4.1. Обгунтування методичного забезпечення та процедури проведення дослідження особливостей копінг-поведінки працівників податкової міліції

Корсун С.І., Ткачук Т.А.

Дослідження проводилося на базі Національного університету державної податкової служби України, курсах підвищення кваліфікації офіцерів підрозділів податкової міліції. Дослідженням було охоплено 238 майбутніх та діючих працівників податкової міліції віком від 18 до 34 років. Така вибірка досліджуваних дозволила визначити структуру й особливості базових копінг-стратегій у курсантів та діючих офіцерів податкової міліції України, виявити особливості й значущість провідних індивідуально-психологічних якостей працівників в детермінації різних типів їх копінг-поведінки.

Досліджувані склали 2 групи. До першої групи увійшли курсанти факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України у кількості 126 осіб. До другої групи – офіцери підрозділів податкової міліції у кількості 112 осіб.

Для вивчення вікової динаміки формування та розвитку копінг-поведінки серед курсантів було виділено дві підгрупи. Першу з них у кількості 54 особи склали курсанти першого курсу. До другої увійшли 58 курсантів п’ятого курсу факультету податкової міліції.

Для вивчення впливу професійної соціалізації на процес формування та розвитку копінг-поведінки серед офіцерів також було виокремлено дві підгрупи: першу склали офіцери-податківці у кількості 65 осіб, в яких стаж служби у підрозділах податкової міліції не перевищує 5 років (початківці). До другої підгрупи увійшли офіцери-податківці у кількості 61 особа, які понад 5 років несуть службу у підрозділах податкової міліції (з певним досвідом).

Організація і проведення емпіричного дослідження вимагає визначення його етапів, вибірки обстежуваних респондентів, підбору методів дослідження, а також розробки інструментально-діагностичного комплексу, який відповідав би вимогам психометрики. Мета і предмет емпіричного дослідження передбачали реалізацію наступних завдань:

1) визначення основних етапів проведення емпіричного дослідження;

2) підбір методів і методик, які були б релевантними меті і предмету дослідження,

3) проведення емпіричного дослідження;

4) обробка даних, отриманих у ході дослідження за допомогою сучасних методів математичної статистики, психологічна інтерпретація отриманих даних;

Розв’язуючи перше завдання дослідження, були визначені наступні його етапи: підготовчий, діагностичний та аналітичний.

На першому етапі була з’ясована наукова проблема та стан її розв’язання у зарубіжній та вітчизняній психологічній науці; відібрані та укомплектовані методичні та інструментальні прийоми; сформульовані основні гіпотези дослідження; вибрані засоби статистичної обробки результатів, необхідні для перевірки і доказів його гіпотез, визначені час і процедура поетапного проведення експерименту.

Визначаючи час і процедуру експерименту, автор виходив з низки вимог, які висуваються до надійності отримуваних результатів: а) час вибирався таким чином, щоб респонденти були у звичному для них фізичному і психічному стані; б) обставини проведення експерименту не повинні були викликали у респондентів невластивої їм у щоденному житті напруги; в) мінімізація можливих дій сторонніх чинників, спроможних вплинути на результати; г) кожен процедурний етап повинен був включати у себе забезпечення мотиваційного настрою у респондентів, уніфіковані форми висування загальної інструкції, способів контролю з боку дослідника за діями респондентів.

На другому, діагностичному етапі, було проведене пілотажне дослідження, уточнені методичні прийоми, відібрана вибірка для основного дослідження, проведений основний експеримент, зібрані первинні дані, необхідні для доказів запропонованих гіпотез.

Третій етап, аналітичний. На даному етапі була проведена первинна та вторинна математико-статистична обробка результатів. Кількісний та якісний аналіз отриманих результатів здійснювався з допомогою систематизації, узагальнення і представлення їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм. В кінці були встановлені психологічні особливості та закономірності прояву копінг-поведінки досліджуваних груп, що дало підстави сформулювати окремі та загальні висновки за результатами дослідження.

