Автограф 1861 р.

Степан Руданський

Вийшов циган на толоку,

Косить, бідний, косить, –

А господар обідати

Цигана не просить,

А дав чарки понюхати,

Хліба закусити

Та й знов-таки заставляє

Цигана косити.

Іскривився циганюга,

Косить, бідний, косить,

А господар полуднати

Цигана не просить.

А знов чарки понюхати,

Хліба закусити

Та й знов-таки заставляє

Цигана косити.

Ізнемігся бідний циган,

Косить і не косить,

Аж під вечір пан господар

Вечеряти просить.

Просить його до світлиці,

Садить на посаді,

Наливає чарку, другу…

Такий циган радий!..

От подали сироватку,

Циган уплітає,

Аж тут кума вареники

З печі висуває.

Кинув циган сироватку,

До другого взявся.

Лигав, лигав вареники,

Аж розперезався.

Далі годі! сидить циган,

Тілько поглядає,

Аж тут кума поросятко

З печі висуває.

Гекнув циган – та й із хати,

Не хоче і ждати:

«Вміли, – каже, – наварити –

Не вміли подати!»

Примітки

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 493.