3.1. Обгрунтування методичного забезпечення та процедури проведення дослідження професійно-важливих якостей працівників податкової міліції

Корсун С.І., Ткачук Т.А.

При виборі та обгрунтуванні методичного забезпечення, перш за все, слід звернути увагу на використання таких наукових методів, які дадуть змогу з високою надійністю та валідністю визначити та виявити у працівників податкової міліції всі виділені професійно-важливі якості, які здійснюють безпосередній вплив і від яких залежить успішність виконання професійних обов’язків працівниками.

Визначившись із професійно-важливими якостями які висуваються професією до працівника податкової міліції, необхідно підібрати ті методи та методики які дадуть змогу визначити виділені якості. При виборі методик дослідження слід дотримувались загальновідомих вимог та принципів щодо їх використання – наукової обгрунтованості, стандартизованості, практичної спрямованості [25, 45, 104, 114].

Зокрема, наукова обгрунтованість запропонованих методик припускає їх вибір, що базується на глибокому аналізі професіограми, психограми конкретної спеціальності і з урахуванням вимог до наявних психологічних, психофізіологічних властивостей і особистісних якостей; чіткою спрямованістю на вимір професійно важливих якостей особистості.

Стандартизованість запропонованих методик полягає в тому, що кожна з них виявляє і оцінює саме ті якості, функції, властивості чи сукупність їх, на визначення яких вона направлена. Зрештою можна констатувати, що використані методики дослідження відповідають необхідним вимогам надійності і валідності.

Автор у процесі дослідження дотримувався принципу практичної спрямованості, який полягає у тому, щоб застосування тієї чи іншої методики не вимагало надзвичайно довгої процедури обстеження чи особливої спеціальної підготовки обстежуємих, щоб методики були економічно обгрунтованими як з точки зору вартості апаратури, так і часу необхідного на обробку отриманих результатів.

Розв’язання питання щодо визначення психологічних показників, що впливають на успішності професійної діяльності потребує поетапного вирішення.

На першому етапі проводиться діагностика психологічної складової із загальної системи визначених професійно важливих якостей. З цією метою доцільно використовувати опитувальник Г. Айзенка, який давно зарекомендував себе, як надійний для визначення емоційної стабільності, тобто симптомокомплексу екстраверсії-інтроверсії та нейротизму. Також використовується методика К. Леонгарда заснована на концепції акцентуйованої особистості. Згідно з цією концепцією індивідуально-психологічні якості особистості формують головні риси характеру, що визначає її індивідуальність, розвиток, адаптацію, психічне здоров’я.

На другому етапі досліджень пропонується продіагностувати психофізіологічну складову із переліку визначених професійно-важливих якостей працівників податкової міліції. З метою стандартизації подачі тестового матеріалу, а також швидкої обробки отриманих результатів доцільно скористатись комп’ютерною діагностичною установкою «Прогноз»[34, 75, 96, 99, 104]. За її допомогою досліджуються функції короткострокової пам’яті, уваги, особливості простих і складних сенсомоторних реакцій, властивості вищої нервової діяльності (рівень функціональної рухливості, сили основних нервових процесів, їх динамічність, урівноваженість та ін.).

Визначення емоційної стабільності. Для визначення емоційної стабільності, тобто симптомокомплексу екстраверсії-інтроверсії і нейротизму використано опитувальник Г. Айзенка. В основу цього опитувальника покладено дві основні якості вищої нервової діяльності, котрі, на думку більшості дослідників, визначають всю різноманітність типів особистості. Це екстраверсія-інтроверсія та емоційно-вольова нестабільність, або нейротизм. Айзенк пов’язує екстра- та інтроверсію з вираженістю процесів збудження та гальмування в корі головного мозку. При цьому типових екстраверта та інтроверта він розглядає як полярно протилежні особистості.

Екстраверт впевнений у собі, ризикує, гарячкуватий, діє під впливом моменту, імпульсивний, безтурботний, оптимістичний, любить спілкуватись. Його емоції та почуття не контролюються.