Розв’язуючи друге завдання, автором був зроблений пошук методик і методів релевантних меті, предмету і задачам емпіричного дослідження. У методичний комплекс увійшли такі методи, як спостереження, бесіда, анкетування, тестування, математико-статистичні методи обробки даних. Інструментально-діагностичний комплекс складався з наступних методик: «Індикатор стратегій подолання стресу» Д. Амірхана (J. Amirkhan), шкала сприймання соціальної підтримки Г. Зімета (G. Zimet), «Локус суб’єктивного контролю» Дж. Роттера, методика А. Меграбіана для дослідження комунікативних копінг-ресурсів (емпатії, афіліації і сенситивності до відчуження), методика дослідження психологічних захистів Р. Плутчика «Індекс життєвого стилю», методика інтерперсональних стосунків Т. Лірі (адаптація Л. Собчик), шкала тривожності Ч. Спілбергера-Ханіна.

Основний експеримент проводився протягом 2007-2008 та 2008-2009 навчальних років.

Розв’язуючи третє завдання дослідження, автором були відібрані і застосовані сучасні способи математичної статистики та зроблені висновки.

Обрання методів дослідження проводилося з урахуванням основних завдань роботи. Під час організації дослідження бралася до уваги можливість використання того або іншого методу в груповому обстеженні контингенту, який вивчався, валідність застосування їх при диференційованому використанні.

З метою вивчення проблеми копінг-поведінки та розгляду основних підходів до її дослідження у сучасній психологічній науці був використаний метод теоретичного аналізу наукової літератури, який засвідчив що вивчення психологічних особливостей копінг-поведінки працівників податкової служби – майбутніх офіцерів податкової міліції на сьогоднішній день є актуальним і невирішеним науково-практичним завданням вікової та професійної психології.

Метод спостереження використовувався для первинного збору психологічної інформації про досліджуваних та дозволив фіксувати основні поведінкові і особистісні особливості в період дослідження.

Метод бесіди грунтувався на отриманні від працівників за допомогою вербальної комунікації психологічної інформації. Цінність даного методу полягала у встановленні особистого контакту з досліджуваними, що дозволило з’ясувати необхідні дані, уточнюючи їх і ставлячи додаткові запитання, які виникали під час самої бесіди. У зв’язку з цим виконувалася низка вимог: цілеспрямованість і планування самої бесіди, створення атмосфери довіри і відвертості. Був складений план бесіди, підібране місце і час її проведення. Питання були точними, враховувалися індивідуальні особливості респондентів. Запитання були скомпоновані у такий спосіб, щоб можна було перейти з однієї теми на іншу, виявити головні інтереси і потреби, переконання респондентів та з’ясувати, в який спосіб вони долають складні життєві ситуації. Під час підготовки до бесіди запитання групувалися наступним чином:

– наявність сім’ї, дітей, батьків;

– інтереси, хобі, захоплення;

– плани на майбутнє, перспективи кар’єри;

– проблеми, які цікавили дослідника.

Анкетування, як один з найбільш поширених методів дослідження, проводилося відповідно до заздалегідь розробленого плану і характеризувалося однорідністю запитань, які ставилися досліджуваним для отримання кількісного матеріалу про факти, які цікавлять дослідника. Анкетування використовувалося для суб’єктивної оцінки виразності потреби у підвищенні стресостійкості та навчання ефективним методам подолання стресу у професійній та навчальній діяльності.

Психодіагностичне тестування було спрямоване на отримання кількісно-якісних показників копінгу за допомогою застосування вимірювальних методик. Під час дослідження забезпечувалося виконання основних вимог проведення психодіагностичного тестування, а саме: наявність апробованих тестових завдань, чітка стандартизація, а також надійність і валідність інструменту виміру, наявність системи оцінювання та інтерпретації отриманих результатів.

Для статистичної обробки отриманих результатів було використано низку математичних методів.

Характеристика методик дослідження

Емпіричне дослідження включало психологічне обстеження особливостей копінг-поведінки курсантів факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України, а також офіцерів підрозділів податкової міліції.

