Обманутый солдат

Степан Руданський

Сидить москаль на прилавку,

Прищурює очі.

Так і знати, що бідняка

Вареників хоче.

Хоче бідний вареників,

Нічого казати,

Та не знає по-нашому,

Як би їх назвати.

«Хазяюшка, галубушка! –

Почав говорити, –

Сварі-ка мне вот етаво!..»

Вот как раз забыл уже!

Тесто сыром накладают, –

Как это зовется?

– А господь вас святий знає,

Що вам, служба, гоже!..

Тісто сиром накладають, –

Це галушки, може?»

«Не галуши, не галуши,

Я галуши знаю.

Свари-ка мне, бишь, ентого…

Всьо, біш, забиваю…

«Тісто сиром накладають, –

Чи не пиріг буде?»

Нє пирог, нє пирог;

Екая досада!..

Да знаєш лі, туда масла

Да сметани нада!..»

А хазяйка добре знає,

Чого москаль хоче,

Та чекає барабана,

Заким затуркоче.

Як почула барабана, –

Слава тобі, боже! –

Та й говорить москалеві:

«Вареників, може?»

Аж підскочив москалина,

Та ніколи ждати…

«Вареников, вареников!»

Та й пішов із хати.