Інтроверт – спокійний, стриманий і віддалений від усіх, крім самих близьких людей. Він завжди контролює свої почуття, рідко буває агресивним, любить порядок та серйозність прийняття рішень.

Нейротизм – емоційна збудженість, схильність до психопатології в емоційній сфері. Індивід з вираженим нейротизмом емоційно нестійкий і характеризується переважно не вольовою, а емоційною регуляцією.

Фактори екстраверсія-інтроверсія та стабільність-нестабільність (нейротизм) вважають незалежними, і в сполученні вони можуть характеризувати той чи інший тип особистості [71, 72, 73].

Опитувальник Айзенка містить 57 запитань, з яких за 24 запитаннями оцінюються екстраверсія-інтроверсія, інші 24 запитання характеризують нестабільність-стабільність, а 9 запитань відносяться до шкали відвертості і вірогідності результатів дослідження.

Респонденту пропонується, у кожному запропонованому питанні визначити, наскільки воно відповідає його уявленням про себе, і відповісти: «так» чи «ні». Середнього значення для відповіді не передбачено.

Вираженість фактора екстраверсія-інтроверсія в балах оцінюється наступним чином:

0 – 2 – вкрай виражена інтроверсія;

3 – 7 – виражена інтроверсія;

8 – 11 – помірна інтроверсія;

12 – 15 – помірна екстраверсія;

16 -18 – виражена екстраверсія;

19 – 24 – вкрай виражена екстраверсія.

Фактор нейротизму оцінюється наступним чином:

0 – 2 – вкрай мало виражений нейротизм;

3 – 7 – мало виражений нейротизм;

8 – 11 – помірний нейротизм;

12 -15 – виражений нейротизм;

16 – 18 – досить виражений нейротизм;

19 – 24 – вкрай виражений нейротизм.

Обробка опитувальника проводиться за допомогою ключа і починається із шкали відвертості. Якщо в обстежуваного за шкалою відвертості 5 балів або більше, результати його відповідей не використовуються, а йде пошук причин невідвертих відповідей. Потім підраховуються бали за шкалою екстраверсії. Якщо кількість балів 12 і більше, то обстежуваного можна вважати екстравертом, менше 12 балів – інтровертом. Такі самі оцінки застосовуються і для шкали нейротизму: якщо 12 балів і більше – нейротизм, менше – емоційна стабільність [71-73].

Визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту. З цією метою використовується методика заснована на концепції акцентуйованої особистості К. Леонгарда. Згідно з цією концепцією індивідуальні якості особистості складають головні риси і вони визначають її індивідуальність, розвиток, адаптацію, психічне здоров’я.

Надмірна вираженість цих рис призводить до структурних психологічних змін, а в несприятливих соціальних умовах – до розладу структури особистості.

Акцентуацію якоїсь риси слід розглядати не як патологію, а як визначене відхилення від середньої норми, яскраво виражену своєрідність психічного складу. Осіб, у яких відмічається високий ступінь вираженості рис характеру або темпераменту, називають акцентуйованими. Позитивне або негативне забарвлення акцентуйованості значною міpoю надають зовнішні фактори, життеві обставини, умови тощо. «В акцентуйованих особистостях – вказує К. Леонгард – потенційно закладені як можливості соціально позитивних досягнень, так i соціально негативний заряд. Деякі акцентуйовані особистості виявляються в негативному світлі тому, що життєві обставини не сприяли їм, але можливо під впливом iншиx обставин вони стали б незвичайними людьми» [71-73].

К. Леонгард виділяє десять головних типів акцентуацій, які переважно відповідають систематиці психопатій в пограничній психіатрії.

1. Гіпертимний тип. Особливістю цього типу є підвищений фон настрою в поєднанні з жагою діяльності, оптимізмом, завзятістю та ви- сокою активністю.