1. Для вивчення базисних копінг-стратегій була використана методика «Індикатор стратегій подолання стреса» Дж. Амірхана Використовуючи факторний аналіз, вчений ідентифікував три базисні копінг-стратегії: розв’язання проблем, пошук соціальної підтримки і уникання проблем. Ця методика, яка грунтується на вибірці більш ніж 1800 постійних мешканців Лос-Анжелеса проста і зручна для проведення обстеження. Перевага опитувальника полягає ще і у тому, що його можна використати для дослідження копінг-поведінки осіб підліткового, юнацького віку і дорослих [172]. Дана методика була адаптована Н. Сиротою та В. Ялтонським [143]. Вказаний опитувальник включає 33 пункти стверджень, які дозволяють визначити базисні копінг-стратегії та їх співвідношення у структурі копінг-поведінки. Досліджувані працювали за наступною інструкцією: «Ми цікавимося, як людям вдається долати життєві проблеми, труднощі й неприємності. На бланку зазначені декілька можливих шляхів подолання проблем повсякденного життя. Ознайомившись з даними твердженнями, Ви зможете визначити, які з запропонованих варіантів зазвичай Вами використовуються у процесі подолання складних життєвих ситуацій. Всі ваші відповіді залишаться невідомими стороннім. Зробіть спробу згадати про одну із серйозних проблем, з якою Ви зіткнулися за останні 6 місяців, і яка змусила Вас серйозно переживати. Опишіть цю проблему у декількох словах. Потім, читаючи наведені нижче твердження, виберіть один з найбільш прийнятних варіантів відповіді для кожного з них». Варіанти відповідей досліджувані ранжували за трибальною системою: «так» – 3 бали; «скоріше так, чим ні» – 2 бали; «ні» – 1 бал. Потім підраховувалася сума набраних балів для кожної з трьох основних шкал, які відповідали базисним стратегіям. Результати у балах співвідносилися з таблицею норм, яка дозволяла визначити рівень вираженості тієї чи іншої базисної стратегії.

2. Сприймання соціальної підтримки оцінювалося за допомогою багатомірної Шкали сприймання соціальної підтримки, розробленої Г. Зіметом у 1988 році [241] і адаптованої Н. Сиротою та В. Ялтонським [143]. Г. Зімет розглядає дану психодіагностичну методику, як просту і таку, що економить час з хорошею надійністю та адекватною факторною та конструктивною валідністю. Шкала являє собою коротке, вимірювальне повідомлення, яке оцінює суб’єктивне сприймання ефективності та адекватності соціальної підтримки за трьома аспектами – сім’я, друзі та значущі інші. Вона складається з 12 тверджень, які оцінюються в 1 бал кожне. Обстежуваний повинен обвести кружком ті твердження, з якими він погоджується. Потім проводиться підрахунок загальної оцінки сприймання соціальної підтримки у балах по кожному з 3 аспектів окремо [241]. Ця методика використовувалася Н. Сиротою та В. Ялтонським для вивчення особливостей сприймання соціальної підтримки дітей-підлітків, які виховуються у сім’ї, дитячому будинку та хворих на наркоманію [142], а також здорових підлітків і дорослих та хворих на наркоманію [171].

3. Рівень суб’єктивного контролю. Особистісний контроль оцінюється як один з самих значущих особистісних копінг-ресурсів, який проявляється як впевненість у здатності особистості викликати зміни середовища у бажаному напрямку. Саме через це виходячи із специфіки професійної діяльності майбутніх та нині діючих офіцерів податкової служби, вивчення локусу контролю у даному дослідженні було необхідним.

Виокремлюють два полярних типи суб’єктивного контролю: інтернальний і екстернальний. Методика дозволяє вирахувати як показник загальної інтернальності досліджуваного, так і рівень суб’єктивного контролю у різних сферах життєдіяльності. Чим вищий бал, тим вищим є рівень суб’єктивного контролю, тим більш виразною є інтернальність людини. Встановлено, що людина з інтернальним типом контролю інтерпретує значущі події як результат своєї власної діяльності. Люди ж з екстернальним типом контролю є більш конформними, тривожними, такими, які залежать від зовнішніх чинників та інших осіб, менш схильні до планування своїх дій і реалізації певної, заздалегідь прийнятної лінії поведінки.

У даному дослідженні для вивчення інтернально-екстернального особистісного контролю використовувалася методика рівня суб’єктивного контролю – РСК, варіант А, призначений для дослідницьких цілей, авторами якої є Е. Бажин, К. Голинкіна та А. Еткінд [12].

