Андрій Ніковський, обіжник у справі польсько-українських взаємин, Тарнів, 20 лютого 1921

В доповнення інформацій про польсько-українські взаємовідносини, пересланих Вам, Вельмишановний пане, обіжниками Міністерством від 11 жовтня і 25 листопада м[инулого] р[оку] Міністерство закордонних справ має за честь пересилати дальші відомости, що торкаються вищезазначеної справи в теперішньому часі.

Високоавторитетні і відповідальні урядові чинники Уряду Польської Речі Посполитої в розмові з представниками Уряду Української Народної Республіки торкнувшись питання про сучасне становище польсько-українських відносин та перспектив спільної акції та виступів обох союзних республік в майбутньому, ясно і недвозначно підкреслили, що форма і суть дальших польсько-українських відносин та відповідної реалізації цих останніх залежить виключно від того, в яку форму – війни чи миру – виллються в найближчому майбутньому відносини большовиків до Европи взагалі, а до Польщі як такої зокрема і спеціяльно.

Коли, отже, – з тої чи иншої причини, під тим чи иншим претекстом, – буде поновлена війна з большовиками, то в тому случаю очі Польської Речі Посполитої в пошукуванні за союзниками будуть в першу чергу звернені також в сторону Української Народної Республіки. Тоді Річ Посполита Польська заключить з УНР – як рівний з рівним – новий оборонний союз, опертий на цілком ясних основах, між тим як все, що до цього часу було зроблено в тому напрямкові, всі державні польсько-українські акти, умови політичного, військового, фінансово-господарського і и[ншого] характеру будуть віддані основній ревізії. В цьому майбутньому союзові будуть передбачені і відповідно загарантовані всі вимоги та обопільні зобов’язання обох контрагентів, на нових, як цього вимагає міждержавне і міжнародне становище обох республік, принципах. В разі війни з большовиками Українській Народній Республіці забезпечена з боку Польщі всяка матеріяльна допомога (військова поміч, фінансування і и[нше]). При цьому представниками польського Уряду зазначено, що в випадку успішної боротьби в свойому майбутньому поході проти большовиків польська армія не спиниться в півдорозі, як це було в часі останньої польсько-української офензиви в минулому році; вона допоможе союзній армії УНР остаточно звільнити територію Української Народної Республіки від російських окупантів і закріпити державну владу УНР на всій Україні. Все це буде зроблене Польщею так в інтересах союзної їй УНР, як також не менш і в інтересах Польської Речі Посполитої, для якої безпосереднє сусідство з Росією – як те показали події останніх часів – являється весь час серйозною небезпекою.

Коли ж, з другого боку, ходом історичних подій і в найближчій будучині всяка військова офензивна акція з боку большовиків буде виключена, то Польща у свойому відношенню до Української Народної Республіки дасть політично-дипльоматичну підтримку УНР перед Европою, головно ж Францією, в тому напрямкові, щоби ми в новому етапові нашої дальшої боротьби з большовизмом дістали від Европи моральну (в формі визнання УНР) і матеріяльну поміч. В цій справі відповідним представником Уряду Польської Речі Посполитої дані запевнення в тому, що польський Уряд дасть своїм дипльоматичним представництвам за кордоном детальні інструкції, щоби вони розвинули якнайбільш інтенсивну акцію у справі зазначеної допомоги для УНР з боку поодиноких держав Европи і всіма засобами підтримували відповідні змагання уряду УНР і його закордонних представників в тому напрямкові.

При з’ясуванні деяких зараз дуже актуальних справ польсько-українських взаємин, головно ж справи тимчасового фінансування УНР з боку Польщі, реорганізації армії УНР і приведення її в стан повної боєздатности для майбутнього і и[ншого] представники польського Уряду зазначили, що зараз надальше фінансування, видавання позичок, хоч би і в малих розмірах, не можна покладатись вже хоч би тому, що на це не дозволяють державні фінанси Польщі; що ж торкається справ армії УНР, її державного апарату, його праці і и[ншого], то Уряд Польської Речі Посполитої виходить в тих справах із становища нашого фактичного інтернування, і він, керуючись великими симпатіями до справи державности УНР, може толерантно дивитись на продовжування праці Уряду УНР над справою її державного будівництва на території Польської Речі Посполитої.

Міністерство закордонних справ пересилає ці дані Вам, Вельмишановний пане, для відома та орієнтації у справах.

Міністр закордонних справ [Андрій Ніковський]

директор Департаменту чужоземних зносин [Михайло Шкільник]

***

Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 434. – Арк. 88-89;

Примірник Державної Канцелярії УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 1429. – Оп. 2. – Спр. 109. – Арк. 135-136.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 239-240.