2. Застрягаючий тип. Особистості такого типу характерна надмірна стійкість афекту зi схильністю до формулювання параноїдальних та надцінних цілей.

3. Емотивний тип. Характеризується чутливістю і глибокими ре- акціями в сфері тонких емоцій. Цих людей хвилюють не rpy6i почут- тя, а те, що звичайно пов’язують з душею, з гуманністю, з чуйністю. Ці люди вразливі; такий тип подібний до афективно-екзальтованого, але на відміну від нього емоції розвиваються та проявляються менш бурхливо, не так стрімко. Патологічні прояви – реактивна депресія.

4. Педантичний тип. Високі оцінки вказують на ригідність, інеpтність психічних процесів, тривале переживания травмуючих подій, які триватимуть.

5. Тривожно-боязливий тип. Суттєвою особливістю вважається схильність до cтpaxiв, підвищена нерішучість і полохливість, настороженість.

6. Циклотимічний тип. Для таких людей характерна зміна гinepтимних та дистимних фаз.

7. Демонстративний тип. Високі оцінки за цією шкалою визначають підвищену здатність до витіснення, демонстративності поведінки, схильності до icтерії.

8. Неврівноважений тип. Таким людям характерна підвищена імпульсивність, слабкий контроль над потягами і спонуканнями.

9. Дистимічний тип. Дистимічна особа в протилежність гіпертимній характеризується зниженим фоном настрою (в деяких випадках до субдепресії), песимізмом, фіксацією на негативних сторонах життя, загальмованістю.

10. Афективно-екзальтований тип. Для осіб цього типу характерний великий діапазон емоційних станів: легко виникає захоплення від радісних подій i повний відчай від сумних.

Bci десять типів акцентуйованих особистостей К. Леонгард поділяє на дві групи за принципом акцентуації темпераменту або характеру.

До акцентуації рис характеру він відносить демонстративний, педантичний, застрягаючий, збуджений типи особистості. Інші типи акцентуацій відносяться К. Леонгардом до акцентуацій темпераменту (гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотимічний, афективно-екзальтований та емотивний) [72-73].

Під час тестування респонденту пропонується текст опитувальника Леонгарда та пропонується інструкція: якщо Ви згідні з ствердженням, поставте знак «+» в графі «Так», якщо не згідні, поставте «+» в графі «Ні». Над питаннями довго не думайте, правильних і неправильних відповідей немає.

Визначення простої сенсомоторної реакції на світловий подразник (ПЗМР). Цей показник демонструє цілісну реакцію організму і загалом характеризує функціональний стан нервової системи [27, 91, 93, 110]. Сутність методики полягає у вимірюванні загального часу рухової реакції у відповідь на світловий подразник. Обстежуваному пропонується інструкція: «Візьміть у праву руку сигнальну кнопку і уважно спостерігайте за станом екрану монітора ПК. При появі на екрані світового сигналу як можна швидше відповідайте натискуванням великим пальцем руки на сигнальну кнопку. При появі транспоранта «тест закінчено» припиніть спостереження».

Система дозволяє виявити середнє значення простої зорово-моторної реакції у мілісекундах на 10 подразників, а також кількість помилкових реакцій. Обстеження проводиться тричі, фіксується найкращий результат.

Визначення складної зорово-моторної реакції. Сутність методики полягає у визначенні швидкості та точності сенсомоторних реакцій, що здійснюються в умовах коли обстежуваний повинен реагувати на окремий колір сигналу правою чи лівою рукою. Людині, що обстежується, пропонується інструкція: «Візьміть у кожну руку по сигнальній кнопці і уважно спостерігайте за станом екрану монітора ПК. В першому випадку, при появі на екрані світового сигналу червоного кольору – натисніть як можна швидше сигнальну кнопку правою рукою; при появі зеленого чи жовтого сигналів – сигнальну кнопку не натискати (реакція вибору – РВ-1). У другому випадку – при появі на екрані світового сигналу червоного кольору – натисніть як можна швидше сигнальну кнопку правою рукою; зеленого кольору – лівою рукою; при появі жовтого сигналу – сигнальні кнопку не натискати (реакція вибору – РВ-2)».

