Гава та Лисиця

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

Вже скільки раз наказувано миру,

Що щирості в облесника нема,

Що влесливість гидка… та тільки все дарма!

Десь Гаві трапилось украсти грудку сиру,

Не стямилась од радощі й сама:

«Ну, – дума, – вдовольню тепера свою душу!»

От сіла сторожко на грушу

Й налагодилась вже поснідати усмак,

Та щось загавилась… а тут через байрак,

Як на лихо їй, кралася Лисичка:

Нюх-нюх! Щось пахне так!

Спинилася сестричка

Та й носом повела; коли це вгору – зир!

Аж Гава там, ще й держить в дзьобі сир.

В Лисички бідної і слина вже клубочком,

Не зна, на яку й стать, і скалиться, і все

Ті очі заздрісні на сирові пасе;

А далі – мель хвостом й солодким голосочком

Промовила, вклонившись до землі:

«Магайбі, серденько! Здоровенькі були!

Які ж ви стали прехороші!

Та, будь я проклята, платити треба гроші,

Щоб тільки глянути на вашії краси!

Хоч вишукай усі ліси,

А не знайти над вашу вроду –

Хай мене хрест уб’є, хоч провалитись в воду.

Чи хто ж видав такі очиці-зіроньки?

А кольори на пір’ячку які!

А шиєнька, голівонька, дзьобочок!..

Який же, мабуть, в вас чудовий голосочок!

От заспівайте лиш, щоб аж пішла луна, –

Та вас царицею призна вся звірина!»

Не стямилась тут Гавонька моя, –

Од похвальби аж тьохнуло в серденьку

Й забило дух… Стріпнулася вона

Та й кракнула на всю гавину пельку.

Сир – пуць! І – поминай як звали хвалія!

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 3 – 4. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1807 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 234 – 235.