4. Дослідження комунікативних копінг-ресурсів (емпатії, афіліації і сензитивності до відчуження) проводилося за методикою А. Меграбіана [108]. Дана методика містить 83 ствердження, які дозволяють визначити емпатійну, афіліативну тенденції (тенденція до прийняття) і чутливість індивіда до відчуження іншими (страх відчуження) шляхом підрахування балів окремо за трьома досліджуваними параметрами.

Автором пропонується три шкали:

– емпатія – розуміння емоційних станів іншої людини у формі співпереживань і співчуття;

– афіліативна тенденція – прагнення людини бути у товаристві інших людей;

– сензитивність до відчуження – страх бути знехтуваним іншими людьми.

Емпатія – феномен соціально-психологічного походження, який виникає у процесі взаємодії людей і характеризує їх здатність до співпереживання і співчуття. Вона складає ядро комунікації, сприяє збалансованості міжособистісних стосунків, робить поведінку людей соціально обумовленою. А. Меграбіан визначає емпатію як емоційний відгук особистості на сприймання емоційних переживань інших людей.

Афіліативна тенденція оцінює позитивні очікування особистості при встановленні міжособистісного контакту, а сензитивність до відчуження, навпаки, негативні очікування.

Перший варіант опитувальника передбачав сім варіантів відповідей від повної погодженості до повної непогодженості. У зв’язку із незручністю використання методики через велику кількість варіантів відповідей була проведена її модифікація Н. Сиротою та В. Ялтонським із скороченням варіантів до трьох: «так», «ні так ні ні», «ні» [237]. Після заповнення реєстраційного бланку підрахунок по кожній досліджуваній тенденції проводився з використанням стандартного «ключа» методики.

Методика А. Меграбіана застосовувалася В. Ташликовим, Л. Тер-Багдасаряном, А.Александровим для оцінки динаміки групової психотерапії при неврозах [144, 159, 160], Н. Сиротою – для дослідження комунікативних копінг-ресурсів здорових підлітків, вихованців дитячого будинку і підлітків з адиктивною поведінкою [142], В. Ялтонським – для дослідження тих же копінг-ресурсів у підлітків і дорослих, здорових і хворих на наркоманію, які відбували покарання у виправно-трудовій колонії [171].

5. Для дослідження рівня тривожності була використана «Шкала самооцінки тривоги» Ч. Спілбергера-Ханіна, яка дозволяє визначити рівень ситуативної тривожності (на момент обстеження) та особистісної тривожності (тривожність як властивість особистості). Шкала самооцінки складається з двох підшкал, кожна з яких містить 20 стверджень і 4 варіанта відповіді на кожне ствердження. Після заповнення бланка підрахунок балів і визначення рівня ситуативної та особистісної тривожності проводиться за стандартним «ключем». Для інтерпретації результатів, згідно вищезазначеної методики були використані такі критерії оцінювання: до 30 балів – низький рівень тривожності; 31-45 – помірно виражена тривожність; 46 і більше балів – висока тривожність [126, 151].

Як стверджує Ч. Спілбергер, стан тривоги виникає тоді, коли індивід сприймає певний подразник або ситуацію як таку, що несе у собі актуально або потенційно елементи загрози, небезпеки, шкоди. Автор також вважає, що існує принципова різниця між особистісною та ситуаційною тривогою. Особистісна тривожність – це стійка властивість особистості, на яку мало впливають зовнішні обставини, низький її рівень свідчить про емоційну стабільність, добре виражену емоційно-вольову саморегуляцію, а ситуативна тривожність характеризується напруженістю, неспокоєм та нервозністю. Особистісна тривога є відносно постійною рисою. Саме через це люди, які мають високу тривожність, проявляють значно більш інтенсивно почуття тривоги незалежно від ситуації. Для високотривожних людей вимагається відносно менший рівень стресу, щоб викликати стресову реакцію, тоді як люди з низькою особистісною тривожністю завжди більш спокійні не дивлячись на ситуацію.