Система дозволяє виявити середнє значення складної зорово-моторної реакції (РВ-1) у мілісекундах на 20 подразників, а також кількість помилкових реакцій. У випадку проведення дослідження у режимі РВ–2 (пропонується 30 подразників – по 10 різного кольору) фіксується середнє значення зорово-моторної реакції у мілісекундах окремо на праву та ліву руки, на обидві руки, а також кількість та характер помилкових реакцій. Обстеження проводиться тричі, фіксується найкращий результат.

Визначення рівня функціональної рухливості нервових процесів. В сучасному розумінні поняття функціональна рухливість нервових процесів – це здатність вищих відділів центральної нервової системи забезпечувати максимально можливий для окремого індивідуума рівень швидкодії в умовах безпомилкового диференціювання позитивних та гальмівних сигналів, які слідують один за одним, і отже, вимагають екстреного переключення дій, іншими словами – частої зміни в часі збудливого процесу гальмівним і навпаки [33, 100, 101, 124, 145]. Таким чином, даний показник відображає комплексну реакцію нервової системи і включає в себе швидкість виникнення та припинення збудження, швидкість руху нервових процесів, іррадіацію та концентрацію, швидкість центральної обробки інформації. А це, в свою чергу, дозволяє використовувати дану властивість в якості психофізіологічної основи протікання різних психічних і фізіологічних функцій та як інтегруючий феномен в оцінці успішністі окремих видів професійної діяльності [17, 101, 165].

Для вивчення функціональної рухливості нервових процесів нами була використана методика по безпомилковому диференціюванню позитивних та гальмівних сигналів, які слідують один за одним в режимі «зворотнього зв’язку» [71, 77, 105]. За даною методикою експозиція тестового сигналу змінюється автоматично залежно від характеру відповідей: після правильної відповіді експозиція наступного сигналу скорочується на 20 мс, а після неправильної відповіді, навпаки, подовжується на ті ж 20 мс. Тест на виявлення даної властивості включає 120 сигналів. Людині, що обстежується, пропонується інструкція: «Візьміть у кожну руку по сигнальній кнопці і уважно спостерігайте за станом екрану монітора ПК. При появі на екрані світового сигналу червоного кольору – натисніть як можна швидше сигнальну кнопку правою рукою; зеленого кольору – лівою рукою; при появі жовтого сигналу – сигнальні кнопку не натискати».

Мірою оцінки виступає швидкість переробки інформації, іншими словами – час виконання завдання в секундах. Обстеження проводиться тричі, фіксується найкращий результат.

Динамічність нервової системи – це властивість нервової системи, що характеризує легкість та швидкість генерації нервовими структурами процесів збудження та гальмування в ході формування позитивних та гальмівних тимчасових зв’язків [128, 147, 161]. В данному варіанті методики показником динамічності нервової системи виступає час досягнення мінімальної експозиції тестового сигналу.

Визначення сили нервових процесів. Уявлення про властивість сили нервових процесів було висунуто І. П. Павловим. Він вважав, що сила нервової системи характеризується працездатністю головного мозку, яка проявляється в її здатності витримувати довготривале та концентроване збудження чи дію дуже сильного, але короткотривалого подразника, не переходячи в стан охоронного гальмування [124, с. 276]. Різницю в працездатності головного мозку (силі нервових процесів) він пояснював наявністю в клітинах мозку відповідної кількості гіпотетичної «тигроїдної» речовини, яка витрачається в процесі їх діяльності. В наш час, уявлення про подразливу речовину можуть бути конкретизовані за допомогою іонної теорії збудження, яка оперує конкретними результатами сучасних фізіко-хімічних процесів відносно механізмів збудження та гальмування, що протікають в центральній нервовій системі [17, 94, 165].

