Андрій Ніковський, обіжник у справі укладання Ризького миру, Тарнів, 4 червня 1921

Ратифікація мирового договору, заключеного 18-го березня 1921 в Ризі між Польською Річчю Посполитою а Совітською Росією та Радянською Україною та зв’язані з зазначеним політичним актом заяви польських і російських політичних кол можуть викликати у дисциплінованих кадрах українських закордонних дипльоматичних представництв певного рода дезорієнтацію та побоювання щодо дальшої судьби Уряду УНР, його державного центру, його апарату, армії і ин[ше]. Через те, що наслідки таких толкувань могли б негативно відбитися на скоординованости та однолінійности нашої закордонної політики, Міністерство закордонних справ вважає доцільним подати відповідне роз’яснення теперішнього становища уряду УНР та підлеглих йому чинників.

Момент відступлення армії УНР за ріку Збруч в листопаді м[инулого] р[оку], переїзд Уряду УНР на територію Польщі, розпочаття Польщею переговорів з Совітською Росією та Радянською Україною над заключенням тривкого Ризького миру поставив уряд УНР перед дві можливости:

1) Розпочаті мирові переговори через перехідну тактику большовиків не покінчаться успішно, і Польща буде примушена знов збройним виступом боронити цілости своєї території перед большовицьким імперіялізмом; в тому випадкові відкривались перед урядом УНР сприятливі перспективи (про те йде мова в обіжнику від 20.ІІ с[ього] р[оку]).

2) Уряд УНР рахувався з фактом, що польський нарід, знесилений кількалітньою безперервною війною та економічним положенням держави, буде старатися через заключення хоч би і коротко триваючого миру добути собі час для внутрішньої відбудови держави і консолідації своїх сил.

Зараз Уряд УНР станув перед доконаним фактом другої комбінації, комбінації в своїх логічних висновках більш несприятливої для його, чим перша.

14-го квітня 1921 р[оку] Уряд Польської Речі Посполитої ратифікував Ризький договір, а тим самим зазначений договір перейшов в стадію реалізування з боку Польщі поодиноких зазначених в йому умов – пунктів. П’ята стаття зазначеного договору обов’язує обі заключаючі договір сторони не підтримувати на своїх територіях організацій, які стреміли б до зміни насильним способом (війною) державного і громадського ладу другої сторони та не підпирати організацій, які присвоювали б собі назву суверенної влади території другої сторони. Через прийняття зазначеної статті договору Уряд Польської Речі Посполитої був поставлений у відношенні до Уряду УНР в дуже тяжке становище. Тому Уряд УНР, рахуючись з фактом ратифікації Ризького договору, визнав, що дальші обстоювання з боку Уряду УНР точного дотримування Договору від 21 квітня 1920 Урядом Польщі під цей мент могли б цю останню пхнути знову до війни з Совітською Росією, війни в тяжких для Польщі умовах, рішив повести свої справи на території Польщі шляхом офіціяльної ліквідації. Притому треба одначе Вам, Вельмишановний пане, знати і кому слід заявити, що Уряд УНР як такий абсолютно не збирається себе ліквідувати взагалі, що частину акцій будування української державности переносить він на Україну, а частину в одну з держав Европи, про що Вам будуть в недалекому майбутньому подані Міністерством детальні відомости і відповідні директиви.

Зараз необхідно звернути увагу урядів европейських держав головно на те, що від їх залежить доля інтернованого українського війська більш, чим коли-небудь досі. Програма Уряду УНР приведе його, може, вже в недалекій будучині на терен України; отже, в інтересах держав Европи єсть підтримати нашу (щоби вона, здана даже сама собі і не підтримана відповідними засобами европейських держав, не дала знов же хаосу-пожежі, грізної так справі державности Української Народної Республіки, як і життєвим інтересам держав Европи), яка має на цілі заведення демократичного державного ладу і тривкого спокою на українській землі і піднесення цеї багатої країни з економічного занепаду, спричиненого большовизмом, – що безперечно приведе до скорої рівноваги господарських відносин в Европі і унормування стосунків на Сході.

Міністерство закордонних справ просить Вас, Вельмишановний пане, освідомити в тому напрямкові відповідні чинники політичних і військових кол держав, при Уряді якої Ви акредитовані, а справу допомоги обстоювати серйозно-найсточиво. Дальші інформації в тій справі будуть Вам, Вельмишановний Пане, переслані в недалекому часі.

Міністр закордонних справ [Андрій] Ніковський

директор Департаменту чужоземних зносин [Михайло] Шкільник

***

Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 434. – Арк. 165-166.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 241-242.