Микола Багриновський, обіжник у справі внутрішнього становища УНР, Варшава, 21 січня 1920

Надсилаю для керування точно встановлені інформації за час після 15 грудня. Уряд УНР на чолі з [Ісааком] Мазепою має в свойому розпорядженні значну армію, в склад якої увійшли 16-го грудня галицькі частини, що стояли в вінницькому районі, а також ріжні частини повстанців. Командує армією [Михайло] Омелянович-Павленко. Влада Уряду охоплює повіти Брацлавський, Вінницький, Літинський, Летичівський, Липовецький, Таращанський, Звенигородський, Сквирський. Наші війська в останні дні зайняли Вапнярку, Бірзулу, Могилів і Бар. Кабінет [Ісаака] Мазепи ніякого зв’язку або порозуміння з большовиками не має, і не має нічого спільного з київським Урядом.

На чолі Уряду в Києві стоять [Дмитро] Мануїльський, [Володимир] Затонський і [Григорій] Петровський. Ніхто з українців навіть самих лівих течій не приймає участи в урядуванню большовицкому. Вже мали місце сутички між нашим військом і большовиками. Сподіваємось, що большовики нас не будуть більше зачіпати. Повстанці цілком підлягають Уряду.

При Уряді утворена комісія, яка почала вже технічну працю по скликанню предпарлямента. Урочисто проголошує принципи широкого демократизму і парляментаризму. Будь-яка диктатура класів або партій рішуче відкидається. Чутки про існування декілька урядів цілком спростовуються. В розпорядженні Уряду знаходиться в якости як адміністраційно-господарського органа краєва управа на декілька повітів, яка заступає попереднє земство і комісаріят. Всі нації, що жиють на Україні, туляться до Уряду, також всі кола суспільства.

Військовий суд звільнив від обвинувачення генерала [Мирона] Тарнавського, який довів документами, що він лиш, яко військовий, повинен був виконати наказ диктатора [Євгена] Петрушевича про згоду з [Антоном] Денікіним. Зрада, яка в листопаді зруйнувала наш фронт, не урятувала справи [Антона] Денікіна, але лише затягнула на один місяць агонію [Антона] Денікіна, помилкою якого було те, що він намагався знищити Самостійну Україну, замість того, щоб іти поруч з Україною, яка весь час боролася з большовиками і буде ту боротьбу вести і далі.

Осередком державного і військового життя нині заявляється район Вінниці. Армія щодалі збільшується. Переводиться консолідація як військових, так і всіх громадських сил. Головний Отаман і голова Директорії об’єднує своїм іменем всі кола громадянства.

[Микола] Багриновський,

товариш керуючого Міністерством закордонних справ,

в[иконуючий] о[бов’язки] директора

Департаменту [чужоземних зносин]

***

Друкується за примірником Посольства УНР в Австрії, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3581. – Оп. 1. – Спр. 11. – Арк. 55.

Примірник Місії УНР у Швейцарії / ЦДАВО України Ф. 4211. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 225;

Примірник Місії УНР у Польщі датований 11 січням / Доценко О. Літопис української революції: матеріяли й документи до історії української революції / О. Доценко. – Тернопіль – Львів, 1924. – Т. 2. – Кн. 5: Польща визнає самостійність України. – С. 124.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 214-215.