До методик визначення сили нервових процесів, відноситься і методика А. Є. Хільченко [164, 165], де подразники (як позитивні, так і гальмівні) пред’являються в темпі підібраному індивідуально для кожного обстежуваного, а про рівень працездатності судять по кількості помилкових реакцій; а також і її модифікація – методика М. В. Макаренка з співробітниками [101-105], де показником сили нервових процесів виступає якість виконання завдання по переробці інформації зростаючої складності по диференціюванню позитивних та гальмівних подразників за стандартний проміжок часу (режим зворотного зв’язку). Остання методика знайшла широке застосування в роботах прикладного та теоретичного напрямків [34, 99, 102, 107] і була використана також в нашому дослідженні.

Важливою особливістю даної методики є те, що при виконанні тестового завдання експозиція сигналу змінюється автоматично залежно від характеру відповідей: після правильної відповіді експозиція наступного сигналу скорочується на 20 мс, а після неправильної відповіді, навпаки, подовжується на ті ж 20 мс. Діапазон коливань експозиції сигналу під час роботи обстежуваного знаходиться в межах 900 – 20 мс.

Респонденту пропонується наступна інструкція: «Візьміть у кожну руку по сигнальній кнопці і уважно спостерігайте за станом екрану монітора ПК. При появі на екрані світового сигналу червоного кольору – натисніть як можна швидше сигнальну кнопку правою рукою; зеленого кольору – лівою рукою; при появі жовтого сигналу – сигнальні кнопку не натискати. Ви не повинні переривати виконання завдання і в тому випадку коли будите робити помилки. Працюйте швидко і по можливості правильно до зупинки приладу». Завдання виконується протягом 5 хвилин. Мірою оцінки рівня сили нервових процесів виступає загальна кількість переробленої інформації.

Психофізіологічний зміст показника працездатності проявляється у тому, що тривале зосередження уваги, яке необхідне для виконання роботи з диференціювання особами, що підлягають обстеженню, різних позитивних і гальмівних подразників у високому темпі на протязі декількох хвилин вимагає збереження концентрованого збудження в одних і тих же нервових клітинних елементах. У осіб із слабкими нервовими процесами багаторазове пред’явлення та переробка інформації з диференціювання сенсомоторних подразників викликає раннє порушення зосередженості уваги, і таким чином, зниження працездатності головного мозку наступає значно швидше, ніж у осіб із сильною нервовою системою [66, 164, 165].

Визначення урівноваженості нервових процесів. Урівноваженість нервової системи це якість, що характеризується відношенням між абсолютними величинами якостей збуджувального та гальмівного нервових процесів. Дослідження данної якості проводилось за допомогою загальноприйнятої методики РРО (реакція на рухомий об’єкт) [95, 104]. Комп’ютерний варіант данної методики передбачає реєстрацію рухової реакції людини на об’єкт, що рухається з рівномірною швидкістю, в певній точці. В автоматичному режимі момент початку руху об’єкта задається програмно. Пауза між моментом фіксації об’єкта та послідуючим його пуском змінюється в діапазоні 0,5 – 2,5 с (за законом випадкових чисел). Кількість випробувань дорівнює 22 (2 перших випробування є тренувальними). Відстань від точки старту до зупиночного маркера дорівнює 200 пікселів (кількість точок на моніторі), її рухомий об’єкт у всіх випадках проходить за одну секунду. Зупинка рухомого об’єкта здійснюється безпосередньо піддослідним шляхом швидкого натискання на сигнальну кнопку. В момент зупинки рухомого об’єкта в правому куті монітору висвічується час реакції в мілісекундах. Реакція піддослідного приймається за точну при відхиленні точки фіксації об’єкта від зупиночного маркера в межах ± 5 мс. У випадку, якщо фіксація рухомого об’єкта проведена передчасно, тобто перевищує величину 5 мс, то в цьому разі відмічається переважання процессу збудження, якщо ж фіксація рухомого об’єкту проведена з запізненням, що перевищує величину в 5 мс, то відмічається переважання гальмівного процесу.

