Панасові галушки

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

«Сусідо, голубе! Ще з ласки призволяйсь!»

«Спасибі, кумоньку, наївся вже досхочу!»

«Та що ти? Мов чужий! Я й слухати не хочу:

Іще хоч мисочку! Признайсь, –

Такі галушечки, яких чортма і в пані:

Заправлені олійкою, гречані,

Гарячі та пухкі…

А вже смачні які!

Ось покуштуй… та ще й щерба з тарані!

Ну ж, куме, серденько!..» – «Ій-богу, вже наївсь, –

Таки не гріх, що й побоживсь!»

«Та глянь-бо, – далебі, одна в одну галушка;

А що ж тобі за юшка,

Аж пахтить!»

«Та я ж три миски з’їв!»

«Ет, куме! Годі, цить!

Що ж там за мисочки? Хіба се у панів?

Їж, кумоньку, поки здоров та жив…

Ось глянь – картопелька, цибулька, хвіст з тарані…

Розпережись, чого сидиш в жупані?

Ну, попусти очкур та на здоров’я й бгай…

Настусю, жіночко! Хоч ти вже ублагай!»

Так поштував Панас Савелія Макуху,

Та не давав йому перевести і духу;

А кум давно вже умлівав…

Та що ж робить? Панасові вважає –

Іще, собі на жаль, він миску насипає;

Піт витер рукавом і вже над силу вклав.

«От кум так кум! – кричить Панас, радіє. –

Другого ж хоч проси, то ласки він не вдіє…

Ану, знов мисочку: послухай ще разок!»

Як не любив Савелій галушок,

А тут схопивсь несамовито,

Забув і шапку, кинув свиту –

Прожогом в двері й через рів

Від галушок, мов від хортів,

Утік до хати, й з того часу

Ані ногою до Панаса!

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 7 – 9. Друкується за цим виданням. Переробка байки «» (1813 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 235 – 236.