Ситуаційно-особистісна тривожність, на думку Ч. Спілбергера, важлива для дослідження стресу, оскільки доводить, що стресові реакції та їх наслідки особливо за умови хронічного стресу можуть бути пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями людини [151].

6. Методика інтерперсональних стосунків Т. Лірі. Теоретичні й практичні основи цієї методики були розроблені американським психологом Т. Лірі Вона представляє собою набір лаконічних характеристик, за якими досліджуваний визначається щодо їхньої наявності у себе (Я-реальне) і того, яким варто бути (Я-ідеальне). Це дозволило визначити якісні особливості Я-концепції курсантів та офіцерів податкової міліції, рівень відповідності Я-реального та Я-ідеального в Я-концепції їх особистості, що може свідчити про рівень усталеності, зрілості особистості, згідно з термінологією гуманістичної психології – рівень її самоактуалізації.

У даному дослідженні використовувався модифікований варіант методики Т. Лірі, адаптований Л. Собчик, який отримав назву «Діагностика міжособистісних стосунків» (ДМС). Метод ДМС відрізняється від оригінальної методики Т. Лірі в основному способом інтерпретаційного підходу, який грунтується на співставленні і аналізі результатів інших методик (ММРІ, 16PF та ін.). Зміст запитань у модифікованій методиці залишився попереднім.

Опитувальник включає 128 тверджень – якостей особистості, з яких досліджуваний обирає підходящі для себе, відмічаючи їх у бланку для відповідей напроти номера відповідного твердження знаком «+».

Якісні показники Я-концепції, які виявляє ця методика, можуть бути описані як прояви на певному рівні таких тенденцій (октант): 1 октанта (субшкала «Авторитарність»): лідерство – властолюбство – деспотичність; 2 октанта (субшкала «Егоїстичність»): впевненість у собі – самовпевненість –самозакоханість; 3 октанта (субшкала «Агресивність»): вимогливість –непримиренність – жорстокість; 4 октанта (субшкала «Підозрілість»): скептицизм – впертість – негативізм; 5 октанта (субшкала «Підлеглість»): поступливість – пасивна підлеглість; 6 октанта (субшкала «Залежність»): довірливість – слухняність – залежність; 7 октанта (субшкала «Дружність»): доброта – несамостійність – конформізм; 8 октанта (субшкала «Альтруїстичність»): відкритість – щедрість – жертовність.

Отримані показники в тій чи іншій тенденції, які виходять за межі середніх, можуть свідчити про неадаптивність, невідповідність особистості соціальній ситуації її життєдіяльності, а в разі якщо такі показники виявляються у відповідях щодо Я-ідеального, – і про недостатньо реалістичне, недостатньо розвинене самоусвідомлення.

Кількісні показники за кожною з октант – від 0 до 16 – у межах 8 балів свідчать про гармонійність особистості. Показники, які перевищують 8 балів, свідчать про акцентуацію якостей, що виявляються цією октантою. Бали, які досягають рівня 14 – 16, свідчать про труднощі соціальної адаптації. Низькі показники 0 – 3 можуть бути результатом недостатньої відвертості досліджуваного.

У цілому 1, 2, 3, 4 – шкали активних властивостей, а 5, 6, 7, 8 – реактивних властивостей. Люди з високими показниками за першими чотирма шкалами – сильні, домінантні; за 5 – 8 шкалами – реактивні. При цьому вважається, що рівень соціального пристосування є вищим у перших.

Інструкція для досліджуваних була такою: «Дайте оцінку – по можливості відверту й об’єктивну – спочатку самому собі, такому, яким Ви, на Вашу думку, є. Потім – такому, яким Вам, на Вашу думку, варто було б бути в ідеалі».

Для опису розбіжностей між уявленнями курсантів та офіцерів-податківців про себе-реальних і бажаних була здійснена оцінка відхилення Я-реального від Я-ідеального за всіма 8 октантами.

7. Для дослідження психологічних захистів був використаний тест-опитувальник механізмів психологічного захисту «Індекс життєвого стилю» Р. Плутчика, Х. Келлермана у 1979 році і адаптований Л. Гребенніковим [41]. Методичні вказівки і описання тексту підготовлено у лабораторії клінічної психології у відділенні наркології Психоневрологічного інституту ім. В. Бехтерева [60].

