Вовки та Вівці

I. А. Крилов
переклад Михайла Старицького

Овечкам бідненьким прийшлося до загину

Життя не стало од Вовків,

І так їх ворог той посів,

Що навіть Старшину збентежило звірину.

Надумалась вона вкінець

Оборонити тих Овець

І цілу Раду покликнула –

В статут придумать артикула.

Хоч, правда, збільш засіли там

Ті ж сіроманчики по лавах,

Так не про всіх вовків же й слава?

Траплялось бачити другим

Таких, що круг отар тулялися близенько,

Не зачіпаючи… коли були ситенькі.

Так чом не буть на Раді й їм?

Хоч тра й Овечкам пільгу дати,

Проте й Вовків не можна ошукати:

По правді треба все чинить.

От Раду в пущі спорудили:

Гадали, думали, судили,

Як би Овечок захистить;

І врешті Старшина лісова

Дала закон – ось він до слова:

«Понеже Вовк не мусить бунтувать,

То, не взираючи, чи шляхтич, чи стовбовий,

А скоро він зачепить Овечат, –

Усяка вільна з них за в’язи його взять

І потягти у повітовий –

В сусідній гай чи в бір сосновий».

Здається б, нічого й додать:

Закон як слід. Та тільки от що дивно:

В рештантській Вовчика ще й досі щось не видно,

Хоч Овечат вони й трощать!

І у людей закони отакі ж:

Подивишся – праві, нема чого й казати…

А суньсь бідар лиш пана позивати,

То краще, кажуть, поли вріж!

Примітки

Вперше надруковано в книжці «Байки Крилова. Вибрав і переклав М. Старицький», К., 1874, стор. 9 – 10. Друкується за цим виданням. Переклад байки «» (1833 р.).

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 236 – 237.