

Не знаешъ Ты гора,

Не видаешъ жалю,

Счастливій ти, дядьку,

Прохоре Ковалю!

Вірш підписано «Степан Попович».

Нині автограф вірша зберігається у рукописному відділі ІЛ, ф. 63, № 24. Тривалий час він знаходився разом з листом Ю. Сіцинського до М. Грушевського від 5 лютого 1900 р. в архіві «Літературно-наукового вісника» (там ж є, ф. 78, № 1074).

Подається за автографом. Зберігається стара назва, за якою вірш публікувався у всіх попередніх виданнях.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 42 – 45.