Варто зазначити, що тривалий час при діагностиці захисних механізмів головна роль відводилася проективним методам дослідження. При цьому найбільш серйозне вивчення можливостей вимірювання проводилося з допомогою методики Роршарха. Проте, враховуючи, що з допомогою проективних методик неможливо систематизовано оцінити повний спектр захисних механізмів, низка дослідників робили спроби створення опитувальників, які вимірювали б захисні механізми, що грунтуються або на самозвіті досліджуваного, або з врахуванням думки інтерв’юера (експертна оцінка). Але частіше всього вони обмежувалися вимірюванням окремих засобів захисту і дотримувалися різних теоретичних орієнтацій, що породжувало велику кількість термінологічних неточностей і проблему отриманих різними авторами даних, які неможливо співставити.

На цьому тлі тест-опитувальник Р. Плутчика, Х. Келлермана, створений у 1979 році, слід визнати найбільш вдалим діагностичним засобом, який дозволяє вимірювати всю систему механізмів психологічного захисту, виявити, як провідні механізми, так і оцінити ступінь напруженості їх.

Дана методика призначена для оцінки міри використання індивідом восьми механізмів психологічного захисту (МПЗ), визнаних у структурній теорії Р. Плутчика основними: заперечення, проекція, регресія, заміщення, витіснення, інтелектуалізація, реактивне утворення, компенсація. Деякі із них виокремлюються як однозначні, інші являють собою кластери з декількох варіантів захисних стратегій, близьких за психологічним змістом (так, наприклад, компенсація включала у себе ствердження, які представляли ідентифікацію і фантазування). Кожному з цих восьми МПЗ відповідало від 10 до 14 тверджень, які діагностували особистісні реакції індивіда, що зазвичай виникають у різних ситуаціях.

Методика являє собою опитувальник, який складається з 97 тверджень, що передбачають отримання одного з двох варіантів відповідей: «вірно» або «невірно». За відповідь нараховується один бал, а потім підраховувалася кількість балів по кожному виду МПЗ. Інтерпретація отриманих даних проводилася у відповідності з описаними Р. Плутчиком визначеннями механізмів психологічного захисту.

Вибір методик, використаних у дослідженні, визначався за наступними критеріями:

валідність методик та їх адаптованість до умов дослідження;

простота в реалізації й оцінці результатів;

можливість використання даних методик у реальних умовах, у практичній роботі з психологічного супроводу професійної діяльності працівників податкової служби України.

Вимоги, які висуваються до проведення обраних психодіагностичних методик, були дотримані. Застосування кожної з них дало певні результати у процесі даного дослідження.

Статистична обробка даних

Практичне вирішення завдань психодіагностики припускає використання математичних методів обробки даних психологічного обстеження. Накопичено достатній досвід застосування математико-статистичних методів у розв'язанні окремих завдань психодіагностики як у дослідницьких, так й у практичних цілях. Ці методи досить різні й повинні використовуватися з урахуванням мети й розв'язуваних завдань.

Аналіз статистичних характеристик. В процесі вивчення психологічних особливостей копінг-поведінки працівників податкової міліції використовувалися метод порівняння «полярних груп», кореляційний аналіз, а також розглянуті статистичні дані, що характеризують основні особливості вибірки, яку склали курсанти та офіцері податкової міліції. Це дозволило виявити комплекс інформативних показників психологічних тестів для дослідження копінг-поведінки обстежуваних груп.

Таблиці даного дослідження містять інформацію про середні значення (М), середньоарифметичні помилки (m) кожного показника та рівень статистичної значущості (Р), який вивчався за даною вибіркою респондентів. Середнє арифметичне (М) розглядається у якості центральної тенденції кожного показника у репрезентативній вибірці і використовується як значення узагальненої характеристики, типової для даної групи при побудові вільних (узагальнених) профілей та діаграм. В цілому отримана інформація свідчить про існування індивідуальних відмінностей у характері показників, які вивчаються, пошук і аналіз яких є основним завданням даного дослідження.

Для математико-статистичної обробки результатів дослідження використовувалася комп’ютерна статистична програма SSPS v.17.0 for Windows.