Пісня («Звела мене не біда…»)
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Звела мене не біда,
Звела мене,
Моя нене,
Звела мене не біда,
А дівчина молода.
А дівчина,
Як калина,
А дівчина молода.
Брівоньками зв’ялила,
Брівоньками,
Хмароньками.
Брівоньками зв’ялила.
Оченьками спалила.
Оченьками,
Зіроньками,
Оченьками спалила.
Губоньками зранила,
Губоньками,
Сливоньками,
Губоньками зранила,
Личеньками струїла,
Личеньками,
Чароньками,
Личеньками струїла.
Ой дівчино, не в’яли,
Ой дівчино,
Ти, рибчино,
Ой дівчино, не в’яли,
Мого серця не пали!
Серця мого
Край реберця
Серця мого не пали!
Коли любиш – не жартуй!
Коли любиш,
Та не губиш,
Коли любиш – не жартуй!
Як не любиш – розчаруй!
Як не любиш,
Тілько губиш,
Як не любиш – розчаруй!
5 августа [1860].
Примітки
Вперше надруковано в кн.: «Співомовки Степана Руданського, К., 1880», стор. 31 – 32. Цього ж року передруковано в «Зорі», ч. 20, стор. 266, під назвою «Тріолет». Автографів три: «Співомовки 1859 – 1860», стор. 147 – 148, звор., «Співомовки 1861», стор. 125 – 126 і «Копа пісень», 1862, стор. 109 – 110. Подається за автографом 1859 – 1860 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 81 – 82. Нотний запис: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 259.