Гуси

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

Лозиною, та й чималою,

Гнав хлопець по шляху на вигін Гусенят,

І – правди нікуди ховать –

Не дуже панькався з своєю чередою,

Таки латав їх, як хотя:

Байдуже, що було хлоп’я

Й само обірване, мізерне та похиле,

А над плохим чому не показати сили?

Нема в тому пак і вини…

Так оті ж Гуси бунтовні

Ніяк на те не приставали,

Все гелготали, гвалтували,

Та, здибавшись із паном на шляху,

Отак жалілися на хлопцеву пиху:

«Чи є ж на світі хто, щоб мав такії муки

За віщо, паночку, оддав ти нас у руки

Обірванцю такому й гультяю?

Хіба ж ми прості які Гуси?

Куди ж це дурневі, псяюсі,

Втовкти у голову свою?!

Одно лозиною, мов ціпом тим, махає

Та нас, як кріпаків, туряє…

А не розчовпа йолоп сей,

Що рід шляхетський наш ідеться з тих Гусей,

Що колись Рим одрятували;

Та там, коли ви не чували,

Із давна-давен, в дяку їм,

Процесії уставлено та свята!»

«А ви ж за віщо, Гусенята,

Бажаєте шанобоньки й собі?» –

Спитав їх пан. «Та наші предки…» – «Знаю,

І в книжках це читав, а відати бажаю,

Яка користь од вас другим?»

«А зборонили предки Рим!»

«Та то дарма, а ви, панове-друзі,

Сами вчинили що-небудь?»

«Ми? Нічогісінько!» – «Так годі й кирпу гнуть:

Катюзі по заслузі!

З тих предків всім користь була,

За те їм шана і хвала,

А з вас одно хіба – печене!»

Цю баєчку, якби на мене,

То можна б приложить і до других речей…

Так щоб, бува, не роздрочить гусей!

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Нива», 1865, № 20, стор. 311 – 312 під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за книжкою «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 21 – 23. Переклад байки «» (1811 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 240 – 241.