Заключний висновок про ступінь переважання того чи іншого процесу формується на підставі данних загальної кількості випереджень або запізнень, а також за середнім їх значенням вираженим в мс.

Дослідження функції короткочасної зорової пам’яті на числа. В зазначеному тесті піддослідному для запам’ятовування пропонується десять випадкових двозначних чисел, що відтворюються на екрані ПК протягом 30 секунд. Потім, після 30-ти секундної затримки інформації в пам’яті, числа слід відтворити з допомогою клавіатури ПК. Програмою передбачається використання чотирьох незалежних варіантів стимульного матеріалу, що виключає можливість появи пільгових умов для запам’ятовування, наприклад, при повторних дослідженнях [94, 101, 107, 115].

Інструкція респонденту: «Зараз на екрані монітору Вам буде пред’явлено 10 значень двозначних чисел. Ваше завдання їх всі запам’ятати протягом 30 секунд, а тоді, після 30 секундної затримки інформації в пам’яті, відтворити їх в будь-якій послідовності за допомогою клавіатури ПК».

Після закінчення роботи на екрані монітора з’являється повідомлення про відсоток вірних відповідей. Завдання виконується тричі. Враховується кращий результат.

Дослідження функції концентрації та переключення уваги. З цією метою нами було використано комп’ютерний варіант, досить широко відомого теста Грюнбаума. На екрані монітора, у вигляді таблиці, великим шрифтом представлені 4 рядки двозначних чисел по 4 числа в кажному рядку (всього 16 чисел червоного кольору). Під кожним великим числом, за тим же принципом, розміщуються 16 менших двозначних чисел черного кольору. Виконання завдання полягає в тому, щоб піддослідний спочатку знайшов і зафіксував найменше число среди всіх чисел, що представлені на екрані великим шрифтом (червоного кольору), а на другому етапі – в групі цифр (дрібний шрифт чорного кольору), розміщених безпосередньо під знайденим числом, знайшов і зафіксував найбільше число[13, 19, 20, 75, 95, 98].

Враховується час виконання цього завдання та кількість правильних відповідей. Тест виконується двічі. Перша спроба є тренувальною. Програмою передбачена можливість використання чотирьох незалежних варіантів стимульного матеріалу.

Показники оцінки ефективності професійної діяльності працівників. Важливим моментом в роботі по обгрунтуванню критеріїв професійного відбору є об’єктивне визначення успішності професійної діяльності. В одних випадках оціночними критеріями успішності професійної діяльності можуть виступати прямі показники ефективності роботи, наприклад, продуктивність праці, кількісні похибки в роботі, показники часу тощо. В інших випадках, де відсутні прямі показники успішності професійної діяльності, використовуються побічні показники до яких можуть бути віднесені характеристики, що дають вичерпну інформацію про рівень професійної підготовки спеціалістів (теоретичні знання, практичні уміння та навички), їх загальний розвиток, з кількісною оцінкою відповідних якостей. В нашому випадку успішність професійної діяльності працівників податкової міліції оцінювалась методом експертних оцінок. Оцінка проводилась експертами в даній професійній діяльності (безпосередніми керівниками обстежуваних) відповідно до заздалегідь розроблених показників [74, 78, 122]. В результаті кожен із працівників групи, що знаходилась під спостереженням отримав об’єктивну оцінку, в межах семибальної шкали, за факторами: «Професіоналізм», «Самоконтроль», «Інтелект», «Лідерство».

Визначення напруженості праці. Ефективність трудової діяльності залежить від багатьох факторів. Велике значення відіграє і напруженість праці, яка визначається структурою процессу праці, зокрема, ступенем конкретної відповідальності в роботі, необхідністю прийняття відповідальних рішень, дефіцитом часу, понаднормовою роботою, наявністю стресових ситуацій та їх тривалістю тощо. Кожна з перерахованих позицій не лише присутня в роботі працівників податкової міліції, але, останнім часом, має тенденцію до зростання, оскільки професійна діяльність даної категорії працівників протікає в жорстких умовах реалізації владних повноважень, зіткнення з тіньовими аспектами економіки та пов’язана з можливістю застосування зброї.

