Мурашка та Коник польовий

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

Жвавий коник-скакунець

Доцвірінькався вкінець:

З гулянок йому й незчулось,

Як те літечко минулось,

Як у вічі – гульк сама

Сива дядина зима!

Всі діброви стали голі,

І трава посохла в полі, –

Сонця ясного нема!

Хмара хмару гонить, криє,

Вітер стогне, вітер виє,

Снігом поле укрива.

А наш коник все трива,

Чи не вернеться ще літо,

Чи не зійде з снігу жито,

Де щодня було наш грач

Мав і хату собі, й харч?

ллє ж літечко – шкода! –

Двічі на рік не впада!

От тепер без хліба й хати

Довелось йому конати,

Бо вже з тиждень скакуну –

Ані ріски, ані сну!

Бідоласі не до солі,

Годі грати на басолі:

На морозі аж сльоза

Безкожухого проймає;

От він силоньки збирає

Й до мурашки приліза:

«Ой, кумасю, серце, любко!

Порятуй, моя голубко,

Безпритулу-сироту!

Прохарчуй мене до літа,

Поки сонця, поки світа,

Не забуду ласку ту!»

«Рада б я, мій куме любий,

Запобігти твоїй згубі, –

Так бідую ж і сама,

Бо вже звісно – річ жіноча:

Як та рибонька тріпочеш,

А залишку все нема!

Тільки дивно мені дуже,

Що ти хліба просиш, друже:

Чом же сам ти не придбав?»

«Ex, голубонько-небого!

Чи було ж мені до того?

Ціле літечко я грав:

Кругом пташки, співи, квіти…

Де ж у ката тут робити?»

«А! так ти…» – «Та я й не спав:

Грав, кажу, все на басолі,

А тепер, з лихої долі,

У їдному жупанцю

Й довелось мені зостаться!»

«Так ти грав все? й то, бач, праця…

Ну, тепера ж потанцюй!»

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 10 – 12. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1808 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 237 – 238.