Кіт та Кухар

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

Якийсь-то Кухар-письмачок

Побіг з кухарні у шинок

(Він богомільний був, і саме в тому часі

Прийшлося випити за упокій кумасі);

А дома пантрувать м’ясив

Кота лишив.

Вернувсь – і, матінко! Аж вдарив його піт!

На долівці недоїдки потрібки,

А за барилом коло пічки

Вже над печеним мурка Кіт!

«Ач, ненажеро, лиходій!» –

Почав йому тут Кухар дорікати. –

Так так на тебе кидай хату,

Так отакий ти вартовий!

Чи то ж не сором, га? Та стін би постидивсь,

Як не людей! І де ти уродивсь,

З якого кодла був твій батько?

(А Кіт одно – трощить та умина курчатко).

Гай, гай! Шкодливий, а старий!

Не мав єси від мене ще наруги,

Тебе в зразок я ставив другим,

А ти… побий тебе лихий!

Тепера вибачай, – усі почнуть мовляти:

«Кіт Васька злодій, курокрад!»

І кожен, вір, що буде рад

Котюгу-злодія лозиною зайняти

Не то з кухарні, а й за двір!

Він – хижий вовк, він – лютий звір,

Лиха чума! Хай все його минає!»

(А Васька слуха та вминає).

Тут слово за слово, і кухар красномовий

Ні краю ні кінця не міг дійти у слові!

А поки він галасував,

Кіт Васька все печене вклав!

А я б сказав такому дурнослові:

«Ніж язиком горох товкти,

Було б не кидать стерегти

Печеного котові!»

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 23 – 24. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1812 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 241 – 242.