В зв’язку з цим і виникла необхідність оцінки напруженості праці працівників податкової міліції. Для вирішення цього завдання ми скористались відповідними методичними підходами та самою класифікацією оцінки напруженості праці співробітників основних правоохоронних служб [122]. Анкета з оцінки напруженості праці містить наступні характеристики діяльності:

– ступінь відповідальності в роботі;

– необхідність прийняття відповідальних рішень;

– ступінь завантаженості;

– понаднормова робота;

– неритмічність завантаженості;

– дефіцит часу;

– організація праці;

– наявність стресових ситуацій;

– тривалість стресових ситуацій;

– дефіцит рухової активності (гіпокінезія).

Кожна із наведених позицій оцінювалась від 1 до 4 балів за ступенем вираженості ознаки, а визначення категорії праці проводилось за результатом сумарної оцінки. Всього виділяють три категорії:

до 16 балів – мало напружена праця;

від 17 до 22 балів – напружена праця;

23 і більше балів – дуже напружена праця.

Методи статистичної обробки даних. Для оцінки результатів експериментально-психологічного дослідження, їх порівняння з успішністю професійної діяльності та створення математичної моделі прогнозування останньої доцільно використати методи варіаційно-статистичного, кореляційного та регресійного аналізу [81, 140]. Визначався рівень відмінностей «Р» між порівнюваними середніми значеннями показників «М» на підставі врахування m± (помилка середнього) та σ (середнє квадратичне відхилення). Зазвичай, рівень значимості відмінностей між порівнюваними параметрами, що дорівнює 95 %, вважається достатньо надійним.

Вивчення взаємозв’язку показників, що характеризують психологічний статус досліджуємого, їх вплив на успішність професійної діяльності проводилось методом кореляційного аналізу, де мірою значимості зв’язку виступає коєфіцієнт кореляції. Даний коєфіцієнт розраховується для виборки в цілому і може набувати значення від плюс одиниці (якщо з ростом одного показника зростає інший) до мінус одиниці (якщо з ростом одного показника інший зменшується). Оскільки нас цікавить конкретний працівник, у якого за показниками психодіагностичних вимірювань можна було б прогнозувати професійну успішність діяльності, нами було використано техніку множинного регресійного аналізу.

Для прогнозування в цьому випадку використовується рівняння множинної регресії:

О = В0 + b1 × Х1 + b2 × Х2 . . . bn × Хn .

Де: О – прогнозована успішність професійної діяльності;

В0, b1, b2, . . . bn – коєфіцієнти рівняння отримані раніше по всій виборці досліджуваних;

Х1, Х2, . . . Хn – показники тестових вимірів.

Важливим та цінним, на наш погляд, в такому підході є системність та цілеспрямованість всієї дослідницької процедури, спрямованої на визначення зовнішнього критерія за допомогою незалежних від нього вимірів, а також можливістю одночасного використання низки показників із яких програмно можна зробити вибір тих, які мають відношення до визначення заданої ознаки.

Емпірично встановлено, що працівнику податкової міліції мають бути притаманні відповідні професійно-важливі якості які зумовлені умовами діяльності та вимогами професії. Лише володіючи такими якостями працівник зможе на високому професійному рівні виконувати свої службові обов’язки. Скориставшись науковим ситемним підходом ми змогли підібрати методики, за допомогою яких з високою достовірністю та валідністю можна визначити наявність відповідних професійно-важливих якостей та в подальшому оцінити їх роль та вплив на успішність професійної діяльності певного працівника, щоб на науковому рівні розробити методику прогнозування відповідності кандидата тим вимогам, що висуваються до нього професією і можливість виконання ним обов’язків працівника податкової міліції успішно.