Білка

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

У Лева Білочка служила,

Що там робила, що пекла –

Нема до того мені діла,

А тільки наймичка мала

Чимсь йогомосці догодила:

А пану догодить – багато треба сліз!

За те ж, за вслуги її щирі,

Обіцяно при цілім мирі

Горіхів їй чумацький віз…

Ну, ситий будь і словом королевим!

Проте час плине, як вода,

І часто Білка голода,

Хоч скалиться й на кутні перед Левом.

Подивиться, а там в горах

Її всі подружки з ліщини

Трощать горішки на зубах.

Їй заманеться так, що страх, –

Так що ж? Ковтає тільки слину,

Бо в ліс не можна і на мить, –

Усяк штовхає її в спину

Ясновельможному служить.

От вийшла врешті й їй пора –

Обридла Левові стара,

Й шлють до родини бабу вражу.

І справді, їй дали горіхів цілу мажу:

Горішки славненькі, – любує і сама –

Один в один тобі добрано!

Та тільки от що препогано –

У Білки вже зубів катма!

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 25 – 26. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1833 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 243.